ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КУЛЬТУРА
ТРИДЦЯТЬ ШІСТЬ ПІСЕНЬ ПРО ЖИТТЯ
У кав’ярні «Бабуїн» відбулося незвичне дійство: гурт «Танок на Майдані Конго» презентував книжку. Але не власну, а роман киянки і продюсера «БіБіСі» Катерини Хінкулової «36 пісень про життя». Виявляється, у нас в Україні музиканти читають не тільки реп, а й книжки.

Роман «36 пісень про життя» вийшов у видавництві «Зелений пес». Видавці, брати Капранови, характеризують його так: «Це — перший зразок сучасної, нормальної дорослої літератури. Без агітації й надриву. Без дрібної філософії й юнацьких прищів. Просто життя. Просто кохання. Просто... Господи, як ми насправді скучили за цим «просто».
Кілька слів про авторку. 33-річна Катерина Хінкулова народилася в Києві, закінчила Національний університет «Києво-Могилянська академія», факультет гуманітарних наук. Із середини 1990-х живе у Лондоні, працює продюсером служби новин «Бі-Бі-Сі». Перекладає вірші для українського хіп-хоп гурту «Танок на Майдані Конго», пише статті для британських і українських ЗМІ, продюсує творчі проекти спільно з Національною радіокомпанією України, пише чуттєву і вишукану прозу. Додому в Київ літає в середньому раз на два місяці. Такі активні пересування Катерина називає «життям у літаку» й додає: «Іноді мені здається, що мій дім — аеропорт Бориспіль...» Роман «36 пісень про життя» — перша книга Катерини Хінкулової, друга — вже в роботі...
На презентації авторка сказала, що її роман присвячений українським космополітам — людям, котрі шукають щастя за кордоном. Та зазначила, що не слід його сприймати як автобіографічний твір. У її двох героїнь, що вирушили до Лондона, життя не склалося. На відміну від них, у Катерини все нормально, і для того, аби зробити кар’є-ру на Заході, їй не довелося починати з миття санвузлів.
«36 пісень про життя» — модерна екзистенційна драма. Роман проріс на лондонському ґрунті, але має українське коріння. Персональний винахід письменниці — кожний розділ супроводжується навмисно підібраною піснею українського, британського, французького чи американського виконавця. У цьому романі саундтрек є суттєвим елементом оповіді, він створює тло і настрій.
Чуттєвість твору — один із найсильніших його інструментів. Авторка сприймає цей світ крізь призму чуттєвості. Такий специфічно жіночий погляд використовується не лише для опису емоційної або сексуальної сфери буття, а й спогадів дитинства і навіть міських ландшафтів Лондона чи Києва. Світ, побачений очима молодої жінки, розкривається перед читачами із зовсім несподіваного боку.
Нелінійний стиль оповіді — низка яскравих і дещо епатажних замальовок, які ведуть читача між різними часами і географічними точками: київський післяперебудовний двір, де дві головні героїні обговорюють плани втечі за кордон, зимовий ранок на лондонській трасі й автокатастрофа, в якій гине одна з героїнь, кохання з трансвеститом у білому боа на нічному мосту в Парижі.
Через те, що авторка — космополіт (не приховує цього), роман сповнений крос-культурними асоціаціями і тонкими літературними посиланнями як на український, так і на іноземний контекст.
Учасники гурту «Танок на Майдані Конго» — Фоззі та Фагот читали свої улюблені уривки з книжки в стилі хіп-хоп під відповідну музику, що справило на аудиторію неабияке враження. Сама авторка під супровід легкого джазу у вишуканих висловлюваннях зізналась у любові спершу до міста Лондона, потім Києва.

Підготувала Тетяна КРОП
також у паперовій версії читайте:

• ДРУГЕ ПОБАЧЕННЯ
• ІЗ КРАЇНИ МОРЯ, ГІР І БІЛИХ НОЧЕЙ
• ЗИГЗАГИ РЕЖИСЕРСЬКОЇ ДОЛІ

назад »»»