ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
«ІРАКСЬКИЙ В’ЄТНАМ»
Менше тижня лишилося до доленосних виборів американського Конгресу. Президент Джордж Буш особисто відправився по округах, аби підтримати республіканських кандидатів і спробувати применшити критику свого курсу, насамперед щодо Іраку. Неприхильні до нього оглядачі наголошують, що цей інформаційний привід використовується Білим домом для відволікання уваги. Річ у тім, що опозиційні демократи скористалися з ситуації, аби нагадати «пуританам»-республіканцям про нещодавній сексуально-політичний скандал із сенатором-республіканцем Робертом Фулі, який впіймався на тому, що надсилав непристойні листи електронною поштою молодим практикантам. Тож лише загальнонаціональні патріотичні проблеми можуть відвернути громадську увагу від морального обличчя деяких кандидатів-республіканців, які п’ять років тому обіцяли звершити «моральну консервативну революцію». Але з двох зол вибрати менше не завжди вдається.

Рік тому американські військові зазначали, що за дванадцять місяців іракські сили безпеки зможуть взяти на себе відповідальність за становище в Іраку, завдяки чому можна буде вести мову про поетапне виведення американських військ із цієї багатої на нафту країни. Проте не так сталося, як гадалося. Ситуація розвивається від поганого — до ще гіршого. Частими стали збройні сутички іракських сил безпеки з шиїтським ополченням. Іракське відділення організації «Аль-Каїда» офіційно оголосило про намір створити в Іраку «ісламську державу». Гучними є скандали в іракському уряді. Триває розслідування розтрати понад мільярда доларів посадовцями колишнього іракського перехідного уряду, котрі розікрали чималі гроші. А тут ще й курдська спільнота вимагає більшої частини прибутків від продажу нафти.
Та всі ці проблеми навряд чи обходили б республіканців, аби американська громадська думка не фіксувала яскравий факт відсутності надії на прогрес у процесі стабілізації становища в Іраку. Нещодавні опитування, проведені на замовлення телекомпанії «Сі-ен-ен» засвідчили, що порівняно з минулим роком, коли в «перемогу Америки» вірило близько 40 відсотків громадян, нині лише 20 відсотків вважають, що Сполучені Штати перемагають в Іраку. Причому динаміка розвитку ситуації погіршується. Приміром, станом на 20 жовтня 2006 року війська коаліції в Іраку втратили загалом 2974 військових, із них США — 2737, Британія — 119, інші країни — 118 вояків. Натомість від початку воєнних дій у квітні 2003 року донині, за офіційними даними Пентагону, загинуло понад 45 тисяч мирних іракців. За підрахунками незалежних експертів, ця цифра є більшою: близько 500 тисяч.
Непопулярна іракська війна коштувала політичної кар’єри британському прем’єр-міністрові Тоні Блеру. Британці мають намір вивести свої війська з Іраку впродовж наступного року. Якщо іракців залишити сам на сам із проблемами безпеки, очікується ще більша за масштабами громадянська війна, яка за своїми наслідками може перевершити югославську трагедію початку 90-х років ХХ ст., з перспективою подальшої дестабілізації становища на Близькому Сході.
Такий стан речей зменшує шанси сенаторів і конгресменів, котрі три роки тому активно підтримали вторгнення до Іраку, бути переобраними на виборах 7 листопада. Іракські проблеми й тактика боротьби з тероризмом стають головними моментами виборчої кампанії, з якими стикається Республіканська партія США. Тому адміністрація Білого дому перейшла в наступ, намагаючись переконати співгромадян у можливості отримати перемогу в Іраку.
Американське командування вимагає від іракських сил безпеки роззброїти шиїтські напіввійськові формування. Але арабські країни, передовсім Єгипет і Саудівська Аравія, відверто рекомендують США визнати провал «демократичного експерименту» в Іраку та призначити якогось місцевого генерала-диктатора, який «залізною рукою» дасть лад. Та це означало б фіаско стратегії демократизації мусульманських країн, що після краху комунізму є ключовою для американських ідеологів. Тому Джордж Буш укотре відмовився визначати дату виведення американських військ із території Іраку. Завдяки такому курсу єдина наддержава все глибше втягується в іракське трясовиння. А це, найшвидше, матиме найнеприємніші наслідки для глобальної стабільності й безпеки.

Андрій МАРТИНОВ
також у паперовій версії читайте:

• ЗАСОБИ САМОЗНИЩЕННЯ — НАЙДОРОЖЧИЙ КРАМ ЛЮДСТВА
• СХІДНА ПОЛІТИКА ЄВРОПИ В РУКАХ НІМЕЧЧИНИ?

назад »»»