ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СІМ'Я
БУДНІ І СВЯТА ОПІКУНСЬКОЇ РАДИ
У системі місцевого самоврядування є така структурна одиниця як опікунська рада. Законодавством визначене коло питань, котрі не можуть бути вирішені без погодження з нею. Багато їх зачіпає майнові, побутові та інші інтереси дітей, від своєчасного грамотного втручання опікунської ради часом залежить подальша доля неповнолітніх, їхнє доросле життя.

А ситуації трапляються найнесподіваніші. Якось за допомогою до опікунської служби звернулась бабуся, котра виховує двох онуків — чотирнадцятирічного Богдана і десятирічну Дарину. Літня жінка просила звільнити батька від сплати аліментів в обмін на половину будинку. Мати поїхала до Києва на заробітки, навідується рідко, ненадовго, вихованням дітей не займається. Батько створив нову сім’ю, живе на Луганщині, сплачує щомісяця 260 гривень аліментів. Щоб не платити на утримування дітей, запропонував передати їм належну йому нерухомість. Без погодження з опікунською радою таке питання вирішувати заборонено. Після ретельного вивчення, покинуті діти дістали «добро». Бабуся взяла на себе зобов’язання виховувати внуків.
— Подібних прикладів, на жаль, дуже багато,— розповідає заступника голови опікунської ради Тростинецького району Світлана Бурлака. —Трапляються випадки значно складніші й болючіші, як для дітей, так і для батьків та опікунів.
На підтвердження розповіла ще одну життєву історію. Бабуся виховує двох хлопчиків, кинутих батьками. Вони навчаються у ЗОШ № 2. Сім років тому забрала їх на Україну зовсім маленькими. Невістка не була проти, запевнювала, що й сама збирається перебиратися до Тростянця. Але так жодного разу і не з’явилася. Навіть міста не написала, не телефонувала. Батько після розлучення проживає в Єкатеринбурзі. Має іншу сім’ю.
Упродовж тривалого часу питання ніби можна було вважати врегульованим. Хоч і далеко, не у найкращих умовах, та все ж діти доглянуті, навчаються... Але несподівано горе-мати звинувачує свекруху, що та самовільно забрала дітей, тепер вона хоче їх повернути.
Опікунська рада запідозрила неладне в діях матері-зозулі. Хоч як недалеко Єкатеринбург, вдалося з’ясувати справжню причину материнської любові. Виявилося, що жінка упродовж семи років незаконно отримувала допомогу на них і не має іншого джерела доходів. Хтось пояснив, що її можуть змусити повернути державні гроші, адже вихованням хлопців не займається.
Опікунська рада підготовила необхідні матеріали для судового розгляду, аби позбавити батьківських прав нечисту на руку жінку.
Ще більшої травми зазнають діти, котрих при живих батьках, позбавлених цих прав, виховують у державних установах. На превеликий жаль, подібні випадки далеко не поодинокі. Найчастіше причиною розлучення стає пияцтво дорослих, ухиляння від роботи, небажання влаштувати власний побут.
Ось типовий приклад: шестикласник ЗОШ № 1 Олександр проживає в антисанітарних умовах. Мати зловживає алкоголем, стоїть на обліку в центрі зайнятості як безробітна. Батько хворий на туберкульоз, також ніде не працює. За несплату в хаті відключили електроенергію. На зиму не заготовлено ні дров, ні вугілля. Сім’я живе без світла, в бруді, холоді. Важко навіть сказати, коли востаннє білилися стіни й милася підлога. Проживання з такими батьками стало небезпечним для здоров’я дитини. Опікунська рада подала до прокуратури клопотання про позбавлення матері й батька батьківських прав з наступною передачею хлопця на виховання до інтернату.
За умови задоволення позову судом, виховання Сашка займатиметься держава. Він матиме при вступі у доросле життя пільги для дітей, позбавлених батьківської опіки. Таких дітей держава забезпечує роботою, житлом. Інша річ, що на практиці реалізувати права сиріт також непросто. Не в кожному місті, селі тепер будуються квартири. Не завжди чуйні ті, хто мусить допомагати. І все ж опікунська рада слідкує, аби права дитини не порушували.
Світлана Бурлака зітхає. Багато проблем носять загальнодержавний характер. Не завжди місто, район мають змогу їх вирішувати. Чинне законодавство досить лояльне до осіб, котрі відмовляються від дітей, розповідає ще одну гірку історію:
«Мати покинула хлопця, коли він був зовсім маленьким. Її давно позбавили батьківських прав. Батько пиячить, поводиться агресивно, кидається на всіх домашніх з кулаками, незрідка подовгу знаходиться в Охтирській психіатричній лікарні. Його мати, бабуся хлопчика Сергія, просить позбавити сина батьківських прав і призначити її опікуном.
Запрошена для участі у розгляді питання класний керівник надала членам опікунської ради суперечливі дані. З одного боку, бабуся, дійсно, створила всі належні умови, щоб онук навчався. У будинку прибрано, в учня є свій куточок, він завжди охайний, нагодований. З іншого — бабуся не має виховного впливу на дитину, він її просто не слухає, обманює, трапляється, пропускає заняття в школі.
Члени опікунської ради не дійшли згоди. Одні за те, щоб відправити підлітка в школу-інтернат. Бабуся категорично заперечує. Зрештою, остаточне рішення відклали. Надали хлопцеві час для виправлення, якщо не бажає їхати до державного закладу, зроби висновки.»
Ускладнення соціального характеру, що переживає суспільство, безпосередньо впливають на кожну родину. Здорові сім’ї борються, долають труднощі. Слабкі?.. За них доводиться вирішувати проблеми представникам органів місцевого самоврядування. Але ж допомогти можна тому, хто сам прагне до кращого, хто не сидить склавши руки.

Віктор ТАРАСЕНКО, Сумська область
також у паперовій версії читайте:

• ЗАКОХАВСЯ В МОЛОДЕНЬКУ
• П'ЯТАМИ НАКИВАВ. ДО СУДАНУ
• НЕРІВНИЙ ШЛЮБ

назад »»»