ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ДУХОВНІСТЬ
ПРЕКРАСНИЙ СВІТ ДИТЯЧИХ ДУШ
Кажуть, що від народження в душі кожного з нас запалюється іскра дару Божого. Ось тільки з плином часу без підживлення він тьмяніє, поки зовсім не згасне. Тому важливо, щоб батьки не забували про духовний розвиток своїх дітей. Понад 10 років «ратаї» творчої студії Ірпінської української гімназії, що в Бучі, розорюють неозоре поле дитячих сердець, щоб сіяти в них добре, розумне, вічне.

Нині творча студія тримається на трьох «китах» — Валентині Тихій, Миколі Каневському та Людмилі Кандаскаловій. У кожного з них був свій шлях сюди. А об'єднала їх в митецьку тріаду любов до прекрасного та дітей.
— У нашому навчальному закладі працював чудовий художник — Панас Титенко,— згадує художниця Валентина Тиха.— Саме до нього я й приєдналася у 1995 році. У повітрі витала ідея створити творчу студію. Керівництво гімназії посприяло нам — виділило приміщення. Щоправда, воно потребувало ремонту. Разом з дітьми засукали рукави й взялися за справу.
Коли розпочалися перші заняття, митці відчули, як тягнуться вихованці до прекрасного. Тепер уже трохи звикли, а спочатку був справжній бум! Школярі не могли дочекатися закінчення уроків, щоб хутчіше бігти до студії. Той, хто працює з талановитими дітьми, і сам розкривається разом з ними, дитяча енергетика поєднується з дорослою.
— До нашої студії приходять діти з різним рівнем підготовки,— розповідає художник Микола Каневський.— Дехто раніше уже десь навчався — у художніх студіях, школах мистецтв. Трапляється так, що тільки в нас вони починають «дозрівати». Усі ці роки традиційно беремо участь у різних конкурсах, виставках, міських, обласних олімпіадах, часто перемагаємо. Тричі потрапляли на Всеукраїнський конкурс «Об'єднаймося ж, брати мої» і двічі наші діти ставали його лауреатами, отримували відзнаки Президента України, Верховної Ради. Одна з них — моя донька Катерина.
Ми намагаємося експериментувати. Наприклад, у нас з Валентиною Юхимівною були об'єднані авторські програми: дитина працює певну кількість годин у мене, в студії образотворчого мистецтва, а тоді з нею опановує декоративно-прикладне мистецтво.
— Свого часу я закінчила, окрім Інституту культури й Академії образотворчого мистецтва й архітектури, багато різних курсів,— долучається до розмови мистецтвознавець Людмила Кандаскалова.— Вони стосувалися різних видів мистецтва — малюнок, живопис, вишивка, в'язання. До гімназії прийшла працювати у 2000 році. Приєдналася до студії і почала вести гурток вишивки та плетіння з бісеру. Прагну, щоб це було не рукоділля, а справжні витвори мистецтва. Ось ми чотири роки працювали з Тетяною Софієнко. Уже перша робота у нас була не навчальна, а дуже складна — «Зима». У ній гармонійно поєдналися й вибір мотиву, й оформлення. Окрім хрестика, використано й інші шви — близько 10 різних видів.
До того ж у гімназійній секції мистецтвознавства мені запропонували взятися до наукової роботи. Разом з Ольгою Рафальською ми обрали для дослідження творчість відомого у світі ірпінського художника Володимира Сидорука — працювали в його майстерні з картинами, вивчали документи. Робота Вікторії Літкевич була присвячена творчості нашого не менш відомого у світових мистецьких колах земляка — фотохудожника Юрія Косіна. З Катериною Каневською досліджували «Вплив писанкової орнаментики на творчість сучасних художників».
— У своїх роботах ми намагаємося передати власне бачення прекрасного, — ділиться думками дев'ятикласниця Дарина Чеховська.— Звісно, зі старшими радимося, який краще колір дібрати, який тон до того чи іншого малюнка. Сюжети — це плід нашої фантазії, іноді придумуємо разом. Роботу «Троянди» я присвятила своїй мамі. Тут день і ніч зустрічаються. Весна розквітає, все прокидається. Твір «Чорнобривці насіяла мати» був на всеукраїнській виставці в Центрі творчості дітей та юнацтва Київщини.
Мені подобається цим займатися. Гадаю, у майбутньому це стане моїм хобі, улюбленою справою для душі.
Дітям під орудою дорослих стало цікавіше працювати, коли вони звернулися до джерел народної творчості — писанкарства, трипільської культури. Це вже була міцна основа, на якій почала вибудовуватися своєрідна естафета віків.

Ігор ШВЕЦЬ
також у паперовій версії читайте:

• ФОРМУЛА ЩАСТЯ ОЛЕКСАНДРА ГРІНА

назад »»»