ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА БУДЬТЕ ЗДОРОВІ!
ПРОМІНЧИКИ НАДІЇ В ПОХМУРОМУ ЦАРСТВІ
Виповнилося десять років Українському медичному центру реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи Міністерства охорони здоров’я. Його очолює Володимир Мартинюк, головний дитячий невролог МОЗ України, кандидат медичних наук, доцент, заслужений лікар України.

— Витоки нашого Центру сягають 1992 року, коли від ФРН в Україну надійшло два мільйони німецьких марок,— розповідає Володимир Юрійович.— Гроші перерахував автомобільний концерн «Фольксваген»: так німці намагалися хоч трішки компенсувати моральну і матеріальну шкоду, яку їхні батьки і діди заподіяли Україні в роки війни. Вони, щоправда, запропонували створити за ці гроші молодіжно-розважальний комплекс. Але у наших урядовців вистачило здорового глузду розпорядитись ними інакше.
— Чому вирішити створити медичний заклад саме такого профілю, а не іншого?
— Тому, що на початку 90-х років минулого століття окреслилася стійка тенденція до зростання захворюваності дітей, пов’язаної з ушкодженням їхньої нервової системи, збільшувалась кількість інвалідів, стан яких пов’язаний з цим важким недугом. У держави не вистачало коштів на найнеобхідніше, в тому числі й для дітей.
— Відтоді багато води в Дніпрі спливло. Розкажіть, будь ласка, про результати роботи Центру.
— За останні десять років в його стінах пройшли обстеження понад 21 тисяча дітей, з яких близько шести тисяч проліковано. Майже 500 лікарів, педагогів, психологів, логопедів, що безпосередньо працюють з хворими дітьми, стажувалися в нас, підвищуючи свій професійний рівень. Колектив наш не такий великий: близько ста осіб, із яких понад 40 лікарів, психологів і логопедів. Більше, ніж 50% дітей, котрі лікуються в Центрі, — кияни. Проте приїздять вони до нас практично зі всіх куточків України. Для них маємо гуртожиток-пансіонат, у якому створено комфортні побутові умови.
— Після того, як у Центр прибули перші пацієнти, контакти з німцями припинилися?
— Наша співпраця не обмежилася лише отриманням коштів. Переважна більшість фахівців, які працюють в Центрі, пройшли навчання в подібному дитячому центрі Мюнхена та Інституті соціальної педіатрії й підліткової медицини Людвиг-Максиміліан Університету Мюнхена. Я вдячний університетському професорові пану Хубертусу фон Фоссу. Чимало допомогли нам представники міністерства праці, соціального правопорядку, сім’ї, жінок і охорони здоров’я Федеральної Землі Баварія.
— У назві установи, яку Ви очолюєте, є слово «реабілітації». Поясніть, що — за ним.
— Реабілітація — це, за визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я, комплексне та скоординоване використання медичних, соціальних, освітніх і професійних заходів для підготовки або перепідготовки неспроможної особи до найвищого рівня відновлення функціональних можливостей. Наші фахівці роблять все можливе, аби хворі діти могли краще пересуватись, розмовляти тощо.
Реабілітація — надто складний, безперервний процес, що ґрунтується на принципах ранніх діагностики, лікування, психолого-педагогічної корекції, роботи з батьками дитини. Ми реалізували модель реабілітації «тандем — партнерство», «дитина — сім’я — фахівець», яка, знову ж таки за визначенням ВООЗ, є однією з найкращих. Головна її особливість — об’єднання зусиль фахівців медичного і соціально-педагогічного профілів з обов’язковим навчанням батьків методикам.
— Ви, Володимире Юрійовичу, є не лише директором Центру, а й головним дитячим неврологом Міністерства охорони здоров’я. Отже, добре обізнані з ситуацією щодо патології нервової системи дітей...
— Стає сумно на душі, коли ознайомлююсь з відповідною статистикою. За названий мною період загальний рівень дитячої інвалідизації, пов’язаної зі зростанням хронічної та поєднаної патології, збільшився на 78–80%. Питома вага дітей-інвалідів віком до 16 років, інвалідність яких теж пов’язана з патологією нервової системи, становить 23,5, а разом із розладами психіки й поведінки — майже 40, тобто маємо понад 50 тисяч соціально дезадаптованих дітей.
— Так, картина безрадісна. А що робиться для того, аби якось її поліпшити?
— Держава не стоїть осторонь. Наприклад, вченою медичною радою МОЗ схвалено Концепцію удосконалення неврологічної допомоги дітям України, її мета — створення мережі лікувально-профілактичних закладів, які мають працювати на запобігання у дітей інвалідності, зменшення кількості соціально дезадаптованих дітей, а також упроваджуватимуть сучасні системи медико-соціальної реабілітації дітей з патологією нервової системи, залучатимуть їх до суспільно корисної праці.
— Які захворювання лікують у Центрі?
— Ми надаємо кваліфіковану консультативно-діагностичну та лікувально-реабілітаційну допомогу дітям віком до 18 років. Зокрема, тим, що страждають на патологію нервової системи внаслідок перинатального ураження, хворих на дитячий церебральний параліч, епілепсію. Нашими пацієнтами є також діти, що перенесли запальні хвороби центральної нервової системи. Наприклад, бактеріальний та вірусний менінгіт, енцефаліт і мієліт, вроджені нейроінфекції тощо.
— Чи з іншими інституціями співпрацюєте?
— Як я говорив, більшість наших фахівців навчались, удосконалювали свою професійну майстерність у дитячому реабілітаційному центрі Мюнхена. Це дало змогу нам перейняти і успішно застосовувати передові європейські методики лікування. Співпрацюємо також із Європейською академією дитячої інвалідності, Російською академією медико-соціальної реабілітації, зі згадуваним Інститутом соціальної педіатрії та підліткової медицини при Людвиг-Максиміліан Університеті, Міжнародною клінікою відновлювального лікування та Інститутом проблем медичної реабілітації, який очолює професор В. Козявкін. Підтримуємо контакти з провідними дитячими реабілітаційними центрами — Одеським, Донецьким, Євпаторійським, Чернігівським і багатьма іншими. Український медичний центр реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи є клінічною базою кафедри дитячої неврології та медико-соціальної реабілітації Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Шупика.
Проблем, певна річ, вистачає. Фінансуємось з державного бюджету, а лікування в Центрі — безкоштовне. За бажання та можливості батьки хворих дітей вносять благодійні внески. Та вони, як мовиться, погоди не роблять...

Розмову вів Сергій ЗЯТЬЄВ
також у паперовій версії читайте:

• ВІТАМІННИЙ УДАР ПО ЗАСТУДІ
• ВИКОРИСТАЙТЕ СВІЙ ШАНС
• КОЛИ ШОПІНГ СТАЄ ІДЕФІКС

назад »»»