ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА БЕЗПЕКА
КРИЛА РЯТУВАЛЬНИКІВ МІЦНІЮТЬ
Олександр Куценко в середині 70-х років минулого століття отримав у стінах Київського інституту інженерів цивільної авіації диплом інженера-механіка з експлуатації літаків та їх двигунів. Відпрацювавши кілька років за спеціальністю, перейшов на викладацьку роботу, заснувавши у Кіровоградському льотному училищі спеціалізацію «Безпека на авіатранспорті, пошук і рятування». Згодом захистив кандидатську дисертацію. Але на досягнутому не спинився.

— Ще 1995 року Кабінет Міністрів України ухвалив кілька постанов, у яких йшлося про заходи щодо забезпечення організації пошуку й рятування екіпажів і пасажирів повітряних суден, що зазнали катастрофи,— розповідає Олександр Васильович.— Почастішали різні «нп», пов’язані з авіаперевезеннями. Я дійшов думки про необхідність створити кафедру безпеки на авіатранспорті, а також відкрити навчальний центр, де б готували фахівців із порятунку людей.
Не переповідатиму всіх нюансів, які довелося Куценку здолати на цьому шляху. У 2003 році і кафедра, і центр розпочали роботу. Олександр Васильович вклав у них свої знання, набутий досвід за попередні роки: ще 1996-го він брав участь у міжнародних навчаннях під егідою НАТО, що проходили за програмою «Партнерство заради миру» неподалік Дрогобича. Куценко на той час був членом команди Всеукраїнської асоціації рятувальників. У 1998-му став учасником навчань під Кіровоградом, влаштованих Міністерством надзвичайних ситуацій.
Згодом за сприяння Олександра Куценка на базі Кіровоградської льотної академії відбувся тренінг-семінар «Особ-ливості першочергових дій на місці авіакатастрофи», в якому взяли участь представники Росії та Швеції. Впродовж кількох днів рятувальні підрозділи українських аеропортів і рятувальних служб відпрацьовували нештатні ситуації, що можуть статися з авіалайнерами, переймали досвід шведських колег — найкращих професіоналів у світі.
На цьому семінарі було ухвалено рішення про створення в Україні навчального пошуково-виробничого комплексу «Авіаційне аварійне обслуговування». Учасники семінару звернулися до Державної авіаційної адміністрації, міністерств з питань надзвичайних ситуацій та освіти з проханням допомогти реалізувати проект, відкрити при Державній льотній академії України підготовку фахівців у пошуку та рятування потерпілих у авіакатастрофах.
Олександр Куценко — людина енергійна і цілеспрямована, будь-яку справу, за яку береться, доводить до завершення. Хоча доводиться оббивати пороги кабінетів чиновників, нервувати, він наполегливо йде до своєї мети. Нині на базі Національного авіаційного університету створюється навчальний центр із авіаційного аварійного обслуговування, пошуку й рятування. До послуг тих, хто відшліфовуватиме тут свою майстерність із проведення рятувальних робіт, понад десять одиниць авіатехніки. Це, зокрема, гелікоптери, літаки Як-42, Ту-154. На них можна зімітувати будь-яку аварійну ситуацію, відпрацьовуючи практичні завдання. Скажімо, евакуацію пасажирів авіалайнера за допомоги надувного трапу. Зокрема й після приводнення літака.
На базі Як-40 обладнано димову камеру для професійної підготовки як екіпажів, так і пожежно-рятувальних розрахунків. Є в салоні й навчальний клас із системою управління та відеоконтролю, а також димогенератор й вентиляційне устаткування салону. За їх допомогою рятувальники вчаться гасити пожежі бортовими засобами пожежогасіння.
Центр розвивається, поповнюючись фахівцями-інструкторами, технічними засобами. Останнім часом надійшло обладнання на 70 тисяч євро, придбане за програмою «TEMPUS» TAСIS. На спеціальних курсах у Швеції підготовлено вісім висококваліфікованих фахівців з авіаційного рятування і пожежогасіння. Олександр Куценко, його колеги розуміють роль професійного навчання. Задля цього побували в пожежно-рятувальній школі Стокгольмського аеропорту «Арланда», в пожежній академії ім. Монтгомері (США), де переймали досвід роботи Національної гвардії за надзвичайних ситуацій на землі, на воді й в небі. А ще — тренування гасити внутрішньофюзеляжні пожежі, евакуювати пасажирів і надавати їм першу допомогу.
На жаль, таких фахівців, які є у центрі Куценка, в Україні ще обмаль. Так, кандидат технічних наук Ігор Горбунов є неабияким знавцем практично всіх модифікацій пасажирських літаків, у тому числі й закордонного виробництва, а Олександр Табунець та Андрій Гончаренко не поступаються йому фахом і навичками із пожежогасіння на борту літака. Олександр Васильович та його колеги співпрацюють з Київською міською рятувальницькою службою SOS, яку очолює професіонал екстракласу Володимир Діденко. Він брав участь у десятках різних навчань, що відбуваються під егідою Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій, різних міжнародних інституцій, зокрема ООН, НАТО. А ще Діденко брав участь у пошуку українського авіалайнера, що зазнав катастрофи в середині 90-х років неподалік грецького міста Салоніки. Вітчизняний центр з авіаційного аварійного обслуговування, пошуку й рятування, як кажуть льотчики, ще не став міцно на крило. Та Олександр Куценко разом зі своїми колегами-однодумцями переконані, що українські фахівці у цій справі готові виконати найскладніші завдання. Дай Боже, щоб їхні знання та практичні навички не доводилося застосовувати під час справжніх аварій.

Сергій ЗЯТЬЄВ
також у паперовій версії читайте:

• «ТЕРОРИСТИ» НЕ ВІДБУЛИСЯ...
• ІЗ БРЕХНЕЮ СВІТ НЕ ПРОЙДЕШ
• НЕЛЕГАЛІВ СПІЙМАЛИ В КИЄВІ
• ЗА НЕДБАЛІСТЬ ВІДПОВІСТЬ ЧИНОВНИК
• ПОВЕРНУТІ МІЛЬЙОНИ

назад »»»