ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
КИТАЙ: ЕКОЛОГІЧНА РОЗПЛАТА ЗА «СТРИБОК ТИГРА»
Сума коштів на запобігання знищенню навколишнього середовища у КНР щороку становлять приблизно 8–13 відсотків ВВП країни.

За словами високопосадовця Міністерства охорони навколишнього середовища Пана Ю, упродовж останніх 30 років Китай економічно розвивався так, як Захід протягом 100 років. Але для навколишнього середовища це також означає 100-річний процес руйнування.
Несподіванкою є те, що про катастрофічні показники, які ставлять під сумнів успіхи китайської економіки, інформує представник влади. Пана Ю, чия посада дорівнює рангові заступника міністра, на Заході вважають таким собі «самотнім шерифом», який бореться з потужними лобі інвесторів, промисловцями, власниками нерухомості й місцевою владою. Він намагається переконати громадськість у нагальності проблеми захисту навколишнього середовища і з цією метою публікує лист в газеті автономного Гонконгу, який хоча й належить Китаю, але не має цензури в мас-медіа. Американський еколог Жанет Ларсен припускає, що в такий спосіб Пан Ю намагається апелювати до співвітчизників, оскільки переконаний, що передрукована в західній пресі стаття вплине на громадську думку в Китаї.

Китайці страждатимуть не самі
Пан Ю не розголошує, як він вираховував ціну забруднення навколишнього середовища. Зазвичай беруть до уваги такі фактори, як зростання кількості захворювань, нижчі врожаї чи необхідність швидшого відтворення інфраструктури на забруднених територіях.
Проблема з екологією в Китаї відома вже давно, але останніми роками вона загострилася через прискорений економічний розвиток. Нині втрати сягають 11% ВВП щороку. Цьому сприяють і мільярдні інвестиції в інфраструктуру. Місцева влада полюбляє великі проекти, такі як Гребля трьох переломів, що є найбільшою у світі, але вони особливо ризиковані для довкілля.
Головними отруювачами природи є важка промисловість, шахти, металургійна промисловість, нафтохімія, паперово-целюлозні підприємства й цементні заводи. Пан Ю зазначає, що енерго- і сировиннозатратним галузям в економіці належить провідне місце. При тім китайська промисловість, за оцінками експертів, набагато витратніша за японську чи американську.
Через це чверть жителів країни п'є воду, яка не відповідає й приблизно нормам чистоти, висихають річки. 300 великих міст не мають системи очищення побутових та промислових стічних вод. Ще у 1995 році Китай став головним світовим джерелом емісії двоокису сірки. Це призводить до кислотних дощів, які отруюють сільськогосподарські угіддя.
Ці проблеми стосуються всієї планети. «Вітер із західної частини Китаю, яка перетворюється на пустелю, досягає американського узбережжя, віють над Сеулом і Токіо»,— каже Жанет Арсен. Фахівці Міжнародної агенції з атомної енергії прогнозують, що за нинішнього темпу економічного зростання у 2009 році Китай випередить Сполучені Штати за обсягом викидів двоокису вуглецю.

Люди хочуть впливати на владу
У Китаї маніфестації проти забруднення навколишнього середовища можуть перерости у заворушення. Торік таких акцій протесту було вже 50 тисяч. Протестують у населених пунктах, де народжуються діти-каліки, селяни, чиї врожаї отруюють кислотні дощі.
«Помилкова інтерпретація марксизму призвела до того, що з'явились твердження, ніби матеріальний розвиток може бути не пов'язаним з моральними цінностями. Відкинуто традиційну китайську культуру, якій притаманна гармонія між природою і людьми. Відкинуто стару моральність, але не засвоєно західного розуміння соціального договору, який ґрунтується на правах та обов'язках»,— пише Пан Ю.
І не вживаючи слова «демократія», він нагадує про необхідність більшої відповідальності суспільства: «Найбільш зацікавленим у збереженні навколишнього середовища є саме суспільство. Неурядові організації, місцеві громади, осередки бізнесу повинні стати провідною силою захисту довкілля. Не досить мати можливість звертатися до влади, потрібні публічні слухання відповідальних урядовців, право на звинувачення губителів природи в судах, зелене світло для преси».
Пан Ю закликає запровадити жорсткіше покарання для отруювачів довкілля, не підвищувати в ранзі чиновників, причетних до його руйнування, демонополізувати важку промисловість, здійснювати аналіз впливу на стан навколишнього середовища як умову затвердження нових інвестицій. Необхідно також збільшити кількість інспекторів навколишнього середовища. Управління пана Ю в Пекіні складається з 400 працівників. А в Сполучених Штатах, країні приблизно з такою самою площею, але з учетверо меншим населенням, у подібній установі працює 18 тисяч осіб.

Данило ДАНИЛЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• САУДІВЦІ ОСТОРОНЬ НЕ ЗАЛИШАТЬСЯ
• ВІД ШОКОВОЇ ДО ШОПІНГОВОЇ ТЕРАПІЇ

назад »»»