ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА БУДЬТЕ ЗДОРОВІ!
СЕРЦЕ. СКАЛЬПЕЛЬ. КОШТОРИС
Чи є люди, яких жодного разу не турбувало серце? Напевно, немає. Хвороби серця залишаються серед головних причин раннього відходу з життя. Для кардіохірурга немає нічого важливішого, ніж знову запустити втомлене серце.

Наш співрозмовник знає про серце все. Це Геннадій Книшов, директор Інституту серцево-судинної хірургії, академік НАН і АМНУ.
— Геннадію Васильовичу, який стан серцевої хірургії, місце вашого інституту в своїй галузі, основні здобутки колективу?
— У світі й в Україні від серцево-судинних захворювань вмирає 62% людей. На решту смертей припадає туберкульоз, онкологія, травматизм й інші захворювання. Отже, серце і судини — основна причина смертності. Приблизно 70% із цього числа гинуть від інфаркту міокарда. Другою причиною смертності є інсульт. Це судинна патологія, гіпертонія і крововилив у мозок.
Перший напрям, яким займається наш інститут: коронарна патологія, передінфарктний стан, попередження розвитку інфарктів міокарда і стенокардія. Хворі на стенокардію складають основну частину хірургічної патології. Другий напрям, що починає розвиватися у світі,— порушення серцевого ритму. У практиці його не дуже багато, зустрічаються здебільшого прості форми, але нині є наукові розробки, що дають змогу лікарям втручатися при надскладних порушеннях ритму. Третій напрям — уроджені пороки серця — має вкрай велике значення. Якщо в дитини усунути порок серця, вона залишиться практично здоровою, стане повноцінним громадянином. Четвертий напрям — набуті пороки серця.
Ми забезпечуємо приблизно 37% необхідного втручання. Близько 60% людей не одержують хірургічної допомоги. Для того щоб розширити цю роботу, ми додатково створили в Україні 14 центрів, малопотужних, але здатних до розвитку. За 2005 рік у нашому інституті виконано 5,5 тисячі операцій на серці. Центри, всі разом, зробили п’ять тисяч втручань. Виходить, що в Україні торік зроблено близько 11 тисяч операцій. А потрібно було зробити 35 тисяч!
Причини, насамперед, у недостатньому оснащенні. Якби в нас було нормальне обладнання, в достатній кількості матеріали (штучні клапани серця, оксигенатори, кардіостимулятори, стенти), дорогі лікарські препарати, якби могли відремонтувати операційні й реанімації,— ми б могли вийти на сім-вісім тисяч операцій за рік. Якби згадані вище центри забезпечували матеріалами і достатньо фінансували, вони теж робили б сім-вісім тисяч операцій на рік. Серцева хірургія з усіх медичних галузей є найбільш наукоємною і витратною.
Зараз йдуть переговори щодо закупівлі нами ще одного апарата для того, щоб можна було робити коронарографію. У нас величезна черга на дослідження коронарних судин у хворих, у яких стенокардія і передінфарктний стан, аж до 2009 року. Хоча ми робимо в день по 11-12 втручань на коронарні судини, але цього недостатньо. Пов’язано це з тим, що нам потрібно ще один-два апарати і якомога більше стентів. Стенти — маленькі пружинки, що вставляють в коронарну судину на балончику. Потім балончик уводять в судину на рівень звуження, він роздувається і розширює звужене місце. Для того щоб судина знову не звузилася, на балончик натягують пружинку з металу, з па-м’яттю. Потім балончик виводиться, а пружинка лишається, не даючи шансів для повторного стенозу. Одна пружинка з особливого металу з пам’яттю коштує 17 тисяч гривень. Апарат для ангіокардіографії, на якому виконується стентирування (хоча б тисячі дві в рік такі операції робити треба), коштує 2 мільйони євро.
Столиця робить новий центр і закуповує чотири апарати, на яких можна проводити дослідження, апарати штучного кровообігу, котрі коштують 150 тисяч доларів. Вартість штучного клапана — 8 тисяч гривень. Собівартість однієї операції тільки щодо оснащення становить близько 15 тисяч гривень. Природно, люди не в змозі її оплатити. Це мусить робити держава, а у світі — за рахунок страхових компаній.
— Чим можна підбадьорити пацієнтів, котрі потрапляють до вашого інституту?
— За минулий рік загальна летальність була 2,2% на тисячу операцій. Це на рівні світових показників. Однак контингент хворих у нас більш тяжкий: народ боїться операцій, ідуть, коли іншого виходу немає... Кардіологічна служба в нас не дуже ознайомлена з методами хірургії й теж невчасно направляє хворих. Але тепер люди йдуть до нас, можна сказати, без надмірного страху — вони знають про результати нашого лікування. Ми досягли високих показників при аортокоронарному шунтуванні, при лікуванні передінфарктних станів, запобіганні розвитку інфарктів міокарда. Результати ці кращі, ніж американські: летальність 0,6% на тисячу операцій, в Америці — 1,5-2%. Летальність під час операцій з протезування штучного клапана — близько 2-3 % на тисячу операцій. Маємо хороші результати з інфекційного ендокардиту. До 1986 року хворих на інфекційний ендокардит практично не було, а от після Чорнобиля їх дедалі більше, і зараз уже доходить до 200 операцій на рік. Біда в тім, що імунологічний статус організму пацієнтів низький. Будь-яка інфекція, що потрапила в організм, циркулює, поки не спиниться на рівні клапанів, там утвориться щось типу абсцесу, фурункула на стулках, — він лопається, розривається і хворий помирає від септичного стану або розрив клапана призводить до серцевої недостатності. Раніш такі хворі гинули. Ми навчилися їх оперувати. Застосовуємо гіпертермію: поставивши штучний клапан, нагріваємо хворого до 40 градусів і тримаємо цю температуру організму близько півгодини. На цьому тлі вводимо сильні антибіотики. У результаті виявляється, що опірність мікробів різко знижується, майже в десять разів збільшується дія антибіотиків.
Якщо в Америці при інфекційному ендокардиті смертність у середньому 15% на тисячу операцій, то в нас — 1,8%. Наша розробка є оригінальною, торік ми одержали за неї Державну премію України.
Успішно оперуємо також аневризми і розриви аорти. Коли задіяна дуга аорти, застосовуємо ретроградну перфузію мозку. Мозок забезпечується кров’ю через артеріальні судини, а через вени кров повертається від мозку. Якщо у нас задіяна дуга, на якій потрібно усувати аневризми, то кровопостачання мозку проводимо через венозну систему. Кров «повертаємо» апаратом штучного кровообігу в зворотному напрямку. Так захищаємо мозок і можемо працювати на дузі аорти, усуваючи патологію.
Ефективна в нас розробка із лікування серцевої недостатності для хворих, яким медикаменти не допомагають. Ми провели електрофізіологічне дослідження і встановили, що в більшості хворих серцева недостатність пов’язана з тим, що блокується збудження м’яза і порушується послідовність збудження різних ділянок серця. Тоді ми робимо картирування серця, знаходимо ділянки, що невчасно збуджуються, підводимо туди електроди і електростимулятором, який програмується під стан хворого, нормалізуємо порядок збудження серцевого м’яза. Результати — чудові. Вивчаємо також анатомію серцевого м’яза. Ми розкрутили м’яз, як стрічку і виявили, що серце скорочується гвинтоподібно, це — найбільш ефективний і економний вид скорочення.
— Як почувається Інститут серця в нашому безсердечному світі?
— Нас тільки останні два роки нормально фінансують. Нам дають більш-менш достатньо грошей на закупівлю клапанів, оксігенаторів, медикаментів. У середньому фінансування становить 25 мільйонів гривень на рік. Цього вистачає для того, щоб робити п’ять тисяч операцій. Але, як читач уже знає, цього недостатньо, щоб ми могли збільшити обсяг допомоги пацієнтам... У нас горять від перевантаження апарати, на яких роблять постановку електрокардіостимуляторів, а також електрофізіологічні апарати. Дослідження йдуть по кілька годин поспіль, а апарати старі. Тим більше, що торік і позаторік ми працювали в три зміни. На день виконували близько тридцяти операцій, а це — надто багато.
Ми вирішили особливу проблему — терміновість надання допомоги. Коли довідалися, що можна запобігти розвитку інфаркту міокарда, вилікувати напад стенокардії, котрі не купируються. Вихід: терміново везти хворого в інститут, робити коронарографію, подивитися, які судини звужені, відразу балончиком розширити, поставити стент, відновити кровоток. Через п’ять хвилин не буде стенокардії, і ліки приймати не треба! Або якщо є розриви аорти, розшарування аневризмів і аорти, тут потрібні екстрені операції.
Наші лікарі перевантажені. Зарплата мізерна — 500–600 гривень у професора. У сестер набагато нижча. Це — катастрофа. Збільшується кількість операцій, поліпшується якість — повинна ж держава зарплати збільшити! Потрібно, щоб платили нам не за ліжко-дні. З нас питають: яке виконання ліжко-днів? У нас 370 ліжок, а я зараз завантажую тільки 200–220, тому що в нас колосальний оборот. Хворі надходять, їм терміново роблять операцію і на п’ятий-шостий день виписують. І ці п’ять тисяч операцій ми робимо на двохстах ліжках. У мене хірурги виконують по дві-три операції в день. Тому ми досягли добрих результатів, вийшли на європейський інтенсивний режим роботи. Оплата, на жаль, не залежить від виконаної роботи.
З боку народних депутатів — лише прохання зробити операцію безкоштовно і позачергово, а допомоги — ніякої.
У суспільстві бачу глобальний парадокс. Напевно, 80% промисловості — не бюджетні підприємства, а приватні акціонерні товариства. Вони заробляють гроші й платять податки. У цьому світі ринкових відносин ми залишаємося бюджетниками, ми не заробляємо, ми — неприбуткова організація. Нам говорять: ми вам електроенергію даємо, а ви нам сплачуйте. Логічно. А ми, приміром, ще не одержали грошей від держави. Нам загрожують відключенням електроенергії за несплату.
Хіба це нормально?
Або хворі готові оплатити операції, але форми цієї оплати, форми ринкових відносин не відпрацьовані, не узаконені в державі. Тоді як усі повинні працювати за єдиними законами. Якщо ми добре працюємо і до нас приходить багато людей, то тим більше грошей має йти на їхнє лікування, тому що операції в нас дорогі.

Ірина КИРИЧЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• ЛІКИ ВІД ЦЕЛЮЛІТУ

назад »»»