ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ТОЧКА ЗОРУ
БЕЗ МІГРАНТІВ НЕ ОБІЙДЕМОСЯ?

Що відбувається в нас з демографічною ситуацією? На наші запитання відповідає завідувач відділу міграційних досліджень Інституту демографії і соціальних досліджень НАНУ Олексій Позняк.

— У чому полягає старіння нашого населення?
— Перевищення кількості померлих над числом народжених — це лише зовнішній аспект демографічного розвитку. В основу досліджень покладено усе-таки кількість дітей, народжених у середньому однією жінкою. Для простого відтворення населення потрібно, щоб чисельність дочок була рівною кількості поколінь їхніх матерів, тобто в середньому одна жінка має народити хоча б одну доньку, котра доживе до її віку. Якщо враховувати, з одного боку, частоту народження дочок, а з іншого — рівень смертності (для того щоб чисельність населення була стабільною) потрібно, аби десять жінок народили 22 дитини. В Україні такий рівень народжуваності спостерігався наприкінці 50-х років. У середині 60-х років він почав знижуватися. Проте кількість народжених ще кілька десятиліть перевищувала число померлих. Вікова структура населення залишалася порівняно молодою. Чим більше в структурі населення осіб середнього віку, тим більше буде дітей. Найвища висока чисельність народжень — в інтервалі від 18 до 35 років. Якщо жінок такого вікового інтервалу замало, то як би інтенсивно вони не народжували (навіть по п’ятеро дітей), але кількість народжених буде невеликою. А в деяких селах живуть самі пенсіонери...
Нині, у результаті тривалого зниження народжуваності й підвищення тривалості життя розвивається процес старіння населення. В його складі збільшується частка старших вікових груп і, відповідно зменшується частка середнього віку. Зрештою, у нас виникла ситуація, коли рівень старіння досяг таких показників, що кількість померлих перевищує число народжених. Зниження різниці між кількістю померлих і народжених ішло постійно. Потім ці криві перетнулися.
— Чи прискорила економічна криза зменшення народжуваності?
— Прискорила, але замало. Криза 1990 року посилила і прискорила тенденції, зумовлені іншими чинниками. Не було б економічної кризи, рівень народжуваності знизився б не до 1,1 дитини на жінку, а до 1,3. До речі, перед кризою рівень народжуваності становив 1,8 дитини на жінку. Різке зниження народжуваності було б не протягом п’яти— семи років, а розтяглося б років на 10–12. Якби усе розвивалося як раніше, то не в 1991 році, а в 1994–1996 роках ми б уперше зафіксували перевищення кількості померлих над числом народжених.
— Як Україна виглядає на тлі європейських країн? Як у Європі борються з неухильним зменшенням населення?
— В Україні, за європейськими параметрами,— висока смертність. Проте вона невисока за світовими. Порівняно з більшістю країн, що розвиваються, смертність у нас нижча.
У Європі або кількість померлих перевищує чисельність народжених, або в багатьох країнах число народжених не набагато більшає. Але за рахунок того, що там унаслідок багаторічної міграції з країн «третього світу», по-перше, омолодилася вікова структура — не таким високим став рівень старіння, за рахунок постійного припливу молодих людей. По-друге, приїжджають люди з установками на вищу народжуваність, ніж у європейських країнах. У державах, що розвиваються, зберігаються установки на високу народжуваність, хоча і там вона знижується. Наприклад, у Нігерії: якщо порівняти найбільш освічені категорії населення з найменш освіченими, то народжуваність відрізнятиметься удвічі.
— Проте установки на малодітність — результат суспільного розвитку, урбанізації. Дітей, як помічників по господарству, вже не потребують, висока дитяча смертність — у минулому.
— Усе це так, але малодітність становить для України проблему. Сумарний коефіцієнт народжуваності (тобто кількість дітей, народжених однією матір’ю протягом життя) сягає 1,2. Виходить, що на кожні десять жінок припадає 12 дітей — це менше шести дочок. З огляду на те, що не всі дівчатка доживають до віку матерів, виходить 55 дочок на 100 матерів. Природно, коли ці дівчатка досягнуть віку своїх матерів, їх буде чисельно удвічі менше. Вони народять менше дітей.
— За рахунок чого можливе збільшення населення в сучасній Україні?
— Тільки за рахунок припливу мігрантів. Проте не надто великого, коли вони створюватимуть свої анклави, коли доведеться миритися з існуванням різних культур у одній державі. Якщо мігрантів буде менше, від цього буде швидше користь, ніж шкода, тому що вони швидко інтегруватимуться. Та це не дасть нам стабільної чисельності населення. Населення просто зменшуватиметься невеликими темпами. Пом’якшити рівень старіння і домогтися не таких високих темпів зниження чисельності населення — це необхідність. До того ж, у 30–40-х роках поточного сторіччя в нас гостро відчуватиметься брак робочої сили, оскільки в працездатний вік вступлять люди, що з’явилися на світ у період найнижчої народжуваності.
— Чи не втратить Україна національну ідентичність через приплив мігрантів?
— Так, привноситимуться елементи інших культур. Але все-таки приїжджатимуть невеликі групи людей, вони перейматимуть нашу культуру, зберігаючи елементи своєї.
— На яких мігрантів може розраховувати Україна?
— Бажано залучати невеликі групи з різних країн, що розвиваються. Аби не було масового потоку мігрантів.
— Яким чином їх залучати?
— Досить політичного рішення про те, що Україна бере курс на залучення окремих груп мігрантів. Потрібно розрахувати їхню кількість. Цим мають займатися наукові установи спільно з представниками урядових органів. Рішення — за політиками.
Особливо закликати нікого не потрібно. Тому що рівень життя в Україні вищий, ніж у більшості держав, що розвиваються, і клімат сприятливий. Багато країн, що розвиваються, зацікавлені у відпливу населення, оскільки в них проблема з перенаселенням.
— Яка доля наших мігрантів за кордоном?
— Є люди, що виїхали з України на постійне місце проживання, є трудові мігранти, котрі працюють у країнах Заходу. З тих, які виїхали в економічно розвинуті країни на постійне місце проживання, мало хто повернеться. Більшість трудових мігрантів згодом повернеться. Не можна сказати, що сучасна молодь рветься за кордон на роботу. Вона бачить, що заробити можна і тут.
Стосовно трудових мігрантів потрібно розробити соціальні програми, наприклад, перекваліфікації таких людей, тому що вони найчастіше займалися за рубежем низькокваліфікованою працею. Необхідні програми розвитку підприємницької діяльності: корисно залучати їх до інвестування грошей в економіку України, щоб вони не відривалися від батьківщини.
— Чим характерний демографічний розвиток у Росії?
— Там скорочується кількість населення. Незважаючи на те, що більше прибуває мігрантів, ніж вибуває. У них відчувається брак робочої сили. Російські демографи давно говорять про залучення мігрантів, і це знаходить підтримку на урядовому рівні.
— Як Україні поліпшити свої демографічні показники?
— Потрібно боротися за зниження смертності, тому що за європейськими параметрами вона у нас висока, особливо серед чоловіків працездатного віку. Не можна відмовитися від засобів щодо заохочення народжуваності, але потрібно пам’ятати, що це шлях обмежений — можна підвищити народжуваність на 20%, але не вдвічі.

Ірина КИРИЧЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• СТРАХ ПЕРЕД ГЕНАМИ
• ПРО ЧАС І ПРО СЕБЕ

назад »»»