ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ВІЙСЬКО
«ВАМ ПУТІВКУ? ЗАЧЕКАЙТЕ...»
Підполковник Анатолій Цимбалюк віддав армійській службі 28 років, половина з яких пройшла у віддалених гарнізонах колишнього Союзу. Це, звісно, не могло не позначитись на здоров'ї офіцера: у 2004-му він звільнився зі Збройних сил України з цілим «букетом» хвороб.
— Бажано щороку бувати в санаторії,— сказали Анатолію Івановичу лікарі, вручаючи документи про проходження ним військово-лікарської комісії...

Наприкінці 1991 року на теренах України знаходилося 26 військових санаторіїв і три будинки відпочинку. В них водночас могли оздоровлюватись і відпочивати понад 14 тисяч осіб. Звісно, що з проголошенням Україною незалежності й створенням Збройних сил вони перейшли під юрисдикцію Міністерства оборони. Та ненадовго: з кожним роком їх усе меншало і нині оборонне відомство володіє лише десятьма санаторно-курортними закладами. Це, зокрема, центральні військові клінічні санаторії «Хмільник», «Пуща-Водиця», а також Трускавецький, Євпаторійський, Сакський, Алупкінський, Феодосійський, Ялтинський санаторії. Крім них, МО має ще Центр курортології та реабілітації «Крим» і Центр санаторного лікування Повітряних сил у Вінниці. На перший погляд може здатись, що це не так і мало. Але у тому суть, що «на перший погляд». Бо коли придивитися пильніше, то побачимо картину, яка не викликає оптимізму. Нагадаю, що, згідно з чинним законодавством, зокрема законами України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист» правом на пільгове санаторно-курортне забезпечення користуються 1208 тисяч осіб. Здебільшого теоретично: всі десять санаторіїв спроможні водночас прийняти лише шість тисяч людей. Торік, за інформацією МО, у відомчих санаторіях було проліковано й оздоровлено 75 тисяч осіб. Із них 20 тисяч «на пільгових умовах», тобто офіцерів, прапорщиків і членів їхніх сімей, «запасників» і «відставників» — усіх тих, на кого поширюється юрисдикція згаданих законів. Решту путівок, тобто 55 тисяч, реалізовано всім охочим попити цілющої «Нафтусі» чи поніжитись в теплих водах Чорного моря за комерційними цінами. Чому?.. А тому, що на утримання санаторно-курортних закладів Міністерства оборони виділяється недостатньо коштів.
У 2005 році, наприклад, вони отримали 22 мільйони гривень. Цих грошей, як стверджують представники департаменту охорони здоров'я МО, вистачило практично лише на зарплатню тим, хто в них працює, та військовослужбовцям, кількість яких, до речі, зменшена до мінімуму. З метою економії коштів...
Цього року бюджет розщедрився на 23 мільйони гривень. Проблема ще й у тім, що цю суму санаторії отримують за рахунок так званого спецфонду, який наповнюється завдяки господарській діяльності МО. Зокрема, від реалізації військових містечок, різного надлишкового майна.
Дехто каже, що зменшення кількості військових санаторіїв є логічним процесом, оскільки і Збройні сили скорочуються. Але так можуть казати лише ті, хто не володіє достатньою інформацією. По-перше, попри всі процеси, пов'язані зі скороченням війська, контингент тих, хто має право на придбання санаторно-курортних путівок за пільговими цінами, і так є численним. По-друге, і це головне, зі зменшенням чисельності цей контингент не поменшає: армію залишають, принаймні в більшості випадків, офіцери й прапорщики, які прослужили в ній 20 і більше років. Тобто ті, хто і по звільненні матиме право на пільгове санаторно-курортне лікування та члени їхніх родин.
Задля того, аби путівки розподілялися між військовослужбовцями більш-менш справедливо, минулоріч міністр оборони Анатолій Гриценко видав наказ, виконання якого має сприяти вдосконаленню організації санаторно-курортного забезпечення в Збройних силах. Він, зокрема, передбачає пільгове лікування в санаторіях МО не частіше одного разу на два роки.
— Я був би радий хоч раз потрапити до нашого санаторію в Криму,— зізнався мені знайомий майор, якого я поінформував про появу цього наказу, мовляв, радій, друже, згодом зможеш поїхати на море, не оббиваючи пороги кабінетів чиновників, котрі розподіляють путівки. — За дев'ять років служби я ще жодного разу там не був. І, напевно, не буду.
Може виникнути запитання: куди поділися ще 16 санаторно-курортних закладів із 26, успадкованих 1991 року від колишньої Радянської армії?
Восени 2002 року філії Центру курортології та реабілітації «Крим», який спеціалізується на лікуванні хворих на системи кровообігу, нервової й дихання, що знаходились в Гурзуфі та Алушті, Моршинський санаторій перейшли під юрисдикцію Державного управління справами, тобто адміністрації Президента України. А санаторій, що знаходився у Південній Пальмірі, також змінив господаря: ним стало Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Втім, колишнім вищим посадовцям держави здалося, що й тих санаторіїв, які залишилися у МО, для військових забагато. Згодом Євпаторійський санаторій військ ППО та військовий санаторій «Шкло», що на Львівщині, вони передали Державній судовій адміністрації України.
також у паперовій версії читайте:

• ПОКИ ПЕРЕЙДУТЬ НА «ЦИВІЛЬНІ РЕЙКИ»...

назад »»»