ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ВІЙСЬКО
КВАРТИРИ — НА ПАПЕРІ
Програма забезпечення військовослужбовців ЗС житлом «пробуксовує», хоча на її виконання Держбюджетом передбачені асигнування.

1.
За інформацією Міністерства оборони України, у 2001–2005 роках було розформовано 1302 військові частини, а ще 1309 переведено на нові штати. Загалом у Збройних силах за цей час відбулося майже 16 тисяч різних організаційно-штатних заходів, у результаті чисельність війська значно скоротилась.
Українська влада виважено підходить до проблем, пов’язаних зі зменшенням числа своїх ЗС. Свідченням цього є Закон «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв’язку з реформуванням Збройних сил України та членів їхніх сімей», ухвалений парламентом 2004 року. Розробники цього закону враховували, що серед звільнених буде чимало й таких, хто не матиме власного житла. І тому відповідна стаття гарантує, що «особи, які звільнилися з військової служби і потребують поліпшення житлових умов, протягом трьох років після звільнення забезпечуються житловими приміщеннями в порядку, передбаченому законодавством, або мають право на одержання кредитів для індивідуального будівництва чи придбання житла з погашенням їх за рахунок коштів державного бюджету України».

2.
...Полковник Євген Івасюк армійській службі віддав кілька десятків років життя, проходячи її на Сахаліні, в Середній Азії та Забайкаллі. В 1993-му повернувся в Україну. З дружиною і двома дітьми живе в гуртожитку, де на кожного члена сім’ї випадає чотири квадратних метри житлової площі. У 1993-му, коли ставав у чергу на отримання квартири, попереду було 7300 черговиків. За десять років вона скоротилася на 3500 осіб.
— Незважаючи на запевнення колишніх керівників МО забезпечити найближчим часом усіх військовиків житлом, ця проблема не вирішувалася,— говорить Євген Іванович.-Більше того, черги безквартирних збільшувалися. Було зрозуміло, що на власний дах над головою треба (у кращому разі) чекати 10–12 років. Дізнавшись, що держава обіцяє звільненим за скороченням надати протягом трьох років житло, я написав у 2004 році відповідний рапорт, хоча міг цього не робити... Та квартира, бачу, мені не світить.
Спливло два роки, як Верховна Рада України ухвалила згаданий закон. Я знаю десятки офіцерів, котрі звільнилися за скороченням і на яких поширюється його юрисдикція. Проте жоден із них теж не реалізував право, закріплене у законі. Чому?
А тому, що, виявляється, в державних бюджетах на 2004–2006 роки для вирішення житлових проблем людей, про яких тут ідеться, урядовці й законодавці не передбачили жодної копійки. Не передбачає коштів і програма забезпечення житлом військовослужбовців, звільнених у запас або відставку.
Ініціатором названого закону був тодішній міністр оборони Євген Марчук. Знаю, що цей закон, точніше, пільги й соціальні гарантії, що він обіцяв людям, багато тодішніх урядовців, парламентарів сприйняли негативно, мовляв, вони надто широкі. Але у міністра вистачило аргументів, аби переконати своїх опонентів у зворотному. Тоді, восени 2004-го, автор цих рядків поцікавився у Є. Марчука, чи він виконуватиметься.
— Для цього є всі можливості й допоки я очолюватиму міністерство, цей закон діятиме,— сказав міністр.— Принаймні я не бачу причин, аби хоча б одна його стаття не працювала.
Незабаром Євгена Кириловича «пішли» з посади міністра оборони.

3.
Збройні сили скорочуються ще з 1992 року. Серед тих, хто звільнився до 2004 року, було чимало військовослужбовців, котрі опинялися біля розбитого корита. Про соціальні гарантії, які отримали офіцери й прапорщики у 2004-му, їм доводилося лише мріяти. Проте, як бачимо, стаття, точніше, її невиконання, є ложкою дьогтю в бочці з медом.
— Що має робити увільнений за скороченням офіцер, який відслужив 20–25 років і не має житла? — поцікавився я у знайомого військового юриста.
— Дочекатися 15 червня 2007 року і звертатися до суду,— почув у відповідь.— Бо саме тоді мине три роки, як Президент України підписав закон. Цей, так би мовити, своєрідний ювілей дає законні підстави на звернення до суду.
Будь-який закон, як відомо, зворотної сили не має. Отже, менше ніж через рік суди будуть «забиті» позовними заявами. До кого? Міністерства оборони? Але як воно може бути відповідачем, якщо закон, про який ідеться, ухвалювала Верховна Рада минулого скликання і вона ж не забезпечила його фінансування ні на 2005-й, ні на 2006-й рік? Між тим в означеному законі чітко визначено, що уряд і парламент мають «передбачати щороку в проектах закону України про Державний бюджет України... фінансування окремим рядком програм із забезпечення житлом військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, осіб, звільнених у запас або відставку». Звістку про збільшення в 2006 році асигнувань на спорудження та придбання житла для військовослужбовців ЗС вони сприйняли з оптимізмом. І не дивно: держава зобов’язалася виділити практично удвічі більше коштів порівняно з минулим роком. Але...

4.
Якщо порівнювати їх надходження у першому півріччі минулого року і в першому півріччі поточного, то у 2006-му (січень—червень) грошей надійшло майже на 80 мільйонів гривень... менше. Замість запланованих 585 мільйонів військове відомство отримало лише 131 мільйон. До того ж, із цієї суми понад 50 мільйонів витрачено на погашення кредиторської заборгованості, виконані будівельні роботи тощо. Реально на вирішення житлової проблеми понад 40 тисяч безквартирних офіцерів і прапорщиків спрямовано лише 78 мільйонів гривень. А це — шість відсотків усієї суми, запланованої на капітальне будівництво у 2006 році.
Якщо припуститися думки, що в липні—грудні поточного року на рахунки МО надійде решта коштів, у що, чесно кажучи, не дуже віриться, то навряд чи у будівельників вистачить можливостей освоїти понад 90 відсотків коштів, що призначалися на цілий рік, протягом кількох місяців. Подібні рішення, м’яко кажучи, дивують. Та і як не дивуватись, знаючи, що із передбачених державним бюджетом України на 2006 рік одного мільярда 271 мільйона гривень 773 мільйони мають бути виділені у грудні! Щоб їх освоїти, навіть потужностей усього будівельного комплексу держави не вистачить. Може, це спеціально зроблено, аби потім звинуватити МО: мовляв, навіть кошти не спроможні освоїти...
Одне слово, виконання програми забезпечення житлом офіцерів і прапорщиків Збройних сил України під загрозою, хоча свого часу вище керівництво держави доклало зусиль, аби вона нарешті не пробуксовувала, як у попередні роки. Той факт, що на її реалізацію передбачено удвічі більше коштів, ніж торік, є підтвердженням цього.
Хочеться, щоб наші парламентарі, обговорюючи проект державного бюджету на 2007 рік, згадали про рішення своїх попередників стосовно вирішення житлової проблеми військовиків, які передчасно зняли погони не з власної волі. Тим паче, що з-поміж нинішніх депутатів є чимало тих, хто голосував за нього...
також у паперовій версії читайте:

• НОВЕ ЖИТТЯ — НЕ З НУЛЯ

назад »»»