ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЕКОНОМІКА
«СОТівське» РОЗДОРІЖЖЯ
Треті парламентські слухання впродовж 13 років безрезультатних намагань вступу України до СОТ (Світової організації торгівлі) ще раз засвідчили полярність думок і поглядів народних обранців. Дискусію на цю тему так заговорили, що багатьом вона набила оскомину. Країна, прагнучи потрапити до світового торговельного клубу, має демонструвати динаміку. Натомість «сотівські» функціонери можуть спостерігати кволу і невиразну позицію, влучно сформульовану одним із депутатів так: «Спішити, не поспішаючи».

За висновками експертів, найкращий момент для вступу до СОТ був для України в 1997-2000 роках. Із часом умови вступу для кандидатів стають дедалі жорсткішими. Нині членами СОТ є 112 країн із 149. Ще 30 країн подали заявки і чекають їх розгляду для вступу в організацію. В рамках СОТ виробляється понад 95% світового ВВП. У чому ж ключ нашої проблеми?
Головною перепоною є ухвалення парламентом 20 законопроектів, що скасовують митні бар’єри та обмежують преференції українських підприємств на внутрішньому ринку через податкове й митне регулювання.
Упродовж 2005-2006 років із великими потугами парламент ухвалив 18 «сотівських» законів, які наблизили нас до цієї події. За висновками експертів, другий пакет законопроектів може бути ухвалений у першому читанні, але до другого читання парламентське лобі, яке обстоює інтереси вітчизняної промисловості та аграрного комплексу, вимагає аргументованих розрахунків. Певного дискомфорту додає те, що на розгляд до Верховної Ради водночас надійшли два пакети законопроектів — від глави держави та уряду.

Двобій переваг і втрат
Переваги членства очевидні — це зростання обсягу іноземних інвестицій, формування конкурентоспроможності на світових ринках продукції успішних українських підприємств, збільшення виробництва та обсягів національного ВВП від 5 до 10 %. Стратегічна перевага — можливість використовувати режим вільної міжнародної торгівлі без обмежень. Як відомо, передумовою для створення зони вільної торгівлі з ЄС є вступ України до СОТ. Європейський ринок товарів, капіталу, послуг і робочої сили нині майже закритий для України. Членство в СОТ здешевить вартість усіх груп товарів на внутрішньому ринку, вітчизняні товаровиробники отримуватимуть сировину дешевше, за рахунок зниження ввізного мита. Українські споживачі матимуть ширший доступ до імпортних товарів, які на вітчизняному ринку конкуруватимуть з українськими за однакових умов. Після вступу до СОТ рівень іноземних інвестицій в Україну суттєво зросте завдяки платоспроможному попиту, високому рівню доходів для інвесторів, великій ємності внутрішнього ринку, найкращій з-поміж країн СНД банківській системі.
Водночас входження в глобальну економіку має певні ризики. Чимало країн з економікою, що розвивається, після вступу до СОТ потрапили в залежність від високотехнологічного товарного імпорту та експорту сировини і напівфабрикатів для держав із розвинутою економікою. За нових умов у нас також відкриватимуться філії іноземних банків і страхових компаній, конкурентне середовище ринку капіталу стане щільнішим і вітчизняні банки та страховики будуть змушені працювати за міжнародними стандартами або продавати свій бізнес. Відсталі підприємства збанкрутують, а їхні працівники поповнять лави безробітних чи стануть трудовими мігрантами. Неминуче зростуть обсяги транзитної трудової міграції через Україну. Особ-ливого захисту потребуватиме аграрний сектор економіки, який нині є неконкурентоспроможним.
У сусідній Польщі, яка є членом СОТ і ЄС, м’ясні, молочні продукти й фрукти вдвічі дешевші, ніж в Україні. Польські виробники зможуть швидко наповнити український ринок своїми продуктами. Під час парламентських слухань міністр аграрної політики Юрій Мельник заявив, що найуразливішими, з погляду глобальної конкуренції, є буряко-цукровий, виноробний, молочний, м’ясний та овочевий сектори. Більш як 60% продукції виробляється в особистих селянських господарствах, які, порівняно з великими, є неконкурентоспроможними через високу собівартість продукції і значні виробничі витрати. В АПК понад 30% підприємств збиткові, або не мають стабільних фінансових результатів. В умовах відкритої економіки кількість збиткових підприємств і безробіття зросте. В зоні ризику — малі приватні підприємства, особисті селянські господарства.
Тому аграрне міністерство наполягає на щорічних державних дотаціях для агровиробників у обсязі не менш як 1,3 млрд грн. Одначе ці гроші — дріб’язок, порівняно з обсягами дотації в ЄС. Європейські фермери отримують по 400–800 євро на гектар, українські селяни — по 40–100 грн. Очевидно, що продукція українських підприємств на внутрішньому ринку буде неконкурентоспроможною і єдиний вихід — зменшувати витрати, собівартість продукції та освоювати нові ринки збуту.
Особливе занепокоєння селян викликає квота імпорту в Україну 260 тисяч тонн цукру-сирцю. Це — 10% загального обсягу внутрішнього споживання. Перший заступник глави Секретаріату Президента Арсеній Яценюк відзначив з цього приводу, що Україна щороку імпортує майже 400 тисяч тонн цукру-сирцю. Внутрішній цукровий ринок фактично є відкритим і конкурентним, а українські виробники домінують на ньому. Тому значних втрат вони не зазнають, але після вступу до СОТ перед вітчизняними цукроварами відкриються зовнішні ринки цукру і його похідного енергетичного продукту — паливного етанолу.
Голова парламентського Комітету з питань аграрної політики Михайло Гладій вважає, що захист національного виробника є головним пріоритетом політики держави. Друга за значенням мета — розвиток експортного потенціалу, зокрема аграрного. За словами голови комітету, на світовому ринку українське зерно, олія, цукор, м’ясо, овочі завжди матимуть попит, треба лише опанувати цей ринок, забезпечивши виробникам стабільний збут продукції за світовими цінами.
За словами голови парламентського Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Петра Порошенка, комітет розглянув «сотівські» законопроекти і рекомендує негайно їх схвалити. Голова комітету переконаний, що вітчизняний товаровиробник не зможе жити за «залізною завісою», а «консервування» старих технологій, через які не можна оновлювати виробництво, — це «консервування» низького рівня життя людей. Як варіант зменшення ризиків — для певних галузей можна визначити термін до десяти років для адаптації до світової конкуренції.

Політекономія процесу вступу
Не секрет, що особливий політичний підтекст означеного питання — позиція коаліції, яка не хоче, щоб Україна стала членом СОТ раніше, ніж Росія. В такому разі Україна, як повноправний член Світової організації торгівлі, теоретично зможе диктувати свої вимоги Росії під час підписання двостороннього протоколу. Аби розвіяти ці побоювання, голова парламентського Комітету з економічної політики Володимир Заплатинський запропонував ухвалити українсько-російський протокол про наміри, в якому визначити умови сприяння вступу до СОТ між двома державами, незалежно від того, яка з держав першою наблизиться до міжнародного торговельного клубу.
Щоб не втратити свій шанс, упродовж листопада Верховна Рада має ухвалити всі закони. Зі стриманим оптимізмом експерти сподіваються, що так і буде. Принаймні десять законопроектів парламент ухвалив у першому читанні. Проте зважаючи на настрої парламентського аграрно-промислового лобі, решту можуть «притримати». Причин для гальмування «сотівських» законопроектів парламентська коаліція має чимало. Зменшення експортного мита на брухт із 30 до 10 євро за тонну залишить вітчизняні металургійні підприємства без дешевої сировини, яку експортуватимуть за кордон. Вітчизняні авіа-, судно- і машинобудівники не матимуть жодних переваг, тому зможуть конкурувати завдяки дешевій робочій силі. Якщо транснаціональні корпорації запропонують робітникам на своїх підприємствах більшу зарплатню, то й цю, останню перевагу буде втрачено.
Ректор Національного університету КПІ Михайло Згуровський переконаний, що для захисту промислового потенціалу потрібно визначити державні пріоритети і розробити стратегічні програми, які використовуватимуть власні наукові розробки, кадровий потенціал, вітчизняний виробничий сектор і бізнес. Передова освіта й наука, інновації та сучасні технології мають стати запорукою конкурентоспроможності України на глобальному ринку.
Головний підсумок парламентських слухань очевидний — Україна щонайменше на десять років спізнилася зі вступом до організації. З кожним роком зволікань умови вступу для нас погіршуються. За висновками експерта Інституту економіки та прогнозування НАН України Володимира Сіденка, нині для нашої держави умови для вступу є асиметричними. Тобто українські виробники матимуть гірші умови доступу своєї продукції на світових ринках, а наш, вітчизняний, для членів СОТ буде практично відкритий. Наприклад, Україні пропонують встановити імпортне мито на сільгосппродукцію на рівні 11%, а більшість членів СОТ мають мито на рівні 15%. У процесі вступу країни відстоюють інтереси своїх виробників, шукаючи компромісу між рівнем відкритості внутрішнього ринку та доступом на зовнішній.
Напевно, це єдиний можливий шлях для України — виторгувати максимальний доступ на світовий ринок, захистивши власного виробника.

Роман ПІДВИСОЦЬКИЙ
також у паперовій версії читайте:

• БЕНЗИН ДЕШЕВШАЄ, А ПРОДУКТИ?
• МЕБЛЕВЕ ВИРОБНИЦТВО ОТРИМУЄ ІНВЕСТИЦІЇ
• БАНКИ НАРОЩУЮТЬ «М'ЯЗИ» КАПІТАЛІЗАЦІЇ

назад »»»