ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СВІТ: ЩО? ДЕ? КОЛИ?
МІНСЬКИЙ СИМПТОМ СНД
П'ятнадцять років тому під Мінськом у Біловезькій пущі була поставлена крапка в історії Радянського Союзу. Минулого січня 2006-й проголосили Роком Співдружності. Ключовим завданням визначено формування прийнятного для всіх країн СНД плану її реформування. Однак позиції держав-учасниць є діаметрально протилежними.

Росія, Білорусь та Казахстан порятунком для СНД вважають її перетворення на справжню міжнародну організацію на зразок Європейського Союзу, тоді як Україна, Молдова, Грузія, Азербайджан не визнають за доцільне такий рецепт майбутнього Співдружності. Водночас Київ висловився за підвищення ефективності економічної діяльності в межах СНД.
Тим часом немає чіткого уявлення про роль та функції альтернативних міждержавних угруповань, які сформувалися на геополітичному пострадянському просторі. Насамперед йдеться про країни, які є учасниками Організації за демократію і розвиток (Грузія, Україна, Азербайджан, Молдова), та країни, які приєдналися до Договору про колективну безпеку (Білорусь, Вірменія, Казахстан, Киргизстан, Росія, Узбекистан, Таджикистан). Також немає погодженого плану реформування СНД. Наприклад, президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв пропонує внести в установчі документи положення про обов'язковість виконання рішень Співдружності, тим часом як Україна та Грузія наполягають на збереженні права національного вето.
Не додає оптимізму щодо майбутнього СНД ситуація із «замороженими» конфліктами в Абхазії, Південній Осетії, Нагірному Карабасі, Придністров'ї. Зрозуміло, ніхто не очікує, що навіть у ювілейний рік Співдружності будуть вирішені всі складні та суперечливі проблеми. Зокрема, нині достатньо прохолодними є білорусько-російські відносини. Експерти вважають, що президент Білорусі Олександр Лукашенко, звинувачуючи російського колегу Володимира Путіна в небажанні на практиці створювати Союз, загрожує переорієнтацією на Китай. Потепління українсько-російських відносин поки що не позначилося на ефективності реалізації проекту Єдиного економічного простору.
На цьому тлі 28 листопада в Мінську відбувся черговий саміт Співдружності незалежних держав. Традиційно відмовився від участі у форумі президент Туркменістану Сапармурад Ніязов. Найбільшою інтригою та лакмусовим папірцем компромісних перспектив Співдружності стала можливість проведення або скасування зустрічі російського президента Володимира Путіна та його грузинського колеги Михаїла Саакашвілі.
Провадячи конструктивну дипломатичну політику, Україна ініціювала реформування СНД з акцентом на вирішення економічних проблем. За результатами мінського саміту Співдружності вкотре стало зрозуміло: якщо Київ не знаходитиме тут своїх інтересів, він шукатиме їх в іншому місці. Це загалом стосується й інших держав СНД.

Андрій МАРТИНОВ
також у паперовій версії читайте:

• ДЕПУТАТИ В МЕКСИЦІ «БОКСУЮТЬ» ДОВШЕ ЗА УКРАЇНСЬКИХ КОЛЕГ
• САМІТ НАТО В ЛАТВІЇ: ПЕРШІ ПІДСУМКИ
• КРАЇНИ ЄВРОПИ ЗНАЛИ ПРО В’ЯЗНИЦІ ЦРУ І МОВЧАЛИ
• ЄГОРА ГАЙДАРА ОТРУЇЛИ?
• СПІВДРУЖНІСТЬ В ОЧІКУВАННІ ПЕРЕТВОРЕНЬ

назад »»»