ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КУЛЬТУРА
НЕВМИРУЩИЙ КОЗАК МАМАЙ
Ця відома картина, здається, висіла у нашій світлиці з незапам’ятних часів.
Згодом, збираючи матеріали про славнозвісного козака Мамая, я прочитала в наукових розвідках Дмитра Федоренка: «Простий, на перший погляд, твір (ідеться про цю ж картину «Козак Мамай».— Н. М.) вражав дивовижно гармонійним поєднанням житейської мудрості, фантазії і таланту. Ходили легенди, що це — чудодійна картина».

Науковець розповідає про те, що шанований у народі образ цього легендарного козака малювали на дверях і стінах, як охоронця, захисника житла й життя, ним прикрашали скрині та вулики, солдатські сундуки і жіночі сумки, кахлі й тарілки.
Невипадково, як пише дослідник Платон Білецький, до початку ХХ ст. картини з постаттю народного героя Мамая були найпоширенішою оздобою селянської хати. І, як розвиває цю думку Дмитро Федоренко, був час, коли від Карпат до Придолля, від Хутора-Михайлівського до Ізмаїла, поряд з іконами Богородиці, Христа, Миколи Чудотворця та преподобного Уїліана, мало не кожну українську хату прикрашали мальовничі народні картини. З-поміж чи не найшанованіша — «Козак Мамай».
Деякі дослідники вважають, що образ Мамая — відлуння ще старовинного символу, можливо, аж із язичницьких часів. Відомий дослідник минулого Микола Аркас, репродукуючи старовинну картину «Гайдамацький ватажок Мамай» в «Історії України-Русі», називає Мамая у переліку прославлених отаманів-гайдамак. Йдеться про унікальну картину часів, коли було відтворено ікони Покрови Запорозької.
Я зустрічалася з образом Мамая у Дніпропетровському історичному музеї ім. Д. Яворницького. Тут зберігається понад двадцять робіт із його зображенням. Вивчення цієї колекції, описи інших картин, що збереглися до наших днів на території Дніпропетровської та Запорізької областей, свідчать, що тут була авторитетна школа живопису. Мамая малювали талановиті автори. Характерною ознакою цих праць є об’ємне зображення. Такою, скажімо, є славнозвісна картина «Козак Мамай» кінця XVIII — початку XIX ст., на якій помічаємо об’ємне зображення шаблі, кухля, пляшки та деяких інших традиційних атрибутів. Особливу увагу фахівці звертають на спорідненість стилю із зображеннями, що використовуються в іконописі. Майстри вдаються до виконання в манері тонкого письма. Саме так намальовано вуса, люльку, чуприну... Не викликає сумніву: козака Мамая малювали відомі на Подніпров'ї іконописці.
Щоправда, аналізуючи ці роботи, звертаєш увагу на деяку загадковість. Попри усталені канони тогочасного стилю, помічаєш певні особливості. Скажімо, Мамай, зображений на полотні, що зберігається в скарбницях Державного музею українського образотворчого мистецтва, чимось нагадує кошового Запорозької Січі Івана Сірка (на реконструйованому портреті).
На деяких картинах звертаєш увагу на дивну атрибутику. Не зрозуміло, чому біля нашого Мамая, в українській сорочці, лежить турецький тюрбан? Інтерпретації, хоча й не заперечують малювання з натури, проте дають підстави для думок: чи не запозичено сюжет? Якщо скопійовано, то в кого?
Усі ці картини об’єднує спільне — захоплення козацькою вольницею. Козак Мамай — хвилююче уособлення Січі.

Ніна МІЩЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• СЛУЖИТЕЛЬ МИСТЕЦТВА
• КИЇВСЬКИЙ ДЕБЮТ ШВЕДСЬКОГО МУЗИЧНОГО КОЛЕКТИВУ
• ПРОСТІР, СПОВНЕНИЙ ПОЧУТТІВ

назад »»»