ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СУСПІЛЬСТВО
ДЕХТО ЛЮБИТЬ ПОГАРЯЧІШЕ...
НАСТУПНОГО ТИЖНЯ У ВЕРХОВНІЙ РАДІ МОЖНА ОЧІКУВАТИ ПОЯВУ ОДРАЗУ ТРЬОХ «ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНИХ» ДОКУМЕНТІВ
Схоже, що весь опозиційний запал «Нашої України» упродовж міжз’їздівської перерви, ініційованої Віктором Ющенком, може зійти нанівець. Як ми передбачали в одному з минулих чисел, парламент таки не має наміру позбавляти міністрів-«нашоукраїнців» їхніх посад. Принаймні, поки. Натомість, наступного тижня, котрий буде пленарним, парламентарі мають на меті плідно попрацювати. Звісно, якщо не виникне чергових напружених ситуацій.

Отже, як відомо, на 31 жовтня Верховна Рада перенесла розгляд бюджету в першому читанні. Власне, далі відкладати цей документ у довгу скриню, мабуть, не будуть, бо інакше може виникнути реальна загроза неухвалення державного кошторису до кінця року. Поки головний фінансовий документ готує до розгляду спеціальна робоча група парламенту, фахівці звертають увагу на вкрай небезпечну тенденцію, яка зароджується у проекті щодо місцевих бюджетів. Детальний аналіз документа підтверджує: формування місцевих бюджетів, що його пропонує проект-2007, йде за «ущербним» принципом. Зокрема, уряд у проекті держбюджету пропонує призупинити чинність статей закону про місцеве самоврядування.
«Якщо так станеться,— стверджує перший заступник парламентського комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування Анатолій Матвієнко,— то місцеві ради не будуть спроможними навіть створити власні виконавчі комітети і апарати. У голів рад і сільських, селищних й міських голів заберуть право вносити пропозиції щодо персоналій, чисельності та структури виконкомів. Гадаю, що таке розуміння суті самоврядування коментарів не потребує.
І це — далеко не все. Наприклад, на підвищення цін і тарифів на енергоносії як компенсацію для місцевих бюджетів уряд передбачив суму у 695 мільйонів гривень. Але, враховуючи, що загальні видатки на енергоносії у структурі місцевих бюджетів становлять близько п’яти мільярдів гривень, названа сума компенсує лише 15–20% зростання цін на тарифи.
Із наступного року Кабмін має намір ліквідувати вісім із п’ятнадцяти місцевих податків та зборів. І це — попри те, що до місцевих бюджетів і так надходить мізер коштів, які регіони можуть використовувати на власний розвиток. Проект також пропонує вдвічі скоротити надходження коштів до місцевих природоохоронних структур. Якщо пропозиції уряду будуть ухвалені, підприємства, що забруднюють повітря, зменшать відповідні відрахування удвічі.
Словом, якщо зважити усі запропоновані новації, отримаємо невтішну картину: наступного року сума так званого чистого трансферту вирівнювання, тобто дотації мінус вилучення з місцевих бюджетів, ризикує стати на два мільярди гривень меншою, ніж цього року», — зауважив парламентар.
Зрозуміло, що такі тенденції аж ніяк не в’яжуться з намаганнями коаліції продовжувати розвиток конституційної реформи. Адже подальша «порція» потенційних змін до Основного закону якраз стосується розширення прав місцевого самоврядування. Що ж виходить: на словах «антикризовики» обома руками підтримують регіональну складову, а на ділі — зміни до Конституції фактично потрібні лише для того, аби забрати у Президента повноваження призначати голів облдержадміністрацій?
Утім, якими б гарячими не виявилися бюджетні баталії, їх парламентарям, схоже, замало. Можливий розклад засідань на наступний тиждень підтверджує: боротьба за владу лише починається. Як повідомив позавчора спікер Олександр Мороз, наступного тижня слід очікувати появи у сесійній залі ще двох суперечливих документів. Йдеться про законопроекти про Кабінет Міністрів та про опозицію.
Нагадаємо, на ухваленні останнього тривалий час наполягає лідерка БЮТ Юлія Тимошенко. Вона виступає за узаконення опозиційної діяльності саме у її розумінні. А це — бюджетне фінансування «тіньового» Кабінету Міністрів, можливість опозиції заблокувати фактично будь-яке рішення офіційної влади та низка інших норм, які нинішньою коаліцією не сприймаються. Якщо закон про опозицію справді потрапить у сесійну залу, слід очікувати його небувалого «вихолощення» з боку коаліціянтів-«антикризовиків». Та, власне, вони мають свій проект, що його розробляли представники Партії регіонів, ще готуючись приміряти опозиційного «піджачка».
З приводу ситуації із законопроектом про Кабінет Міністрів, то щодо нього питання ще більш невизначене. Як відомо, Кабмін розробив свій варіант документа, але у президентському Секретаріаті він не припав до смаку тамтешнім фахівцям. Віктор Ющенко подав до парламенту власний проект. У числі за 19 жовтня ми його детально аналізували, тож нині зосередимо увагу не стільки на змісті, скільки на політичних складових можливого розвитку подій.
Отже, Олександр Мороз твердить: корисніше було б працювати з одним законопроектом. Для цього спікер пропонує об’єднати два документи, зробивши один універсальний. Як це не дивно, але «коаліціянт» Мороз більше критикує «дітище», що його розробив уряд. Зокрема, за його словами, у цьому документі не до кінця виписано функції міністерств, зокрема щодо керування державними монополіями і господарськими суб’єктами. Про творіння ж, представлене главою держави, Мороз каже лише, що цей проект робить спробу збільшити повноваження для Президента та його Секретаріату. Наскільки це вписується у канву так званої «антикризової коаліції», спікер-соціаліст наразі замовчує.
Власне, у цьому немає нічого дивного. Сьогодні ні в кого немає сумнівів: якщо парламентська більшість ухвалить свій варіант закону про уряд, його неодмінно спіткає президентське вето. Узаконювати ж пропозиції глави держави, котрі, як вважають у Кабміні, зменшують урядовцям поле для владних маневрів, «більшовики» не хочуть. Тому нинішня ініціатива Мороза якнайшвидше винести на перше читання проект про Кабінет Міністрів, це, швидше за все, така собі проба пера. Спікер не від того, щоб подивитися: як на подібну ініціативу відгукнуться пропрезидентські сили. До речі, вони опинилися у пікантній ситуації, куди поставили себе самі. Постійні переговори «з кимось про щось» призвели до того, що «Нашій Україні» уже не вигідне голосування за відставку її міністрів. Коаліціянти нібито охоче йдуть їй назустріч, мовляв, нічого, чекали довго, почекаємо ще. Але й ви тепер погоджуйтеся на певні поступки. Передовсім це стосується потенційного закону про Кабінет Міністрів.
Щоправда, тут є ще один цікавий нюанс: хто із найближчого президентського оточення має визначати ступінь можливого компромісу? Адже, пригадується, у часи, коли Кабінет Міністрів на засіданнях обговорював проект закону про самого себе, міністр юстиції, «нашоукраїнець» Роман Зварич вказував на те, що документ цілком прийнятний і спірні питання вдалося зняти. Та за кілька днів з’ясувалося, що Віктора Ющенка запропонований текст не влаштовує.
Отже, якщо Верховна Рада на своєму найближчому пленарному тижні справді винесе на обговорення одразу три «вибухонебезпечні» документи — бюджет, закон про Кабмін і закон про опозицію — протистояння в залі не уникнути. А тут Олександр Мороз підкинув ще одну потенційну політичну «жуйку». За його словами, ухвалювати ще один документ, покликаний регулювати діяльність одного з високопосадовців — а саме Президента — немає потреби. Спікер мотивує це тим, що повноваження глави держави і так детально виписані в українській Конституції.
Узагалі ця теза — не нова і належить аж ніяк не Морозу. Ще Міністерство юстиції часів Сергія Головатого висловлювало подібні припущення. Але було це ще до остаточного вступу в силу конституційної реформи, тобто тоді, коли повноважень Президент мав більше, ніж тепер.
Ще один парадокс полягає в тому, що приблизно з місяць тому координатор парламентської більшості Раїса Богатирьова виступала за те, аби Віктор Ющенко поквапився подати до Верховної Ради проект закону про Президента. Вона навіть застерігала главу держави: якщо цього не буде зроблено, проект розроблять самі депутати. То хто ж із членів коаліції висловлює справді «узгоджену» думку?
Вочевидь, Олександр Мороз, як політик значно хитріший, і тут намагається «намацати» ґрунт. Власне, у його заяві, що стосується законопроекту про Президента, не було б нічого екстраординарного, якби вона не прозвучала в унісон із намаганням якнайшвидше розпочати парламентське «проштовхування» закону про Кабмін. Але якщо від ідеї ухвалення якогось документа, котрий би відрегулював діяльність глави держави, таки буде вирішено відмовитися, потрібно зробити бодай одну формальність. А саме — визнати таким, що втратив чинність Закон «Про Президента Української РСР», ухвалений влітку 1991 року. Адже формальне існування такого бестселера — явище унікальне. Втім, ця унікальність на наших теренах непоодинока.

Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:

• БІЛЬШЕ ПОЛОВИНИ УКРАЇНЦІВ НЕ ВІРЯТЬ У ПРИМИРЕННЯ ВЕТЕРАНІВ ЧЕРВОНОЇ АРМІЇ Й ОУН-УПА
• ЧОМУ ПАРТІЯ РЕГІОНІВ ПРАГНЕ ВЛАДИ?
• ВІКТОР ЮЩЕНКО: «МІЙ ПЛАН ТАКИЙ...»

назад »»»