ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА
ВІД СПРАВЕДЛИВОЇ ЗАРПЛАТИ ДО ЗРОСТАННЯ ЕКОНОМІКИ

Серед державних соціальних стандартів особливе місце посідає рівень мінімальної зарплати. Навколо цього питання тривалий час ламаються списи. Більше того, 2006 року, починаючи з підготовки бюджетної резолюції на 2007 рік, відбувався тривалий конфлікт між профспілками й роботодавцями, але до консенсусу сторони так і не прийшли.

У бюджеті на наступний рік зростання мінімальної зарплати «заморожено» (з 1 січня 2007 р. вона становитиме 400 грн, з 1 серпня — 430, а 1 грудня зросте до 460 грн). Водночас прожитковий мінімум для працездатних з 1 січня 2007 р. становитиме 525 грн. Зрозуміло: той, хто працює (і той, хто захищає працюючого), хоче одержати більше, а той, хто платить, прагне дати менше. Але ж є норми, визначені в законодавстві. Їх мають дотримуватися обидві сторони, підприємства усіх форм власності.
У профспілок аргумент залізний: встановлення мінімальної заробітної плати на наступний рік нижче за прожитковий мінімум для працездатної особи є порушенням норм Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії». Хоча, як на мене, ці норми порушують постійно.
Так, у червні 2006 року 7,5 відсотка працівників, або 815 тисяч, одержували мінімальну зарплату 350 грн і менше, а 25,4 відсотка працівників (2 млн 750 тис осіб) — меншу за прожитковий мінімум. Кожен десятий працюючий одержував зарплату, нижчу за мінімальну та прожитковий мінімум. Зрозуміло, в цій справі давно треба навести лад. Уряд ніби погодився з профспілками, аби продовжити діалог зі своїми соціальними партнерами. До цього, за великим рахунком спонукає Україну її прагнення до євроінтеграції, запровадження європейських соціальних цінностей, у тому числі мінімальних соціальних гарантій. Тим більше, що Україна ратифікувала Конвенцію МОП № 131 «Про встановлення мінімальної заробітної плати» та Європейську соціальну хартію (оновлену). Статтею 4 цього документа визнано право працівників на таку винагороду за свою працю, що забезпечує їм та їхнім сім'ям достатній рівень життя.
Експерти ЄС вважають, що мінімальна зарплата має становити 2-2,5 прожиткового мінімуму. (За даними Світового банку, фактичне відношення мінімальної зарплати до прожиткового мінімуму у Великій Британії — 6,4:1, у Франції — 4,7:1, Латвії, Естонії, Польщі — 1,5:1, в Україні станом на 1 липня 2006 р. — 0,75:1). До речі, в більшості країн світу мінімальна зарплата становить 35-40% відсотків середньої.
Звичайно, тут не все так просто. Скажімо, існує така зрозуміла кожному формула добробуту: пенсії зростають тому, що зростає зарплата, а зарплата збільшується завдяки економічному зростанню. Україні треба насамперед забезпечити зростання економіки. Адже підвищення мінімальної зарплати стає на заваді цьому й спричиняє інфляцію. Експерти заперечують: економіка зростає лише тоді, коли сформований платоспроможний споживач. А де він у нас? Особливо зараз, коли тарифи на житлово-комунальні послуги підскочили до нестями. Адже мінімальна зарплата українця — 58 євро або втричі менша, ніж, скажімо, в Литві й в 20 разів нижча, ніж у Великій Британії, та на 20 відсотків нижча від прожиткового мінімуму.
Маємо говорити не про те, що збільшення мінімального соціального стандарту шкідливе для економіки, а дбати про ефективність економіки з усіма наслідками, які з цього випливають. До речі, у міжнародній практиці ефективність виробництва визначається за допомогою рівня ВВП на одного зайнятого за паритетом купівельної спроможності. У нас він становить приблизно 15 тис. дол. на рік, у США — 83,8 тисячі, у Великій Британії, Німеччині, Італії відповідно відповідно 60,5, 61,6, 72,5 тис. дол. Проте частка оплати праці у ВВП у нас така, що в Україні працівник, виробивши продукції на один долар, отримає 47 центів, тоді як у Європі — 70, у США — 72.
То, напевно, соціальні партнери говорять щось не так і не про те? Може, варто вести мову про те, як у кілька разів підвищити ефективність виробництва і про те, що досягти його можна лише тоді, коли в нас будуть кваліфіковані працівники? А кваліфікований працівник, як відомо, вимагає відповідної зарплати (на думку президента УСПП Анатолія Кінаха, відсутність системної політики в сфері трудових ресурсів обертається для держави відтоком кваліфікованої робочої сили за кордон. Служба зайнятості, до речі, може запропонувати два мільйони робочих місць. Та лише на шести відсотках з них платня вища тисячі гривень, а на 59 відсотках — нижче за мінімальну зарплату). Отож мову слід вести про справедливу зарплату. Людина викладатиметься на роботі сповна тоді, коли винагорода за неї даватиме їй змогу відтворювати свої сили, забезпечувати себе й родину.
також у паперовій версії читайте:

• КУДИ ЗВЕРТАТИСЯ ПО ДОПОМОГУ?
• АМЕРИКАНЕЦЬ ДБАЄ ПРО НАШИХ СИРІТ
• ПЕНСІЇ ЗА НАУКОВУ ДІЯЛЬНІСТЬ

назад »»»