ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА БУДЬТЕ ЗДОРОВІ!
ХВОРИЙ МІЛІЦІОНЕР — НЕ МІЛІЦІОНЕР...
На медичному забезпеченні в лікувально-профілактичних закладах Міністерства внутрішніх справ України перебуває близько 700 тисяч осіб. Зокрема, понад 180 тисяч атестованих працівників і військовослужбовців внутрішніх військ, а також майже 150 тисяч пенсіонерів цього відомства. Правом на медичне обслуговування користуються члени сімей нинішніх правоохоронців і їхніх колишніх колег.

Про те, як дбають про їхнє здоров'я, з якими проблемами зіштовхуються працівники згаданих закладів, розповідає заслужений лікар України, доктор медичних наук Іван Тодуров — директор департаменту медичного забезпечення та реабілітації МВС України.
— Українська міліція має непогану базу: центральний госпіталь в Києві майже на 600 ліжок, у обласних центрах — госпіталі з поліклініками,— розповідає Іван Михайлович.— При кожному головному управлінні МВС у регіонах існують військово-лікарські комісії, центри психіатричної допомоги і професійного психологічного відбору, санітарно-епідеміологічні станції. До послуг правоохоронців — дев'ять реабілітаційних центрів, лікарня відновлювального лікування. Якщо говорити загалом про можливості наших лікувальних закладів, то їх фонд становить понад три тисячі ліжок, а амбулаторно-поліклінічні заклади спроможні прийняти близько 12 тисяч пацієнтів за зміну.
— Кількість лікувальних установ, безперечно,— серйозний показник. Важливо, щоб вони були оснащені сучасною апаратурою...
— Кажу відверто: порівняно з провідними інститутами й клініками країни ми поступаємось технічними можливостями. Хоча застосовуємо сучасні методи лабораторної, функціональної, ультразвукової, ендоскопічної, радіоізотопної діагностики. Керівництво міністерства дбає про зміцнення матеріально-технічної бази наших шпиталів і поліклінік. Розроблено програму перспективного розвитку медичних закладів. Сподіваюсь, зможемо забезпечити їх сучасним ультразвуковим, ендоскопічним, рентгенологічним обладнанням.
Здоров'я для міліціонера є не менш важливий чинник, аніж професійна підготовка, матеріально-технічне забезпечення. Бо ж кволий міліціонер не завжди і себе захистить...
У нас працює понад вісім тисяч осіб. На перший погляд, може здатись, що це забагато. Та серед цієї кількості є чимало адміністративно-господарських посад, без яких неможлива життєдіяльність госпіталів і поліклінік. Торік тут пролікувалися понад 60 тисяч осіб і понад чотири мільйони побували на прийомі у лікарів. Фахівці військово-лікарських комісій, центрів психіатричної допомоги і професійного психофізіологічного відбору провели торік близько 300 тисяч наркологічних і профілактичних оглядів, психологічних обстежень тощо. Навантаження на лікарів і середній медперсонал постійно зростає.
— Одразу після Чорнобильської катастрофи для ліквідації її наслідків були відряджені тисячі працівників органів внутрішніх справ. Відтоді минуло 20 років і переважна більшість з них перебуває на заслуженому відпочинку. Чи звертаються вони за допомогою до вас?
— Безперечно. Право на це закріплено у відповідних законах України: нині на диспансерному обліку перебуває близько 80 тисяч учасників ліквідації. 2006 року, до речі, відремонтовано Центральний госпіталь МВС і госпіталь ГУ МВС Києва, а також відкрито нове відділення променевої патології у Київському обласному, де лікуватимуться «чорнобильці». Окрім них, ми обслуговуємо також пільгові категорії населення — інвалідів Великої Вітчизняної війни. Упродовж року кожен із них отримує поліклінічну допомогу десь тричі, а стаціонарне лікування проходить практично кожен другий пільговик.
— Здоров'я людини залежить не тільки від рівня медицини, а й від добробуту.
— Наші працівники під час виконання своїх обов'язків зазнають колосальних фізичних і морально-психологічних навантажень. Звісно, що безслідно вони не проходять. Для того, аби зменшити їхні наслідки, маємо у своєму розпорядженні дев'ять санаторіїв. Зрозуміло, правоохоронці зіштовхуються з усіма проблемами, які переживає суспільство.
— Поділіться, Іване Михайловичу, планами на майбутнє.
— Найближчі з них стосуються передовсім поліпшення матеріально-технічної бази як у центральному госпіталі, так і в обласних, розширення спеціалізованої допомоги. Маємо намір також залучати працівників кафедр вищих медичних навчальних закладів до роботи в госпіталях системи МВС, що сприятиме поліпшенню лікувального процесу.
Щодо, так би мовити, стратегічних планів, то це — збереження відомчої медицини МВС України, оскільки є певні намагання позбутись її. Цього робити не можна, бо вона має певні особливості надання медичної допомоги численним категоріям наших громадян, які виконують специфічні завдання. Тому, гадаю, вона має існувати в єдиному медичному просторі та єдиній цілісній системі надання допомоги військовослужбовцям усіх силових відомств.

Розмову провів Сергій ЗЯТЬЄВ
також у паперовій версії читайте:

• НАТУРАЛЬНІ СОКИ МОЖУТЬ ЗАШКОДИТИ
• КАШЕЛЬ ЗАМУЧИВ...
• КАРІЄСЕ, ПОСТРИВАЙ!

назад »»»