ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КУЛЬТУРА
ВІВАТ, КОРОЛЕВО!
Але ж королеви дві — на адресу якої з них лунає це бадьоре вітання? Непросто відповісти, адже в кожної з них — свої прихильники, вороги та зрадники. Власне у їхній боротьбі немає переможців та переможених, як у будь-якому змаганні за владу. Такою, на думку режисера-постановника Юрія Кочевенка, є головна ідея вистави Національного академічного драматичного театру імені І. Франка «Віват, королево!».

Історія стосунків двох королев-суперниць — шотландської Марії Стюарт і англійської Єлизавети Тюдор — є сюжетом багатьох літературних творів. Найвідоміші художні версії історичних подій ХVІ століття належать Ф. Шиллеру, С. Цвейгу, Ю. Словацькому. Їх доволі часто ставили на сценах театрів й екранізували. Значно менше пощастило п’єсі англійського драматурга ХХ століття Роберта Болта «Віват, королево!» Відомий англійський письменник, режисер, кіносценарист (наприклад, таких фільмів, як «Леді Кароліна Лем», «Людина на всі часи», «Червоний намет», «Доктор Живаго»), володар чотирьох «Оскарів» є автором не менш захопливого драматичного твору, у якому ролі двох королев з абсолютно різними характерами грає одна актриса. Авторський задум є своєрідною метафорою поєднання в кожній жінці двох начал — бажання владарювати і суто жіночого — любити й творити.
Ось і виходить: аби поставити й вдало зіграти п'єсу «Віват, королево!», в трупі має бути актриса, здатна за лічені хвилини перевдягатися й перевтілюватися, одночасно створюючи образи Марії та Єлизавети, тобто Криги і Полум’я. З ним блискуче у 1970-х впоралась Тетяна Дороніна у виставі Андрія Гончарова в Московському академічному театрі імені В. Маяковського.
Відтоді історичної драми Роберта Болта не ставили на теренах колишнього СРСР. І ось український режисер Юрій Кочевенко зважився втілити п’єсу в столичному театрі імені І. Франка, оскільки вважає твір гідним цієї великої сцени. Пан Юрій, не вагаючись, вибрав актрису на дві головні ролі — їх зіграла заслужена артистка України Людмила Смородіна. Митці вже неодноразово працювали разом, їхніми спільними роботами були вистави «Подорож у ніч», «Леді та адмірал», «Генрі ІІ». Маючи досвід співпраці з актрисою, режисер вирішив, що їй до снаги акторське надзавдання.
Під час нелегких, але плідних репетицій у них нерідко виникали творчі суперечки, деякі сцени режисер і актриса бачили зовсім по-різному, проте врешті вони дійшли згоди.
Виконавиця головних ролей Людмила Смородіна — єдина жінка у виставі. Її партнерами є гарні й талановиті актори-франківці — Володимир Нечепоренко, батько та син Олександр і Назар Задніпровські, Тарас Жирко, Павло Піскун, Володимир Зозуля, Олексій Пєтухов, Олександр Форманчук, Василь Баша та інші.
Людмила Смородіна зізналася, що з двох героїнь їй ближча й більш зрозуміла Марія Стюарт — жіночна, імпульсивна, закохана. Значно складніше було втілити Єлизавету, яка досягає мети холодними міркуваннями, відсуваючи емоції на другий план.
— І все ж у неї є внутрішній душевний біль,— вважає актриса.— Єлизавета не змогла реалізувати себе як жінка: вона зреклася особистого щастя заради влади, оскільки прийти до престола з чоловіком було неможливо. Спочатку я хотіла грати тільки Марію і просила режисера, щоб дав роль Єлизавети іншій актрисі. Та коли заглибилась у зміст п’єси, зрозуміла, що авторського задуму порушувати не можна — королеви єдині, як дві сторони однієї медалі. Вдячна колегам-чоловікам, які підтримували мене на репетиціях так, що жодна подруга не була потрібна.
Прем’єра вистави «Віват, Королево!» була напрочуд успішною. На сцені з мінімумом декорацій (найпомітніша — довгі сходи на ешафот) актори зіграли справжню людську драму про кохання, зраду, ненависть, відданість — про найпрекрасніше і найпотворніше в людині.
Вражав сценічний дуалізм Людмили Смородіної. Я пригадала слова актриси про те, що легше їй дався образ Марії. Справді, шотландська королева в її виконанні є Жінкою, однаково чарівною у сценах фехтування, танцю, сповіді, любові і навіть тоді, коли в червоній сукні гордо йде на страту. Але не менш переконливою у виконанні актриси була Єлизавета — напудрена, у рудій перуці й занадто пишному кріноліні. Вона не потвора, а просто людина, яка намагається грати за певними правилами і робити те, що належить королеві, та за яку ціну — знає лише вона.
«Що далі? Що?»— безпорадно запитує Єлизавета після страти суперниці. Володарка корони відмовляється святкувати піррову перемогу.

Фото Євгена ЧекалІна. Прес-КІТ
також у паперовій версії читайте:

• «РОДЗИНКИ» ДО НОВОРІЧНОГО СТОЛУ
• МУЗИКАНТ, ВИКЛАДАЧКА Й КОМПОЗИТОР

назад »»»