ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА
ДРУГА ДОМІВКА
Як відомо, кожна четверта особа в нашому суспільстві живе за межею бідності. Особливо потерпають пенсіонери, інваліди. Держава, як може, підтримує їх матеріально. Та це ще не вся біда, коли людина на ногах. Що робити людям, котрі все життя, як мовиться, поклали на вівтар Вітчизни, а на старості лишилися самотніми, хворими, безпорадними?

Що гарантує їм держава, суспільство, просто не байдужі люди? Чи не полишені вони сам на сам зі своєю бідою? Чи допомагає їм хтось вижити в непростих умовах?
У соціальних служб є кілька свят: це і Міжнародний день людей похилого віку, і Міжнародний день боротьби зі злиднями, і Міжнародний день інвалідів, і День працівників соціальної сфери. Перші три свята, як мовиться, зі сльозами на очах, належать тим, для допомоги яким ці служби створені. А останній — це, власне, для доброго слова про тих, хто дарує іншим — пенсіонерам, одиноким непрацездатним людям похилого віку — увагу, турботу і любов за покликом душі. Такі служби, а точніше, центри соціальної допомоги, створено в усіх районах Києва.
...У мальовничому куточку на вулиці В. Василевської, 11-а у пристосованому двоповерховому будинку, оточеному сквером, розташований Територіальний центр № 2 соціального обслуговування пенсіонерів, одиноких непрацездатних та інших малозабезпечених громадян Шевченківського району. Підопічні центру приходять в соціальну установу, як у свою домівку, тому що знають: за скрути зустрінуть тут чуйних людей, котрі завжди підтримають, допоможуть. Бо всі вони — завідувачі відділеннями Нінель Гаврилюк, Валентина Суховій, Віра Білик, ветерани соціальної служби Станіслав Ковальов, Наталія Приймак прийшли працювати сюди за покликом душі.
Провідним профільним підрозділом центру є відділення соціальної допомоги вдома. Понад 80 соціальних працівників постійно надають допомогу вдома більш як 800 самотнім громадянам, здебільшого недієздатним. Вони закуповують для них продукти, ліки, готують їжу, прибирають приміщення, супроводжують до лікарні, одне слово, роблять все, що потрібно для життя. Доброго слова за свою працю заслуговують соціальні працівники Олена Кулик, Тетяна Буряк, Віра Гавриш, Світлана Ігнатенко.
Якщо допомогу вдома отримують тільки самотні, недієздатні громадяни похилого віку, то інші послуги: медичні, побутові, гуманітарні отримують всі пенсіонери району. Так, у відділенні медико-соціальної реабілітації центру інваліди, пенсіонери відновлюють своє здоров’я після хвороби. Тут до їхніх послуг — діагностичні, соціально-оздоровчі та реабілітаційні процедури: УЗД, ЕКГ, фітотерапія, фізіотерапія, масаж, лікувальна фізкультура за спеціальними методиками, затвердженими Інститутом геронтології. Щодня відділення відвідують близько 50 осіб. Тут їх приязно зустрічають Ніна Бабій, Людмила Борщевська, Олена Гришина.
Великим попитом у підопічних користуються безплатні перукарські послуги, що надають як удома немобільним інвалідам, так і в центрі.
Активна частина людей похилого віку залюбки відвідує на благодійній основі вистави київських театрів, музеї. До послуг відвідувачів — бібліотека, читальний зал, газети та журнали. Центр пишається художнім самодіяльним ансамблем «Вербиченька».
Гуманітарне відділення задовольняє потреби підопічних у одязі, взутті, миючих засобах. До Дня інвалідів почали надавати грошову допомогу з благодійного фонду «Милосердя» ім. Ніни Боровик.
Центр, який став необхідним багатьом мешканцям району, очолює незмінний директор Світлана Бабій, яка створила цю установу і разом зі своїм колективом зробила її найкращою в Україні.

Олена ПЕРЕХРЕСТ, культорганізатор Територіального центру № 2
також у паперовій версії читайте:

• НЕ ЗАБУТІ, НЕ ПОКИНУТІ
• ЯК УНІФІКУВАТИ ПЕНСІЙНЕ ЗАКОНОДАВСТВО?

назад »»»