ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КУЛЬТУРА
КОМПОЗИТОР, ПІАНІСТ, АЛЕ НЕ СПІВАК
Стриманий, ввічливий, одягнений елегантно, зі смаком, максимально сконцентрований на музиці. Схоже на Раймонда Паулса? Звичайно, але в даному разі маю на увазі іншого композитора — нашого живого класика Мирослава Скорика.
Задовгим буде перелік його регалій і посад, назву лише деякі: народний артист України, лауреат Національної премії імені Т. Шевченка, член-кореспондент Академії мистецтв України, завідувач двох кафедр: історії української музики Національної музичної академії імені П. Чайковського та композиції — Львівської консерваторії.

У творчому доробку композитора — опера «Мойсей», кантати, симфонічні поеми, концерти для фортепіано, скрипки, віолончелі з оркестром, камерні, вокальні, джазові твори. Він є автором естрадних пісень, музики до кінофільмів, найвідоміші серед яких — «Тіні забутих предків», «Царівна», «Кам’яний хрест». Та незалежно від жанру написаних творів, вони неодмінно грунтуються на українському мелосі, особливо часто звучать карпатські мотиви. Творчість Мирослава Скорика поєднує яскравий національний колорит і музичну техніку ХХ ст.
Мирославу Михайловичу притаманна рідкісна у наш час риса — бажання працювати без зайвої метушні. Він творить, а не піарить себе. Приміром, Маестро вагався, коли почув запрошення В’ячеслава Медведєва, директора і художнього керівника Творчої вітальні імені І. Козловського, виступити у цьому мистецькому закладі. Та відкинувши вагання, погодився.
На цьому камерному й душевно теплому творчому вечорі ми побачили Мирослава Скорика у різних композиторських іпостасях. Його твори виконувала талановита молодь. Учениця Київської музичної школи-інтернату імені М. Лисенка, скрипалька Олександра Вєнцева та піаніст Павло Качнов зіграли темпераментний Танець з «Гуцульського триптиха». Володарка чудового сопрано, лауреат міжнародних конкурсів Тамара Ходакова майстерно проспівала твір бенефіціянта на вірші Тараса Шевченка «Якби мені черевики» та весільну пісню в обробці М. Скорика «Шуміла ліщина».
Не обійшлося і без прем’єри. Студентка Львівської консерваторії, лауреат міжнародних конкурсів Марія Стрельбіцька виконала нещодавно написаний Каприс для скрипки соло. А я згадала ще про 24 каприси. Їхній автор — Нікколо Паганіні, а Мирослав Скорик наважився стати співавтором. Вони прозвучали на відкритті цьогорічного, 143-го сезону в Національній філармонії України у виконанні симфонічного оркестру під керівництвом Миколи Дядюри.
— Як Вам удалося попрацювати з музичною класикою так, що вона і собою залишилася, і по-сучасному зазвучала? — запитую в композитора.
— Мені надзвичайно подобається музика Паганіні, яка виконується на скрипці соло,— говорить митець,— але там можна знайти багато ефектів, які одна скрипка не передасть. Тому в мене виникла ідея записати ці твори з великим симфонічним оркестром, наповнити їхнє звучання різними барвами. Я не змінив ні гармонії, ні мелодії, лише зробив оркестровку.
Джаз — давнє захоплення Мирослава Михайловича. Він перший вніс в українську легку музику ритми джазу й року. Фраза композитора: «Я піаніст-любитель, тож якщо будуть огріхи, даруйте» видалася скромністю або кокетуванням після блискучих фортепіанних імпровізацій музиканта. Мирослав Михайлович зіграв кілька джазових п’єс: «Приємна прогулянка», «Нав’язливий мотив», «Каприс», «У народному стилі».
І звісно ж, не міг не прозвучати інструментальний шлягер композитора — «Мелодія». Існують численні музичні інтерпретації цього твору. Його виконували на скрипці, фортепіано, в супроводі симфонічного оркестру й оркестру народних інструментів. Кілька місяців тому на концерті в тій самій Творчій вітальні імені І. Козловського вокаліз «Мелодія» зворушливо проспівала солістка Національної філармонії Валентина Матюшенко. Через хворобу вона не змогла взяти участь у творчому вечорі Мирослава Скорика. Та все одно ми почули оригінальну версію «Мелодії» — її виконала на флейті дипломант міжнародних конкурсів Дара Єлізарова, на фортепіано акомпанувала Наталія Королько. Це був певною мірою експромт, адже Дара Єлізарова, яка працює в ансамблі «Медобори», ніколи раніше не грала цей інструментальний твір: вона вивчила його за тиждень до концерту.
Ведучий концерту, заслужений діяч мистецтв України В’ячеслав Медведєв намагався спокусити Мирослава Михайловича заспівати написаний 1964 року перший і популярний український твіст «Не топчіть конвалій». Проте умовити композитора не пощастило: він був непохитний, категорично заявивши: «Голос у мене поганий». Що ж, адекватна самооцінка, якої так бракує деяким іншим авторам і виконавцям,— річ приваблива. Слухаймо ж музику метра Скорика з голосу професійних співаків.

Тетяна КРОП
також у паперовій версії читайте:

• КАРТИНИ ПОВЕРТАЮТЬСЯ НА БАТЬКІВЩИНУ
• НА СТАРТІ — «АРТ-КИЇВ»

назад »»»