ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
ЯКБИ ВІДБУВСЯ ЧЕМПІОНАТ З ХАБАРНИЦТВА...
Дивно, але жорсткий стиль правління президента Росії Володимира Путіна не сприяв зменшенню масштабів корупції. Ринок хабарницьких послуг за останні шість років буквально вибухнув. Його оборот, як визнає генпрокуратура Російської Федерації, за останні вісім років виріс у вісім разів, сягнувши приблизно 300 мільярдів, що у два з половиною рази більше за бюджет країни.

Інтелігентні росіяни із сумною посмішкою твердять, що їхні посадовці є чемпіонами світу з хабарництва, принаймні віце-чемпіонами, як у поширеному в Москві анекдоті: «Збірна Росії на чемпіонаті світу з корупції посіла друге місце, бо на фініші вдалось продати золоту медаль збірній Венесуели».

На Кавказі — все за гроші
Під час операції з претензійною назвою «Вихор-антитерор» міліція займалася пошуком осіб, які вчинили напади на державні установи в Дагестані і Кабардино-Балкарії. Зокрема, розшукували учасників відомих сутичок у Нальчику восени минулого року.
Західні журналісти свідчать, що правоохоронці на численних блок-постах вимагали замість документів грошові купюри, інакше все одно в паперах забракло б якоїсь печатки... За 12 доларів офіцери спецпідрозділу пропустили без перевірки автомобіль, у багажнику якого спокійно міг проїхати злочинець з півтонною вибухівки...

Держава не підкупила ДАІ
У серпні цього року в Івановській області, яка межує з Московською, розпочався й одразу провалився експеримент з викорінення хабарництва в міліції. Керівники правоохоронного відомства обіцяли підлеглим, що за кожного впійманого на порушенні правил дорожнього руху громадянина, який спробує відкупитися, виплачуватимуть значну премію. У цьому регіоні хабар даішникові, про що всі знають, не перевищує 50 рублів. Керівники міліції зробили премію більшою у вісім разів.
Однак незабаром виявилось, що міліціонери не знають, як оформляти документи, необхідні для доведення провини корупціонера.
Один з юристів пояснює: «Такого «клієнта» потрібно привезти у відділок, допитати, якось схилити до визнання вини. А це важка робота. Потім треба скласти протокол. На все це доведеться витратити цілий день. За цей час на дорозі спритний чоловік у формі затримає приблизно 15 водіїв і спокійно, без зайвих зусиль, «витягне» з них 750, а не 400 рублів. Хто пропрацював хоча б рік у дорожній інспекції, опанував це вміння на рівні мистецтва».
Керівництву байдуже, чи перестануть брати хабарі. Офіцер стягає з кожного підлеглого «відкат», тобто свою частку — приблизно 50 рублів за право дозволити «полювання» на «чотириколісного звіра». А з невеликої премії за затримання хабарника він жодної винагороди не отримає, тоді як офіцери міліції давно відвикли жити за скромну зарплату.

Корупційні галузі
Соціолог Володимир Римський з фонду «Індем», який досліджує явище корупції, оцінює ситуацію у державі так: «Російська корупція — це не тільки примітивний функціонер ДАІ, який на узбіччі дороги «здирає» по 50 рублів з водіїв, чи бюрократ, який заявляє прохачам: «Надо ждать» (значення цього виразу розуміє чи не кожна людина, яка хоч трохи прожила в Росії). Російська специфіка полягає в тому, що за допомогою законодавців та найважливіших державних інституцій налагоджено досконалу сучасну систему, яка породила й підтримує цілу «корупційну галузь».
Однією з таких «галузей», на думку експертів, є бурхливий розвиток напівлегального сектора «реєстраційних послуг». У часи Путіна суттєво ускладнено реєстраційні правила. Кожен громадянин, який з одного регіону переїхав в інший, зобов’язаний не пізніше, як на третій день, з’явитись у міліцію, щоб зареєструватися, тобто повідомити про місце свого перебування.
Офіційно ця процедура має гарантувати владі контроль за переміщенням громадян і допомогти у виявленні терористів. На практиці вона нічого не гарантує і нічому не допомагає. Щоб отримати реєстрацію, спочатку треба зібрати добрий стос документів, потім відстояти, і не раз, у величезній черзі, бо коли людина добирається до відповідного віконця, чиновник заявляє, що бракує якогось папірця.
Проте можна успішно оминути черги й нічого не збирати. Усі реєстраційні установи і вагони столичного метро заліплені оголошеннями різноманітних фірмочок, які за певну платню оформлюють реєстрацію всім охочим.
Соціолог пояснює механізм російської корупції: «Не треба подавати жодних паперів, стояти в чергах. За 1500 рублів отримуєш реєстрацію: на справжньому бланку, проштемпельованому справжніми печатками, виписану тими самими міліціонерами, які відганяють людей від віконець. Вони незаконно заробляють величезні гроші лише завдяки тому, що вдалося створити систему, яка змушує громадянина давати хабарі». Далі вчений пояснює, що подібна ситуація склалася і в російській армії. Хвиля жорстокості в казармах підняла ціну на послуги офіцерів з призовних комісій військкоматів. Пан Римський веде далі: «Мати, яка щодня чує про насильство над молодими солдатами, знущання садистів-сержантів, «у зубах» готова принести п’ять тисяч доларів офіцеру з призовної комісії і зі сльозами на очах дякувати «батьку-комісару» за те, що врятував життя її сина, не призиваючи його в таку армію. Нічого дивного немає в тому, що корупція, пов’язана зі звільненням від військової служби, розвивається дуже динамічно, як один з провідних секторів «ринку хабарів».
Чимало соціологів констатують, що громадян Росії влаштовує сформована «система хабарів». Вони переконані, що «готівка в руку» люди вважають найпрагматичнішим способом вирішення побутових проблем. Георгій Сатаров, голова фонду «Індем», навпаки, переконує, що це неправда. На його думку, росіян змушують до корупції. Порядок, штучно і цілеспрямовано створений чиновниками держапарату, не залишає іншого вибору.

Не брати «не можна»
Кремль послідовно нехтує інформацією про масштаби корупції, яка роз’їдає державу. Коли п’ять років тому у фонді «Індем» підготували доповідь, у якій її автори констатували: щороку росіяни витрачають на хабарі 36 мільярдів доларів (відомості за 2000 рік) офіційна пропаганда відповіла, що фонди були створені людьми, пов’язаними з опозиційними партіями, отже, недоброзичливцями, якщо не ворогами Росії. Коли навесні цього року з’явилась чергова доповідь, у якій стверджувалось, що ринок хабарів становить астрономічну суму 319 мільярдів доларів (інформація за 2005-й) майже ніхто не звернув уваги на цей документ. Лише кілька тижнів тому новий заступник генерального прокурора Росії Олександр Буксман несподівано підтвердив слушність дослідників з «Індема», повідомивши, що в Росії щороку на хабарі витрачається 240, а може, й 290 мільярдів доларів.
Експерти зазначають, що Володимир Путін у кожному щорічному посланні нагадував про необхідність викорінення корупції, але все закінчувалося словами. Тепер, напередодні майбутніх парламентських і президентських виборів у 2007 і 2008 роках відповідно, вони прогнозують, що буде оголошена «війна хабарникам». Тож, напевно, саме тому Олександр Буксман раптом побачив явище хабарництва в реальному вимірі.
«Хотів того Путін чи ні, але корупційний порядок під час його правління зміцнився і перетворився на систему»,— зазначає московський правозахисник Наум Нім. Цивільні й військові бюрократи поділили між собою «мисливські угіддя». Вони навчились, як це геніально зазначив Микола Гоголь у «Ревізорі», брати «за рангом», бо знають: якщо не зайдуть на чуже поле і не почнуть домагатись більшого, ніж належить, їм ніщо не загрожує.
Через те, веде далі пан Нім, ринок корупційних послуг у країні вибудовано майже досконало, він працює як добре змащений механізм і швидко розвивається. «Президент не може цього змінити. Він не може забрати в людей з державного апарату їхніх доходів, почуття безпеки, яке гарантував їм протягом шести років свого правління. Не може він по них вдарити, бо вся його влада спирається на бюрократів»,— переконаний експерт.

Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• СКЛАДНИЙ РІК ПАНІ КАНЦЛЕР

назад »»»