ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
КАМПАНІЯ ЗАВЕРШИЛАСЬ, КАМПАНІЯ ПОЧИНАЄТЬСЯ
Щойно стихли пристрасті навколо проміжних виборів до Конгресу, як у Сполучених Штатах розгорнулася чергова виборча кампанія. Цього разу йдеться про президентські перегони. Хоча вони відбудуться у листопаді 2008 року, та боротьба кандидатів за краще місце на старті вже вирує.

Збір на старті
«Вибори до Конгресу стали пострілом стартера до президентських перегонів» — вважає Марк Маккіннон, один з найближчих радників президента Джорджа Буша, який нині працює на компанію сенатора Джона Маккейна.
Наступного дня після виборів до Конгресу свою кандидатуру на президентську посаду висунув губернатор-демократ штату Айова Том Вільзак. Він є маловідомим політиком, але, як наголошують коментатори, «дуже центристським» (виборці сьомого листопада найохочіше голосували за демократів-центристів).
А ще за два дні республіканський сенатор штату Арізона Джон Маккейн оголосив про утворення штабу, який працюватиме на його виборчу кампанію.
Тим часом демократка Хілларі Клінтон не ліквідує виборчих штабів у Нью-Йорку і Вашингтоні, які провели її переможну сенатську кампанію.
У Пенсільванії, одному з провідних штатів на президентських виборах, виступив Рудольф Джуліані, республіканець і колишній мер Нью-Йорка. На початку грудня має вийти у світ книга Джон Едвардс, який був кандидатом демократів на посаду віце-президента на виборах у 2004 році. У рамках її презентації Едвардс протягом місяця об’їде 12 штатів.
Аналітики телеканалу АВС вважають, що над перспективою участі в попередніх президентських виборах розмірковує більш як 20 відомих політиків з обох партій. Злива заяв про офіційне висунення кандидатур очікується в перші дні січня 2007 року. Від того моменту претенденти матимуть рівно рік на збір коштів й організацію підтримки в штатах, де відбудуться перші праймеріз (попередні вибори): Айова, Нью-Гемпшир, Південна Кароліна.

Маккейн у ролі Рейгана
Сенатор Джон Маккейн стверджує, що рішення про участь у виборах він ухвалить не раніше січня. «Виборчий штаб Маккейна-2008», який вже орендує офіси у Вашингтоні, Айові і Нью-Гемпширі, веде консультації щодо створення програми і збирає фінанси. Після жорстокої поразки республіканців на виборах до Конгресу Маккейн оптимістично стверджує: «Вірю, що наша партія відродиться. Я консерватор у стилі Рональда Рейгана. Нагадую, що Рейган підняв нашу партію після жорстокої поразки на виборах 1976-го й здобув велику перемогу в 1980 році».
«Виборці хочуть незалежних і відкритих політиків, здатних стати понад партійними поділами, які мають авторитет у таких справах, як війна в Іраку чи корупція в Конгресі. Джон Маккейн і є таким авторитетом»,— запевняє політичний стратег Марк Маккінон.
У кампанії з виборів до Конгресу цей кандидат допомагав своїм товаришам по партії по всій країні, збираючи для них гроші і притягуючи, ніби рок-зірка, натовпи на мітинги. Він виступив 346 разів і за останні 30 днів перегонів відвідав 21 штат, хоча не боровся за місце в сенаті для себе (на виборах щоразу оновлюється лише третина сенату).
Маккейн створює імідж незалежного центриста, який критикує політичний істеблішмент. Завдяки цьому він став надзвичайно популярним у Республіканській партії ще на попередніх президентських виборах у 2000 році. Проблемою Маккейна є тверда й послідовна підтримка ним війни в Іраку. Щоправда, сенатор критикував міністра оборони Дональда Рамсфельда, але заперечує проти виведення військ з Іраку і навіть закликає до збільшення контингенту.
«Вибори до Конгресу засвідчили, що Ірак і підтримка на адресу Буша можуть знищити будь-якого кандидата. Маккейн матиме значні проблеми, якщо найближчим часом не позбудеться іракського «горба»,— вважає публіцист «Нью-Йорк Таймс» Мюррейн Доуд.
До праймеріз Республіканської партії готується і Білл Фріст, донедавна лідер більшості в сенаті, який може отримати голоси консервативного крила партії.
«Темною конячкою» республіканців має шанси стати губернатор штату Массачусетс Майк Ромні, консерватор, який здобув велику підтримку виборців у цьому «лівому» штаті, впровадивши спільно з демократами новаторську систему охорони здоров’я. Але Ромні має слабке місце — він мормон, член дуже неоднозначної релігійної секти, яка ще в ХІХ столітті практикувала полігамію і лише під тиском влади відмовилась від неї. Така позиція кандидата навряд чи сподобається так званій релігійній правиці.

Найпотужніша — Хілларі
Таку саму сильну позицію, як Маккейн у Республіканській партії, має серед демократів пані Клінтон. Сьомого листопада її обрали на другу каденцію в сенат від штату Нью-Йорк. Радники сенатора відразу ж розіслали у видання аналітичні матеріали, з яких випливає, що цього разу Хілларі здобула голоси 64% виборців (у 2000 році — лише 46%), причому широку підтримку їй вдалось одержати навіть у сільських консервативних місцевостях, а це доводить, що вона може завоювати прихильність не тільки лівиці Демократичної партії.
Попри те, що на виборах у пані Клінтон практично не було конкурентів, вона витратила на кампанію найбільше за всіх кандидатів у країні — понад 30 мільйонів доларів. Ніби хотіла цим показати, що подолає кожного кандидата, який захоче зупинити її на праймеріз. За останні місяці Хілларі Клінтон мала 131 виступ у 57 містах по всій Америці. Її чоловік, колишній президент Білл Клінтон, додав до сімейного доробку ще 110 виступів на підтримку дружини.
Головним суперником Хілларі, напевне, є чорношкірий сенатор від Іллінойсу — Барак Обама. На виборчих мітингах він був не менш популярним, ніж пані Клінтон, його вітали виборці, які хочуть бачити на політичній сцені нові обличчя. Його фото на обкладинці журналу «Таймс» з підписом «Чому Барак Обама може бути наступним президентом» також сприяло збільшенню популярності.
До кампанії готується і Джон Едвардс. Його заклики до економічного протекціонізму, розширення системи соціальної опіки та захисту, а також збільшення оподаткування багатих збігаються з поглядами багатьох нових конгресменів Демократичної партії. Позиція Едвардса є альтернативою ідеям глобалізму і вільної торгівлі, прихильниками яких є родина Клінтонів.
Боротьба лише розгортається, але вона вже є запеклою, бо партії повинні визначити найвигіднішу стратегію проведення президентських виборів: чи ставити на яскраву постать, яка може мати й значне негативне сприйняття, чи на «сіру конячку», яку сприйматимуть більшість виборців як консенсусну особу. Обидві стратегії можуть бути переможними, але так само можуть призвести до програшу. Часу є ще чимало, тож рішення треба ухвалювати вже незабаром, адже від нього залежатиме характер подальшого розгортання кампанії.

Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• РОСІЙСЬКО-ЄВРОПЕЙСЬКА ДИЛЕМА
• СПРОБА ІСЛАМСЬКО-КАТОЛИЦЬКОГО ДІАЛОГУ

назад »»»