ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СПОРТ
«ШАХТАР» СИЛЬНІШИЙ ВІД ЗАКЛЯТТЯ!
Тридцять років тому донецький футбольний клуб «Шахтар» дебютував у євротурнірах. У Кубку УЄФА гірники дійшли до 1/8 фіналу, де на них чекав «Ювентус». У Турині донеччани програли з рахунком 0:3, натомість удома восьмого грудня 1976 року змогли взяти непереконливий реванш — 1:0, єдиний гол записав на свій рахунок Валерій Шевлюк. На три десятки років вперед цей результат став недосяжним орієнтиром.

Після великої паузи, починаючи з сезону 1997/1998 років «Шахтар» став зустрічатися з командами Апеннінського півострова регулярно. Та підсумок залишався незмінним, хай би хто був суперником українського клубу — чи то дуже «скромна» навіть за внутрішніми італійськими мірками «Віченца», яка нині пасе задніх у Серії В (рахунки матчів другого раунду Кубка кубків — 1:3 в Донецьку, 1:2 на виїзді), чи проблемний нині римський «Лаціо», який на межі тисячоліть з молодими Павелом Недведом і Хуаном Себастьяном Вероном був грозою авторитетів у футбольній Європі (зустрічі групового раунду Ліги чемпіонів 2000/2001 років завершилися двома розгромами — 0:3 в Донецьку, 1:5 у Римі), чи то перша європейська «любов» Андрія Шевченка — «Мілан» (сезон Ліги чемпіонів 2004/2005 років, груповий етап, 0:1 в Україні, 0:4 — в Італії), чи їхні менш успішні земляки з «Інтера» (третій кваліфікаційний раунд Ліги чемпіонів 2005/2006 років, рахунок 0:2 в Донецьку перетворив на формальність матч-відповідь у Мілані — 1:1).
Коли на старті групового етапу Ліги чемпіонів 2006/2007 років «Шахтар» після чудово проведених трьох чвертей матчу з «Ромою» за якихось двадцять хвилин пропустив у свої ворота чотири м'ячі, це здалося логічним продовженням традиції. Та на зміну будь-якій чорній смузі, як у зебри, неодмінно має прийти біла, і нове покоління гірників розпочинає доводити, що масштабні інвестиції в команду все-таки не марні.
Головний тренер «Шахтаря» Мірча Луческу перед поєдинком п'ятого туру групового етапу Ліги чемпіонів мав набагато більше підстав для головного болю, ніж його колега з італійської «Роми» Лучано Спалетті. Румунський фахівець не міг покладатися на звичну пару центральних захисників: поляк Маріуш Левандовськи — травмований, чех Томаш Хюбшман у попередній зустрічі отримав третє в турнірі попередження і був дискваліфікований у поєдинку з римлянами. Значно ускладнити конструктивні дії «Шахтаря» могла хронічна травма в «мозкового центру» донеччан бразильця Франселіно Матузалема.
Проблему в центрі захисту Мірча Луческу вирішив незвично для себе: на центральному плацдармі перед воротами Богдана Шуста в парі з Дмитром Чигринським з'явився не хтось з легіонерів (приміром, бразилець Леонардо, який навіть в очах румунського наставника безглуздими діями у виїзному матчі з «Валенсією» виписав собі «червону картку» на наступні поєдинки), а гравець збірної України Олександр Кучер, який й у внутрішньому чемпіонаті грає «на великі свята». Як і в головній команді країни, дебют вийшов не просто вдалим — блискучим!
На флангах оборони — особи знайомі: Разван Рац — ліворуч, Даріо Срна — праворуч. Центр півзахисту Мірча Луческу вирішив підсилити тандемом опорних півзахисників, і в парі з капітаном Анатолієм Тимощуком зіграв Ігор Дуляй. Цей крок теж виправдав себе цілком. Вочевидь, травма Матузалема примусила головного тренера «Шахтаря» обмежитися двома конструктивними бразильцями замість трьох — Жадсон і Фернандіньйо зіграли і за травмованого Франселіно, і за єдиного в українському чемпіонаті найсправжнісінького «збірника» Бразилії Елано, дії якого не завжди задовольняють Мірчу Луческу (матч у Донецьку Елано розпочинав на лаві запасних).
У нападі румунський тренер донеччан не бачить альтернативи дуету Чипріана Марики і Брандао. У звітній зустрічі вони діяли майже ідеально.
Чудово зіграла і вся команда. Варто, мабуть, згадати. що сказав перед матчем наставник донецького клубу: «Моє завдання — переконати футболістів грати не так, як у чемпіонаті України. Тут не можна нав'язувати атаку. «Рома» чудова команда. Хоча вона й сама помиляється, але й використовує «проколи» суперника».
Гірники зіграли практично без «проколів»! У складі римлян є просто фантастичний гравець. Навіть недруги «Роми» називають Франческо Тотті шанобливо — Капітан. Саме так — з великої літери! Іде гра в Тотті — «Рома» виграє. Але в цьому й полягає проблема римських «вовків»: у Донецьку Франческо не дали зіграти не найвідоміші у футбольній Європі Чигринський і Кучер. Олександр згадує: «Жорсткої установки на персональну опіку Тотті не було. Просто якщо він грав у моїй зоні — я намагався його закрити, якщо в Дмитровій (Чигринського — А. Ш.) — то, відповідно, він «накривав» італійського форварда. Тотті часто нас провокував, потайки завдавав ударів, поки арбітр не бачив. Та ми намагалися не звертати на це особливої уваги». Чигринський теж підтверджує — проти Франческо діяти важко: «Він дуже часто провокує суперника, але при цьому сам не любить, коли з ним грають «щільно». Тоді в нього здають нерви. А коли не виходить добре в лідера, то й уся команда здається блідішою».
Варто зауважити: в середу ввечері на полі регіонального спорткомплексу «Олімпійський» у Донецьку грала практично та сама команда, яка в останньому турі італійської першості просто «на шмаття розірвала» захист середняка ліги «Катанію» — рахунок 7:0 (!) нечасто нині фіксують навіть у хокеї! У воротах римлян стояв бразилець Доні (коли б не кілька його «сейвів», гірники не обмежилися б одним голом), захисники — Кассетті, Мексес, Феррарі, Пануччі, решті футболістів пасує назва «гравці групи атаки» — забити в «Ромі» може кожний, а «чистим» нападником не можна назвати навіть Тотті. Отже, в групі атаки зі стартових хвилин вийшли Перротта, Де Россі, Аквілані, Таддеї, Мансині, Тотті.
Навіть у першому таймі гірники мали кілька напівмоментів, але чогось весь час бракувало — або Брандао змарнує нагоду, або на позиції форварда опиниться гравець, який не надто добре знається на науці забивати, як це було з Дуляєм. Малюнок гри не змінився і по перерві — «Шахтар» контролює м'яч, «Рома» сподівається на свою нагострену зброю — разючі контратаки, та в гостей мало що виходить, бо «конструктора» Тотті надійно закривають, встигають гірники й за іншими опонентами.
А на 61-ій хвилині маленький шедевр «малюють» Жадсон, якого на мить залишили напризволяще, і Марика — він чудово уник офсайду і ударом головою чітко реалізує майстерну передачу партнера. Донеччани могли зняти питання про переможця гри набагато раніше, але примусили своїх прихильників хвилюватися аж до останньої з чотирьох доданих арбітром зустрічі німцем Вольфгангом Штарком хвилин.
В іншому матчі групи «Валенсія» переграла «Олімпіакос» (2:0), і «Шахтар» з п'ятьма очками вийшов на третє місце (у греків залишилося два, в італійців — сім). Задля здобуття путівки на змагання за Кубок УЄФА підопічним Луческу достатньо не програти в Піреї, а перемога над «Олімпіакосом» подарує путівку до плей-оф Ліги чемпіонів у разі домашньої поразки «Роми» від «Валенсії».

Антон ШУЛЬГА
також у паперовій версії читайте:

• ЗАВДАННЯ З ШІСТЬМА НЕВІДОМИМИ

назад »»»