ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЕКОНОМІКА
ЛЮДИНА ЗА БОРТОМ ЖИТТЯ: ЯК УРЯТУВАТИ?
Останнім часом особливої гостроти набула проблема бездомності. Понівечених долею людей у брудному лахмітті ми бачимо всюди — у парках і скверах, на смітниках, у підземних переходах, на трамвайних зупинках... І не хочемо їх помічати. А варто було б! Адже це такі самі люди, як і ми. Колись у них був дах над головою, сім’я, діти, робота, можливо, й престижна. Та щось не склалось у житті, й воно полетіло у прірву...

Звідки беруться бомжі?
За даними соціологічних досліджень, серед бездомних — більшість чоловіків (понад 70%), причому близько 35% віком від 20 до 40 років, понад 50% — від 40 до 60 років, решта діти і люди похилого віку. Майже 13% цих людей хворіють на відкриту форму туберкульозу, близько 14% страждають на шкірні інфекційні захворювання (про венеричні вони не розповідають).
Причини втрати житла — різноманітні. Хтось продав квартиру під час «галопування інфляції», сподіваючись придбати нову. Чимало людей вирішили таким чином погасити комунальні борги. Багато випадків, коли житло втрачали засуджені. В невеличких містах і селах їхні будинки часто розбирали на будматеріали. Бувало, що після смерті батьків хтось з родичів засудженого брав у нього доручення на право оформлення спадщини й продавав її. Іноді після звільнення людина вчасно не оформляла спадок, і квартира перепадала державі.
Нині почастішали квартирні махінації, до яких причетні рієлтерські фірми, приватні маклери, нотаріальні контори, працівники ЖЕКів та міліції. Особливо часто в поле зору шахраїв потрапляють прихильники «зеленого змія». Не можна стверджувати, що порівняно з радянськими часами стали пити більше. Але тоді не було ринку житла, тому квартири алкоголіків мало кого цікавили.
Елементарно спрацьовують прості схеми. Самотній людині пропонують допомогти розрахуватись з комунальними боргами, продавши квартиру і придбавши невеликий будиночок. Угоду нотаріально оформляють, але обіцяний будиночок уже комусь належить. Інколи пропонується «обмити» угоду. Вранці продавець прокидається без грошей і документів. Потім приходить новий господар квартири і виганяє простака на вулицю. Довести факти шахрайства практично неможливо, бо скаржитись постраждалі бояться.
Часто стають «бомжами» розлучені чоловіки, залишаючи квартиру колишній дружині й дітям. Інколи після стихійного лиха чи пожежі люди не можуть відновити будинок через брак грошей. Втрачають житло і прописку колишні працівники заводів і фабрик після припинення виробництва та продажу будівель гуртожитків. Є серед бездомних сироти, котрі ніколи не мали свого житла або втратили його через обман родичів чи опікунів.

Держава береться...
Утративши житло, люди опиняються за бортом нормального життя. Адже існуючий в Україні інститут прописки (реєстрації) практично «викидає» їх із суспільства. Позбавляє конституційних прав, у тому числі й на медичне обслуговування (хоча серед бездомних процвітають тяжкі інфекційні захворювання), отримання елементарної соціальної допомоги, участі у виборах. Не маючи документів і прописки, не можна легально влаштуватись на роботу. Часто бездомним приписують злочини, яких вони не скоювали, — від крадіжок, поширення наркотиків до вбивств. Узимку сотні бездомних гинуть від холоду.
Аби допомогти цим людям повернутись до нормального життя, потрібна координація зусиль держави, органів місцевого самоврядування, соціальних служб, медичних закладів, правоохоронних органів, громадських і благодійних організацій. Першим кроком на цьому шляху стало ухвалення 2005 року Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей». Аби закон працював ефективно, відповідальність за соціальний захист бездомних поклали на Міністерство праці та соціальної політики. Торік у структурі Мінпраці створено управління у справах бездомних громадян і осіб, звільнених з місць позбавлення волі. Як розповіла керівник управління Оксана Суліма, прийнято низку нормативно-правових актів, спрямованих на реалізацію цього закону. Розроблені й типові положення «Про центр обліку громадян без певного місця проживання», «Про будинок нічного перебування», «Про реабілітаційний центр», «Про соціальний готель».

Стандарти реінтеграції
Нині фахівцями Мінпраці, експертними групами за підтримки Українського фонду соціальних інвестицій розроблений проект стандартів соціальних послуг із реінтеграції дорослих бездомних. Ці стандарти будуть обов’язковими для державних комунальних, недержавних суб’єктів, що надають послуги бездомним громадянам, аби підтримати їх у кризовій ситуації та повернути до нормального життя. За словами керівника експертної групи Івана Ковалишина, була спокуса взяти за основу стандарти, що існують у західних країнах. Та для нас вони не придатні, там соціальна робота має тривалу історію. Та й законодавства не схожі. Хоча міжнародний досвід певною мірою використаний.
У стандартах описані вимоги до рівня якості, процесу надання послуг, їхні види, форми, обсяги, визначені заклади і установи, які можуть надавати такі послуги. Автори передбачили й мобільний вид соціальних послуг для бездомних — роботу на вулицях так званого соціального патруля. Йдеться також про внутрішній моніторинг надавача послуг. Про це обов’язково повідомлятимуть отримувача. Тобто він має знати, куди і як скаржитись у разі надання незадовільної послуги та коли очікувати реакцію на скаргу.
Надавачів послуг фінансуватимуть за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств і організацій, соціальних фондів, пожертв. Бездомні можуть розраховувати на санітарно-гігієнічні, медичні, інформаційні, консультаційні послуги, безпечний притулок на ніч чи добу, допомогу в складанні індивідуального плану реінтеграції та подальший соціальний супровід під час його виконання. А також на допомогу в оформленні тимчасової реєстрації та відновленні документів, родинних зв’язків.

Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• ПЕРЕКИНЕМО, КУМЕ?!

назад »»»