ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ТОЧКА ЗОРУ
ОБРАЗ РІДНОЇ МОВИ: БЕЗ РЕТУШІ

9 листопада День української писемності та мови. Пропонуємо бесіду народного депутата України, голови підкомітету Верховної Ради з питань освіти, викладача Національного авіаційного університету Максима Луцького і доктора філологічних наук, викладача Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» Юрія Мосенкіса.

Ю. М. Говоритимемо про українську мову, політику, державу, про стан функціонування мови в державі, про її місце в сучасній освіті, образ української мови серед сучасної молоді та людей загалом. Скажіть будь ласка, Максиме Георгійовичу, які основні заходи щодо більшого долучення найактивнішої частини суспільства — молоді — до української мови? Як можна, на Ваш погляд, зробити, щоб українська мова вважалася престижною для школярів, студентів? Як народний депутат, колишній проректор авторитетного навчального закладу, діяч освіти, що Ви про це думаєте?
М. Л. Гадаю, що це питання складне — як змусити молодь любити українську мову. Якщо брати себе, то ще два роки тому я взагалі майже не спілкувався українською. Та коли починав працювати в університеті й обіймати керівну посаду, переді мною постало питання про необхідність вільного володіння українською мовою. Безперечно, я вивчав українську в школі... Нині колектив, який працював під моїм керівництвом, спілкується лише українською, зокрема й задля того, щоб бути елементарно грамотними людьми.
Як заохотити дітей, школярів і студентів полюбити українську мову? Мають бути використані якнайцікавіші тексти цією мовою, твори, які постійно цитуватимуть. Має також активніше розвиватися україномовна кінопродукція. Нещодавно ходив у кінотеатр на «Піратів Карибського моря-2». Там було два варіанти фільму — російською і українською. Ми сорок хвилин чекали, але пішли дивитися стрічку українською мовою. Знаєте, отримали величезне задоволення. Я навіть не уявляв, що так добре можна перекласти. Такий привід для популяризації мови треба знаходити. Одначе потрібно прищеплювати любов до вишуканої літературної мови, а не заміняти її на суржик, яким, на жаль, багато хто спілкується.
Ю. М. Чи у вашому вищому навчальному закладі якось стимулюється українська мова? Річ не про те, що потрібно контролювати, як спілкуються студенти між собою. Йдеться про те, щоб для них мова, українська культура, історія, фольклор, художня література стояли на почесному місці.
М. Л. Це — складне питання, тому що у нас не гуманітарний, а технічний заклад. Якщо брати, наприклад, авіаційну тематику, то тільки нещодавно силами нашого університету і департаменту авіації було видано перший українсько-російський словник авіаційних термінів.
Ю. М. Щодо словників, то в негуманітарних ВНЗ, де я працював або працюю, всім пропонував створити спеціальну групу людей, куди б увійшли філологи, фахівці з технічних дисциплін, які б працювали над створенням відповідних галузевих словників. Дехто відгукувався, і ми колективно робили навіть двотомний словник технічних термінів для університету будівництва та архітектури. Якщо навчальний заклад виділить певну кількість нормальних ставок і на них узяти фахівців з технічних спеціальностей з цього закладу й стільки ж професійних мовознавців, то вони можуть за рік підготувати добрий десяток гарних словників. Нехай спершу робочих, початкових, які можна вдосконалювати.
М. Л. Як зазвичай розв’язують суперечки щодо правильності вживання того або іншого слова, особливо коли йдеться про термін? У нас, наприклад, нещодавно дискутували, як правильно вживати: повітряне судно чи корабель? Хто встановить істину?
Ю. М. Мовознавці в таких випадках передовсім звертаються до авторитетних словників, а за потреби глибшого дослідження — до текстів письменників. Фахові лінгвісти також проводять консультації, особливо дослухаючись до думки словникарів. Істину встановити не дуже складно.
М. Л. Я гадаю, що єдиним шляхом, як можна зробити українську мову популярною, — це зробити її модною.
Ю. М. Цілком згоден, але як?
М. Л. Треба писати пісні для відомих виконавців. Навіть Філіп Кіркоров зняв кліп на пісню українською мовою. Який резонанс це викликало, який сплеск емоцій! Безперечно, треба перекладати закордонні фільми, щоб дітей привчати до української мови змалечку. Якщо вони не звикатимуть до цього з дитинства, то потім, як кажуть психологи, переорієнтовувати важко. Якщо ти говориш російською, а тобі нав’язують українську, то це — неефективно. Але якщо для когось українська мова не є рідною?
Ю. М. У даному разі йдеться не обов’язково про рідну мову. Йдеться про те, щоб люди любили й поважали мову так, як вони поважають природу, екологію. Мова має бути серед культурно-психологічних пріоритетів людини.
М. Л. Візьмемо будь-яку країну — європейську чи Близького Сходу. Там діти знають три мови. Наприклад, у Лівані не вивчають арабську мову. Половину предметів у школах читають англійською, а половину — французькою. Періодично відбувається ротація, зміна мови викладання. Арабська — твоя рідна мова, ти мусиш її знати. Коли ліванець закінчує школу, він досконало знає три мови, а після цього продовжує освіту в одній з країн Європи, де вивчає ще одну мову. Я не закликаю до того, щоб упроваджувати такі методи в Україні. Та стимул має бути.
Ю. М. Тут ще треба зважати на те, що стан європейських мов у своїх державах, стан російської мови в Росії чи англійської в Британії відрізняється від стану української мови в Україні. Останні кілька років у Росії виділяють чималі кошти на стимулювання розвитку російської мови, народної творчості, історичних досліджень та комплексу наук, що займаються русистикою. Науковці або викладачі, що проводять дослідження або викладають російську мову в Україні, мають неабияку підтримку. Дослідники української мови, літератури, історії навіть у самій Україні нерідко мають працювати переважно на власному ентузіазмі.
М. Л. Повинен сказати, що це є прогнозована ситуація. Давайте вийдемо з Вами на книжковий ринок — Петрівку, і подивимося, які видання там знайдемо. Більшість — це московські видання. Це є ще одним аргументом на користь того, що в Україні немає проблем із російською мовою. Із загальної кількості поліграфічної продукції, представленої на ринку, тільки відсотків 10 — українською мовою.
М. Л. Незважаючи на те, як спілкуються люди, українською чи російською, ми розуміємо один одного. А от коли читаємо книжки, то це — питання звички. Я звик із дитинства читати російською. Але розумію, що для розвитку мови, збагачення словникового запасу потрібно читати книжки українською.
Для порівняння звернемось до досвіду вивчення іноземних мов. Є безпрецедентна практика вивчення іноземної мови. Береш книжку класичного жанру і читаєш. На першій сторінці буде 50 незрозумілих слів. Ти їх виписуєш, записуєш транскрипцію (якщо добре читаєш, то не треба) і завчаєш напам’ять. Таким чином, на 50-й сторінці тобі не траплятимуться незнайомі слова, а ті, що зустрічатимеш, зможеш зрозуміти, виходячи з контексту. Отже, Ви вивчили 500 нових слів при читанні 50-ти аркушів. Бажаєш цього чи ні, але ти вже вивчив значення цих слів, і решту книжки читаєш спокійно. Я вважаю це найкращою практикою. Можливо, якісь подібні прийоми варто застосовувати для поглиблення знань з української мови. Але головним, на мій погляд, залишається не вивчити побільше слів, а почати думати мовою, яку ти вивчаєш. Тоді й словниковий запас поповнюватиметься простіше.
Ю. М. Як Ви вважаєте, при тім, що стан української мови в нинішній Україні далеко не простий, чи не варто підтримувати викладачів і науковців, котрі досліджують проблеми української історії, мови, літератури, підтримувати представників інтелігенції, яка, власне, створює і досліджує культуру, що є не тільки вивіскою, а й самою суттю держави?
М. Л. Ви говорите про гуманітарну частину суспільства, яка й так добре володіє українською мовою. А от як інших заохотити вивчати та спілкуватися українською.
Ю. М. Тут є певний зв’язок. Якщо у вищому навчальному закладі або науково-дослідному інституті є викладач української мови, фахівець, який досліджує українську, то його соціальний статус впливає на статус тієї справи, якою він займається.
М. Л. Ми заохочуємо викладачів, що ведуть заняття українською.
Ю. М. Вони зобов’язані проводити навчання державною мовою. Йдеться про інше. Якщо у людини спеціальність «Українська мова», вона є дослідником чи викладачем української мови, то, певними засобами підтримавши цю людину, можна зробити цю справу престижною. Знають же в суспільстві, що професія адвоката — престижна. Юрист — людина з високим соціальним і фінансовим статусом. Чи не варто було б запровадити, наприклад, 20% надбавку для викладачів української мови, адже вони розвивають культуру, підтримують традиції, сприяють духовному піднесенню?
М. Л. Так, але тоді викладачі інших дисциплін захочуть отримати відповідне стимулювання. Зараз, як мені здається, мало хто хоче займатися фізикою. Давайте стимулювати викладачів цієї дисципліни. Математика нині теж начебто «не модна», хоча фахівець з прикладної математики — на вагу золота. Гадаю, це — не єдина проблема, мова. Так без надбавок ми залишимо лише юристів і економістів. І вони скажуть: так не годиться, ми шукатимемо щось інше. Або давайте і нас простимулюємо. Це не дасть жодного ефекту, крім інфляції.
Ю. М. У часи Радянського Союзу у ВНЗ були, як відомо, такі предмети, як історія партії, науковий комунізм, політична економія, в них вкладали гроші, й ці предмети вважалися фундаментальними для будь-якої спеціальності. Оцінки з цих предметів були важливими. Нині у кожному вищому закладі освіти місце цих предметів посіли українська мова, українська та зарубіжна культура, історія України. Мені здається, що варто принаймні частково, з урахуванням засад демократичного суспільства, запозичити такий досвід і спрямувати його на українознавчі дисципліни.
М. Л. Тут усе залежатиме від позиції викладача. Якщо він зможе прищепити любов до свого предмета, то це — є ознака професіоналізму.
Ю. М. Та будь-яке сприйняття, особливо в молоді, відзначається особистістю. Коли на третьому курсі студенти обирають спеціалізацію, найперше оцінюють викладача, ставлячи собі просте питання: чи хотіли б вони опинитись на його місці, брати з нього приклад?
М. Л. Людина, яка несе предмет в аудиторію, відіграє величезну роль. Якщо є викладач, який прищеплює любов до предмета (неважливо, хай це буде фізика, хімія, мова), до його обов’язків входить не тільки провести урок. Треба проводити зустрічі, вечори, екскурсії, конкурси... Для учнів, студентів украй важливо, щоб учитель, викладач був взірцем не лише високопрофесійності, а й порядності.
Я не просто порушив тему, скільки мов знає людина і в який період вона їх вивчає. Адже у нас знайти професіонала з добрим знанням української та іноземної мов важко. Займаючи посаду, постійно спілкуєшся українською мовою. Бажаєш ти цього, чи ні. І саме так має бути. Наразі кількість родин, у яких удома спілкуються з дітьми українською мовою, значно збільшилася. Це не робиться за один день. Проблема в тому, що є багато людей, які прагнуть спілкуватись українською, але володіють нею посередньо. Вони соромляться робити помилки, тому уникають української. Такі старання у декого викликають усмішку, а на мою думку, мають викликати повагу.
Ю. М. Приміром, у Грузії людина, котра прожила там хоч рік, говорить грузинською.
М. Л. Ми ж дискутуємо з Вами про мови, які — російська і українська... І обираєш те, що тобі зручніше.
Ю. М. Виходить, що у Грузії стан грузинської мови набагато кращий, ніж стан української мови в Україні.
М. Л. Я був у Грузії не раз. Справді, грузини спілкуються між собою грузинською мовою, а з нами — російською.
Ю. М. Одначе вони практично ніколи не розмовляють російською між собою, тому що повага до культури, мови, архітектури, фольклору в цій країні в десятки разів вища, ніж у нас.
М. Л. Скажімо, Ви б на який концерт пішли — на фольклорний чи, припустимо, концерт зірки естради?
Ю. М. Не повірите, на фольклорний. Я прочитав і науково опрацював міфологію, казки, легенди, епічні поеми багатьох народів світу. Зате художньої літератури майже зовсім не читаю і естрадних зірок не слухаю. Для мене зірки — Орфей, Гомер...
М. Л. Я вважаю, що нам потрібна нова хвиля, що підійматиме інтерес до мови й народної культури, тому що, звичайно, ми підемо туди, де цікаво, але ці концерти потрібно зробити модними. Наприклад, зробили ж фільм для молоді українською — «Штольня». Добре спрацювала рекламна кампанія і менеджмент. Важливо саме таким чином підтримувати національного виробника, робити те, що буде цікаво для молоді. До речі, в Росії працює водночас 20 студій, які роблять мультфільми для підтримки російської мови, скажімо, про російських богатирів.
Ю. М. Чи пам’ятаєте мультфільми про козаків 60-х років українською? Вони справляли і нині справляюсь сильне враження, тому такі проекти варто підтримувати. Адже ці мультфільми виховують патріотизм, захоплюють історією, надихають культурою. До цих питань потрібно підходити серйозно.
В Україні є кілька феноменів, важливих для розвитку й популяризації української культури серед молоді. По-перше, це письменники, які є престижними й популярними серед молоді. Перші місця з-поміж них посідають Юрій Андрухович і Лесь Подерв’янський. Хай там як до них ставитись, а їхні твори широко відомі й цитовані. По-друге, це дослідження українського молодіжного сленгу. Варто відзначити новітні дослідження відомого журналіста С. Лихоманенка щодо пропаганди української мови засобами піар-технологій.
М. Л. Проведемо аналогію. Я часто вирушаю за кордон на автомобілі. Я курю. Коли виїздиш за кордон і там усе чисто, навіть не можеш собі дозволити кинути недопалок у вікно. Те саме і з мовою.
Якщо ти перебуваєш у Києві й оточений російськомовними людьми, то спілкуєшся переважно російською, але коли приїздиш до Львова і потрапляєш у середовище, то починаєш розмовляти українською, бо тебе до цього спонукає оточення. Це їх — львів’ян — велике досягнення. Вони не розуміють, як можна розмовляти якоюсь іншою мовою. Звичайно, якщо наполягати, вони розмовлятимуть російською, але для них це буде незвично. Проблема полягає в тому, що мовне питання нині вкрай заполітизоване. Не дай Боже, щоб дійшло у нас до такого, як сталося в Грузії з Абхазією.
Ю. М. До речі, в Грузії з непідробним інтересом ставляться до всього, що стосується їх мови, культури. Якщо б я написав статтю про грузинську мову та сказав про це комусь з Грузії, мені б почали ставити запитання, цікавитися. В будь-якому разі людина не залишилася б байдужою. Коли я пишу статтю або монографію про українську мову, то мало того, що повинен все робити власним коштом, так ще й розмістити у ЗМІ повідомлення про наукові результати не так просто.
Ю. М. Мені часто телефонують з різних каналів телебачення, просять проконсулювати з приводу певних мовних моментів. Звичайно ж, безплатно. Ось тут я і починаю думати, скільки б грошей вони взяли з мене за кількахвилинний сюжет про мою нову книжку, присвячену походженню української мови, дешифруванню трипільської писемності... Тобто дисбаланс між гуманітаріями та ЗМІ — жахливий. Чому така ситуація? Чому преса настільки не зацікавлена у висвітленні новин мови, історії, культури? Невже це нікому не потрібно? В Європі та США будь-яку найменшу новину розкручують по всіх сайтах, у ЗМІ. А в Україні якби на відкриття запорізького човна не приїхав відомий співак Андрій Макаревич, то, напевно, і про човен би ніхто не дізнався.

Бесіду записав Юрій МОСЕНКІС
також у паперовій версії читайте:

назад »»»