ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СУСПІЛЬСТВО
БЕЗ МИНУЛОГО НЕМАЄ МАЙБУТНЬОГО
Кажуть, що без минулого немає майбутнього. Якщо це справді так, то вчорашній розгляд законопроекту про Голодомор в Україні, поданого Президентом Віктором Ющенком як невідкладний, став бодай невеличким кроком до гідного майбуття нашої держави. Адже усі спроби вирватися із замкненого кола трагічної національної історії досі були марними. Історія вимагає її осмислення, а це для українців, хоч як не прикро прозвучить,— справа архіскладна.

Викривлене «совкове» поняття про вітчизняну історію, мабуть, ще довго не даватиме спокою нинішньому і прийдешнім поколінням. Президент запропонував розглянути згаданий законопроект дещо запізно. Скажімо, можна було приурочити його подання до торішнього Дня пам’яті. Хоча й невідомо: чи мала б та спроба успіх.
Проте в будь-якому разі розгляд таких питань — значно чесніша поведінка, ніж сидіння, схиливши голову, з виглядом, що жодних проблем не існувало. І з безглуздою вірою в те, що питання того ж таки визнання Голодомору якось «розсмокчеться» саме собою. Саме так чинила українська влада упродовж останніх 15 років. І це — на тлі визнання Голодомору геноцидом проти українського народу з боку багатьох держав світу.
Об’єктивна, на перший погляд, концепція самого лише визнання «голоду 32–33 років в Україні», що утвердилася у вітчизняній і частково зарубіжній історіографії, не відповідає істинній правді. Вона, по суті, стоїть на заваді визнання Голодомору геноцидом української нації. Така концепція штучно зменшує масштаби трагедії, яку довелося у ті роки пережити українцям з усіма демографічними, психологічними й іншими наслідками. Так званий альтернативний законопроект, розроблений представниками Партії регіонів і озвучений учора депутатом Забарським, по суті підміняв національні поняття лише географічними. До того ж, звужуючи навіть їх.
Адже у 1932–1933 роках передусім знищували саме українське селянство — носія живого і невмирущого етносу. Хоча чи такого вже й невмирущого, якщо розгляд цього питання доводиться відвойовувати у Верховній Раді з «боями»?.. І якщо на Харківщині 25 листопада деінде навіть не завважили за потрібне виконати президентський указ про вшанування роковин Голодомору і не вивісили державні прапори із жалобними стрічками. Це при тому, що Слобідський край — один із регіонів, що постраждали найбільше. Мабуть, мав рацію королівський консул Італії в Харкові (тодішньої столиці УРСР) Серджо Граденіго, котрий у 33-му році писав: «Теперішня катастрофа призведе до переважно російської колонізації України. Вона змінить її етнографічний характер. У майбутньому, можливо, скоро ніхто не зможе говорити про український народ і навіть про українську проблему, бо Україна де-факто стане російським регіоном». Схоже, що ці пророчі слова не втратили актуальності ще й досі.
Інакше чим можна пояснити шалене небажання представників КПУ і Партії регіонів визнати Голодомор актом геноциду проти українського народу. Усі депутатські пояснення про «не таке» формулювання терміну «геноцид» ООНівською конвенцією і про потенційне погіршення відносин з Росією — не витримують жодної критики. Голова парламентського комітету з питань національних меншин, метр вітчизняної дипломатії Геннадій Удовенко нагадав: конвенція ООН про попередження злочину геноциду й покарання за нього визначає геноцид як «будь-яке з діянь, що вчинюються з наміром знищити повністю або частково будь-яку національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку». А один із пунктів згаданого документа вказує і на створення штучних умов для геноциду. Що й було зроблено у 30-х роках сталінськими катами.
Що ж до погіршення відносин із Росією, то може час діяти, не боячись кожного разу реакції з північного сходу? До того ж, винні у «будь-якому» геноциді не держава, а конкретні особи — виконавці злочинів.
Прикро також, що Віктор Ющенко особисто не прийшов до Верховної Ради, аби представити документ. Попри те, що напередодні його представник у парламенті Роман Зварич не виключав такої можливості. Законопроект глави держави випало представляти «аксакалу» української політики Ігорю Юхновському, котрий нині очолює Інститут національної пам’яті. Головні тези президентського документа такі. По-перше (це — найголовніше), він визначає Голодомор 1932–1933 років геноцидом. По-друге, забороняє публічне заперечення цього факту і встановлює за те адміністративне покарання. Такий пункт, зокрема, має на меті не дозволяти комуністам, хизуючись невідомо перед ким, безкарно іменувати Голодомор «так званим».
Третій важливий момент президентського законопроекту — влада зобов’язана опікуватися тими небагатьма свідками геноциду, котрі ще й досі залишилися живими. А рештки невинно убієнних належно перепоховати. Адже як це не парадоксально, і в цьому плані в Україні ще лишаються питання. Опікуватися усім цим, на думку Президента, мусить Інститут національної пам’яті.
Нарешті законопроект зобов’язує виділити бюджетні кошти на спорудження меморіалу жертвам Голодомору в Україні. Цікаво, що цю тему порушували три роки тому на парламентських слуханнях, присвячених 70-й річниці трагічної події. Але поступу щось не помітно.
Так званий альтернативний законопроект «регіоналів» пропонував скасувати найпринциповіші моменти. Тобто ті, де йдеться про визнання Голодомору актом геноциду проти українців і про відповідальність за заперечення цього факту.
Цікаво, що навіть у такій (своїй) редакції «регіонали» і комуністи відмовилися підтримати розгляд питання. Спершу за внесення його до порядку денного проголосували усього 222 депутати (серед яких — шестеро «регіоналів»). Лише після того, як спікер Олександр Мороз поставив його повторно, на табло висвітилася цифра 227. Та не за рахунок членів Партії регіонів, а якраз навпаки: відмовилася голосувати навіть попередня шістка. Просто мобілізувалися депутати з «Нашої України», БЮТу та СПУ.
Саме у поведінці соціалістів полягала найбільша інтрига. З одного боку, члени Соцпартії ще три роки тому показали себе прибічниками визнання Голодомору геноцидом. Зокрема, у відповідному зверненні до ООН. Але з іншого, Олександр Мороз знову почав намагатися розігрувати свою «золоту» акцію. Спікер висловився за те, щоб документ підтримали «не 226 чи 250 депутатів, а усі». Відтак Мороз озвучив свої пропозиції до президентського проекту, які, за його словами, було узгоджено з Віктором Ющенком. Узагалі поправки Мороза не змінювали суть документа — факт геноциду він зберіг. Одначе формулювання «геноцид проти української нації» спікер запропонував замінити терміном «геноцид проти українського народу».
Окрім цього, Голова ВР пропонує у преамбулі висловити співчуття народам інших країн, які понесли жертви. «Щоб зняти усі домисли і звинувачення»,— наголошує спікер. Олександр Мороз також запропонував вирішення питань, пов’язаних із ушануванням пам’яті жертв Голодомору віднести не до Інституту національної пам’яті, а до компетенції Кабінету Міністрів, мовляв, саме він є вищим органом виконавчої влади і мусить займатися цим.
Здавалося, що у такій редакції документ набере принаймні мінімальну кількість голосів (для більшого сил у поріділої опозиції та провладних соціалістів недостатньо). Але перерва, запропонована Партією регіонів і КПУ, знову сплутала усі карти. Після консультацій на трибуну вийшов Євген Кушнарьов із черговою порцією новацій. Він заявив, що «регіонали» підтримають документ, якщо його розширять статтею, котра б визначала поняття геноциду. «Геноцид — це злочинні дії тоталітарного режиму, спрямовані на винищення народів СРСР»,— розписався за всіх Євген Петрович. А заразом ще й запропонував у пункті, де йдеться про заборону публічного заперечення Голодомору обмежитися формулюванням, що такі дії лише «визнаються наругою». Як не дивно, доповідач президентського проекту Ігор Юхновський закликав «нашоукраїнців» і бютівців прислухатися до пропозицій Кушнарьова і таки виробити спільний текст. На момент підготовки номера газети до друку цей процес ще тривав. Історична пам’ять у нашій країні відроджується нелегко...

Ярослав ГАЛАТА

В останню мить!
О 16 год. 28 хв. законопроект було ухвалено 233 голосами.
також у паперовій версії читайте:

• НА ЯКОМУ КОРАБЛІ ПОПЛИВЕМО?
• ЛУЦЕНКО — НЕ КОРУПЦІОНЕР
• ПОТРІБНА ЧІТКА СТРАТЕГІЯ
• ЧОРНОВІЛ ПРОЗРІВАЄ?

назад »»»