ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА БУДЬТЕ ЗДОРОВІ!
ЛИХИЙ ПОПУТАВ, НА ІМ'Я ВЕНЕРА
Колись, за переказами, один чабан своїми глузуваннями прогнівив бога Сонця, і той покарав його недугою, що не піддавалася лікуванню. Однак йому поталанило: він зустрів одну з німф, що блукають поблизу річок. Вона посвятила його у свої таїнства і привела до гаю цілющих гвайякових дерев, сірчаного джерела та ртутного озера (точна терапія!).

Німфу звали Америка. Знаєте, яке ім'я мав пастух? Ніколи не здогадаєтеся! Його звали Сифіліс! Тож венеричні хвороби мають, мабуть, таку ж давню історію, як і саме людство. Ще в єгипетських папірусах описується захворювання «ухеду», яке нагадує за симптоматикою сифіліс. Симптоми цієї недуги за чотири століття до нашої ери описав класик і основоположник європейської медицини Гіппократ. Учені стверджують, що й рід людський, і венеричні хвороби мають спільну колиску — центральну Африку. Звідти вони були рознесені по всьому світу через природні міграції, хрестові походи, вивезення рабів і розвиток торгівлі. Такі собі мандрівні хвороби. Про їхній перебіг, шляхи поширення, лікування і профілактику розмірковує директор Інституту дерматології і венерології АМН України, доктор медичних наук, професор Іван Мавров. Він зазначив:
— Щодо Європи, то перша згадка про венеричні хвороби сягає XV ст., коли її спустошила епідемія «великої віспи». Оскільки епідемія збіглася за часом із поверненням Колумба з Америки (1493 р.), багато учених вважають, що сифіліс був завезений матросами з Вест-Індії. Напевно, Колумб сам помер від сифілітичного аортиту.
— На жаль, з тих далеких часів кількість мандрівних захворювань неймовірно зросла...
— Справді, з часів середньовіччя перелік венеричних хвороб розширився настільки, що 1982 року Всесвітня організація охорони здоров'я запропонувала об'єднати їх у одну групу під назвою «захворювання, що передаються статевим шляхом». Щороку у світі близько 200 мільйонів осіб хворіють на трихомоніаз, близько 90 мільйонів — урогенітальний хламідіоз, більш як 250 мільйонів — гонорею, до 50 мільйонів — сифіліс. За даними офіційної статистики, в Україні порівняно з 1990 р. захворюваність на сифіліс зросла у 39 разів. Торік зареєстровано близько 90 тисяч випадків цієї недуги: 150 випадків на 100 тисяч населення. За захворюваністю на сифіліс Україна посідає друге місце в Європі, поступаючись чисельністю хворих лише Росії.
Нині відомо близько 30 недуг, що передаються статевим шляхом. Сюди входять як класичні венеричні хвороби — сифіліс, гонорея, так і нові, донедавна невідомі — шанкроїд і венерична лімфогранулема, а також ВІЛ-інфекція та інфекційні захворювання урогенітального тракту: хламідіоз, трихомоніаз, мікоплазмоз, кандідоз, гарднереллез, герпетичний уретрит тощо.
— Чи усі вони виліковні?
— Головною запорукою успішного лікування згаданих недуг є своєчасність встановлення діагнозу та індивідуального плану дій із застосуванням сучасних засобів. Ніякого самолікування! Венеричну хворобу має лікувати лише лікар-венеролог. Якщо ж вірус потрапляє до організму людини (наприклад, папілома-вірус), засобу, який «вижене» його звідти, практично, немає.
— Чим небезпечні захворювання, що передаються статевим шляхом?
— Якщо хворобу не лікувати, за нею потягнеться ланцюжок інших захворювань, наприклад, запальні процеси статевої сфери (аднексит, хронічний простатит, позаматкова вагітність) і навіть безпліддя. Гірше того, існують так звані дисиміновані форми хвороби. Приміром, хвороба Рейтера, крім статевих органів, уражає очі, суглоби людини. Взагалі венеричні хвороби розподіляються на три групи. Це — хвороби з переважним ураженням статевих та інших органів і недуги з домінуючим ураженням інших органів. Третя група є, мабуть, найнебезпечнішою для здоров'я людини. До неї належать СНІД, вірусний гепатит тощо.
— Чи венерична хвороба може спричинити смерть?
— Не виключено. Хвороба Боткіна (гепатити В і С) передається статевим шляхом. Захворювання може призвести до цирозу печінки, від чого людина помре. Ще приклад — СНІД. Людина може померти від серцевої недостатності, сифілісу мозку, спинної сухотки та інших захворювань, спричинених сифілісом. Так само й гонорея. Якщо її не лікувати, у жінки можуть виникнути запальні процеси статевої сфери. Це, у свою чергу, може спричинити тазовий перитоніт і — фатальний наслідок.
— Яка профілактика венеричних захворювань, зокрема серед молоді?
— Профілактичні заходи просто необхідні, адже всі секс-трансмісійні хвороби мають високий ступінь заразності. У навчальних закладах лікарі-венерологи проводять профілактичні заняття, читають лекції тощо. Шкода, що запрошують фахівців туди не надто часто. А захворюваність серед підлітків зростає. Тим часом у нас немає жодного центру, де б дитина могла обстежитись та отримати кваліфіковану та безплатну консультацію.
— Чи є якісь спільні для таких хвороб ознаки?
— Симптоми венеричних хвороб подібні один до одного. Вони відрізняються в'ялим хронічним перебігом. Тобто людина може роками не підозрювати, що заразилася. Небезпечний у цьому плані сифіліс. На відміну від більшості інших венеричних захворювань, у пацієнта нічого сильно не болить і ніде не свербить. Проте бліда трепонема, що є в організмі, потихеньку робить свою чорну справу. Сифілісом можна заразитися під час статевого акту, а також за інших інтимних контактів.
Сифіліс починається через один — чотири тижні після зараження з появи однієї чи кількох твердих хворобливих вологих виразок у ділянках, куди проникли спірохети. Без лікування виразки зникають через три— шість тижнів, але і після цього бактерії залишаються в організмі. Через один — три місяці після зараження симптоми хвороби з'являються знову як висипки на шкірі. Інші симптоми виявляються через лихоманку, погане самопочуття, втому, болі у суглобах і випадання волосся. Недуга потім перестає проявлятися і тільки пізніше через багато років дається взнаки.
— Чи можна запобігти такому розвиткові подій?
— Якщо людина живе статевим життям, вона повинна мати при собі презерватив. У США, наприклад, батьки підлітка без презерватива його навіть до школи не відпускають. А українські батьки чомусь соромляться розмовляти з дитиною «про це». Адже ж саме батьки мають пояснити дитині, що потрібно бути розбірливим при виборі статевого партнера і як поводитися з особою протилежної статі. Ми, медики, радимо мати постійного статевого партнера, але у сучасної молоді інші погляди. Свідченням цього може бути хоча б те, що близько 15–20 відсотків пацієнтів венерологів — люди від 14 до 20 років.
— Доводилось чути, що використання презерватива не завжди запобігає зараженню венеричною хворобою.
— Для чоловіків ризик зараження при використанні презерватива знижується до одного відсотка й навіть менше, а для жінок цей показник трохи вищий.
— Якщо у людини виявили одне захворювання, що передається статевим шляхом, чи варто їй обстежитися на інші венеричні недуги?
— Авжеж. Жодне із захворювань не можна розглядати окремо від інших. По-перше, часто зустрічається змішана інфекція. По-друге, зараження однією інфекцією говорить про ризиковану статеву поведінку цієї людини.
— Як треба поводитися із партнером, якщо з'ясувалося, що він хворий на венеричну недугу?
— Як нові, так і колишні партнери, котрі можуть бути заражені, мають обстежитися і, за потреби, пролікуватися. У цей період слід відмовитися від статевих стосунків.
Якщо передбачити, що на слизову потрапила одна-єдина бліда трепонема (збудник сифілісу) або ВІЛ (вірус імунодефіциту людини), то, швидше за все, вони будуть знищені імунною системою, якщо вона у повному порядку, звичайно. Та коли бактерії потрапляють на поверхню слизової у значній кількості, імунній системі з ними не впоратися. Однак є час, за який теоретично віруси або бактерії поступово проникають дедалі глибше, поки, нарешті, не потрапляють у кров'яне русло. Вважається, що цей час — близько двох годин. У нетверезому стані — менше.
— Які існують засоби боротьби з ворогом, який атакував?
— Є такий засіб — мірамістин, що зветься у світі медиків хлоргексидином. Цей антисептик має цілковито знищувати мікроорганізми. Втім, урологи іноді під час курсу антибіотикотерапії призначають процедуру, що називається «інсталяція», коли в уретру хворому впорскують чималу порцію антисептика. Це роблять для того, щоб знищити бактерії, які залишилися в уретрі неподоланими антибіотиками і продовжують розмножуватися у слизовій оболонці. У багатьох випадках призначають лікування, що доповнює дію антибіотиків. Йдеться про імунотерапію, загальнозміцювальні препарати, ті ж інсталяції уретри та фізіотерапію.
— У чому полягає загальна профілактика венеричних захворювань?
— Безпечна статева поведінка передбачає тривалі постійні стосунки зі здоровим партнером. Якщо говорити про випадкові статеві контакти, то про безпечність сексу доведеться забути.

Ярослав ШЛАПАК, Укрінформ
також у паперовій версії читайте:

• «МАМО, ХОЧУ ЦИЦІ!»
• ДІАГНОЗ — КОНФІДЕНЦІАЛЬНО

назад »»»