ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ТОЧКА ЗОРУ
ЩО НЕПОКОЇТЬ КИЯН
Які проблеми більше за все непокоять киян? На це запитання відповідає соціологічне дослідження, проведене центром «Соціальна перспектива». Було опитано 1199 киян. Про результати розповідає старший науковий співробітник Інституту соціології НАН України Ірина Бекешкіна.

Від хліба — до освіти
На першому місці — зростання цін на продукти харчування. Цим переймається 46% населення Києва. Третину середнього класу також турбує це питання.
Узагалі, якщо порівнювати ієрархію проблем киян поточного року з 1998-м, побачимо розбіжності: тоді безробіття було на другому місці, а для молоді й людей працездатного віку — на першому. Нині безробіття вийшло із числа «топ-проблем». Вона — на 11 місці. У столиці знайти роботу — не проблема, так вважають 75% опитаних. Питання — знайти високооплачувану, що відповідає кваліфікації. Задоволені роботою і зарплатою керівники підприємств й працівники правоохоронних органів. Інтелігенція як гуманітарного, так і технічного профілю більше радіє роботі, ніж зарплаті. Із цим пов’язана інша проблема, що стала вкрай гострою й вийшла в Києві на друге місце — проблема забезпеченості житлом. За умов, що тут знайти роботу реально, з’являється чимало мігрантів, які хочуть цю роботу одержати. Відповідно різко зростає ціна житла, у тому числі й орендованого. Тому проблема помешкання для небідних людей працездатного віку стала актуальною, а для середнього класу і вище — проблема номер один. На це вказали 37% респондентів, із них 48% люди середнього віку — приблизно половина середнього класу.
На третьому місці — робота житлово-комунального господарства, про що зазначають 29% опитаних. Це гостра проблема для малозабезпечених людей. Очевидно, що забезпечені громадяни вирішують ці проблеми. Особливо хвилюють відносини із ЖЕКами людей у віці 55 років і більше (таких 41%).
На четвертому місці — безпека в місті, злочинність. На це вказують 25% громадян. На п’ятому — недоступність якісного медичного обслуговування. Проблема актуальна для 25% населення Киє-ва загалом, у тому числі й для третини пенсіонерів. Наступна проблема, з приводу якої висловилися 24% киян,— хаотична забудова міста на ґрунті корупції. Далі — претензії до міського транспорту (це актуально для 23% киян). Крім того, треба мати на увазі й проблеми зі знищенням зелених насаджень біля будинків для забудови. Проти цього висловилося 19% опитаних. 18% респондентів нарікають на неможливість впливати на діяльність міської влади. Санітарний стан вулиць і будинків викликає невдоволення 18% громадян.
Проблема освіти для дітей тривожить 16% киян.

Лівий берег: позабутий, закинутий...
Характерно, що всі міські проблеми гостріше відчуваються на Лівобережжі столиці. Особливо те, що стосується ЖЕКів, санітарного стану вулиць, транспортного обслуговування. Та й особиста безпека більше хвилює мешканців Лівого берега. Пора визнати, що він виявився більш «закинутим». Може, тому, що начальство живе переважно на Правому... До речі, Черновецький там виявився безумовним переможцем.
Пошук роботи на Лівому березі удвічі актуальніший, ніж на Правому. З огляду на транспортні проблеми, багато людей хотіли б працювати ближче до місця роботи. Безпеку в місті назвали проблемою 33% жителів Лівого берега і 22% — Правого.
Лівий берег більшою мірою характеризується протестовими настроями. Неможливість вплинути на дії міської влади загалом відзначають 18% киян (із них живуть на Лівому березі 23%, на Правому —15%). Санітарним станом вулиць обурені 24% жителів Лівобережжя і 14% — Правобережжя.

Що може мер?
Мер може змінити багато чого. Щоправда, зупинити зростання цін йому, певно, не під силу. Що стосується дорожнечі й неприступності житла, розмір хабара за одержання ділянки під будівництво оцінюється приблизно в половину вартості житла. Можна будувати просте соціальне житло, якого в нас немає,— невеликі дешеві квартири.
Треба будувати й безплатне житло, найпростіше... На загальнонаціональному рівні варто запровадити податок на нерухомість, починаючи з площі 200 квадратних метрів. Ці гроші спрямовувати на житло для бідних.
Робота ЖЕКів — звичайно ж, компетенція мера. Більшість киян вважає, що їх потрібно передати у приватну власність. Питання відкрите: чи буде його активне обговорення? Вже зараз потрібно вивісити в кожній житлоконторі перелік зобов’язань, аби було зрозуміло, що вона зобов’язана робити і що — ні. Наприклад, ЖЕК зобов’язаний ремонтувати сантехніку, але не замінювати її. 42% киян вважає, що ЖЕКи потрібно зробити приватними, 33% — за те, щоб залишити їх у комунальній власності.
Останні — переважно люди старшого віку. Інші й так платять ЖЕКам, але хочуть робити це офіційно, за послуги, які можуть вибирати.
Безпека в місті — компетенція мера. Щоправда, він не особливо може вплинути на те, як працює міліція. Цікаво, коли зрештою у нас з’явиться комунальна міліція. Тому що ходити вечорами вулицями страшнувато. До того ж темно. У киян чимало претензій до якості столичної медицини. Добре було б найбіднішим видавати субсидії на ліки. І, звичайно, забудова міста на підставі корупції — пряма компетенція мера.
Дошкуляє неможливість дієво впливати на діяльність міської влади. Кияни можуть зробити це тільки на виборах. Є й інші можливості, про які вони не знають. Можна влаштувати референдуми з нагальних проблем. Можна не доводити до радикалізму. Створювати комісії за участю громадськості, проводити громадські слухання. Можна відкрити громадські приймальні.
Адже найлегше, виходить,— виграти вибори. Найважче — задовольнити своєю роботою тих, хто голосував «за», а особливо тих, хто був «проти».

Ірина КИРИЧЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• ЯК ВИЖИТИ В АРМІЇ?

назад »»»