ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА НАОДИНЦІ З ЧОРНОБИЛЕМ
НАБАТ, ЩО ДОВГО ВІДЛУНЮВАТИМЕ В НАШИХ ДУШАХ
Гірка статистика
Чорнобильська катастрофа призвела до радіаційного забруднення майже 10 відсотків території України, на якій живе понад два мільйони наших співвітчизників. Серед тих, хто постраждав од «мирного атома», 617 тисяч дітей.
19109 сімей втратили годувальників, смерть яких, за інформацією Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та в справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, пов’язана саме з останньою. Захворюваність серед населення на вражених радіонуклідами територіях зростає.

— Від 1990 року в Україні спостерігається збільшення хворих на рак щитоподібної залози дітей і підлітків,— стверджує директор Київського науково-дослідного інституту ендокринології та обміну речовин академік Микола Тронько.— У нас на обліку перебуває 1590 таких пацієнтів...
Утім, радіація шкодить не лише «щитовидці», бо, як розповів член-кореспондент Академії медичних наук України Михайло Захараш, серед тих, хто так чи інакше потрапив під «радіаційний дощ», здоровими є лише 0,7 відсотка, а в кожного «чорнобильця» виявлено по п’ять і більше патологій. Звісно, що й інвалідність зростає: за інформацією МОЗ України, протягом 1987–2005 років інвалідами Чорнобильської катастрофи визнано майже 120 тисяч чоловік. Найбільш поширеними захворюваннями серед постраждалих є вади системи кровообігу, неврологічні хвороби, новоутворення. Найчастіше страждають діти.
Ці гіркі факти, від яких паморочиться голова, можна перелічувати далі. Мабуть, не помилюсь, зважаючи на них, коли скажу, що за наслідками Чорнобильська катастрофа посідає «почесне» третє місце після Другої світової війни і голодоморів. Не випадково ООН визнала її катастрофою «планетарного масштабу», а Генеральний секретар ООН Кофі Аннан під час відвідання Національного музею «Чорнобиль» сказав: «Світ пережив багато техногенних катастроф. Але за своїми наслідками жодна з них не може зрівнятися з тією, що сталася у квітні 1986-го...»

Спокутуємо чужі гріхи...
Дозволу на спорудження Чорнобильської АЕС в українців ніхто не питав. Академік Борис Патон рішуче і досить аргументовано заперечував проти цього рішення, але його думку в Москві проігнорували. Утім, чи варто про це нині говорити? Сталося те, що сталося. І якщо до 1991 року роботи з ліквідації наслідків катастрофи фінансувалися із загальносоюзного бюджету, то зі здобуттям незалежності Україна залишилася сам на сам зі своїми чорнобильськими проблемами, хоча, як відомо, виконала зобов’я-зання перед міжнародною спільнотою й зупинила ЧАЕС. Проте обіцяної допомоги — у повному обсязі — так і не отримала...
А вона нам не завадила б: ми витрачаємо 5–7 відсотків державного бюджету на подолання наслідків того лиха, що спіткало нас 20 років тому. Про технічний бік проблеми не говоритиму, це тема окремої розмови. Акцентуватиму увагу читачів на тому, як держава дбає про здоров’я постраждалих від радіації. Досить часто можна почути, що «вони жирують», оскільки перебувають під юрисдикцією Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Справді, його положення поширюється на всі 2594 тисячі наших співвітчизників, що визнані постраждалими. Але чимало пільг і cоціальних гарантій «працюють» здебільшого на папері. Наприклад, вищезгаданим законом передбачено отримання громадянами, які живуть в районах гарантованого (добровільного) відселення і посиленого радіоекологічного контролю грошові компенсації «на придбання екологічно чистих продуктів». І вони її хоч і зі значним запізненням, але все ж отримують. Суми «астрономічні»: дві гривні 10 копійок і гривню 60 копійок!.. На місяць...
З лікуванням, санаторно-курортним оздоровленням, право на яке гарантує Закон, теж справи кепські.
...Найбільше у квітні 1986-го постраждала Київщина: нині на її теренах, за словами першого заступника начальника управління в справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської облдержадміністрації Віктора Казимірчука, живе 836 тисяч «чорнобильців», понад 25 тисяч з них є інвалідами. Так ось, на їхнє медико-санітарне забезпечення цього року буде асигновано сім мільйонів 700 тисяч гривень, а на санаторно-курортне лікування — 45 мільйонів. Зважаючи на кількість постраждалих, це крапля в морі: 45 мільйонів, за підрахунками фахівців управління, має вистачити для придбання 5405 «дорослих» путівок і 29666 «дитячих». І це при тому, що, як я вже казав, одних лише інвалідів понад 25 тисяч і 166 тисяч дітей, постраждалих від радіації.
За невикористані путівки (а як їх можна використати, коли їх немає?) люди отримують грошові компенсації. Нині їх виплачують за 2004 рік. Скільки два роки тому коштувала путівка, скажімо, до Трускавця?
— Більш як тисячу гривень,— відповіли мені в «Чорнобильському» управлінні.
Але отримують люди лише по 107 гривень.
— Коли б виплачували хоча 50 відсотків її реальної вартості, я міг би ще додати певну суму й самотужки поїхати до потрібного мені санаторію,— каже Анатолій Хвостун, у якого цілий «букет» хвороб.— Або ж накупив би ліків, без яких і дня не можуть обійтися.
Окрім Київщини, радіаційного забруднення зазнали ще 11 областей, але й вони не в кращому становищі. Адже, як зазначено у звіті МНС України про використання у 2005 році бюджетних коштів, для «захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.... надано пільги з безоплатного забезпечення ліками... пільгового зубопротезування громадян... з розрахунку 27,3 гривні на рік. Закуплено 135299 путівок для оздоровлення осіб, які постраждали, з них: 97346 дітей, 33758 дорослих».
Ці цифри, гадаю, коментарів не потребують.

Що далі?
Зважаючи на оприлюднену вище інформацію, виникає цілком слушне запитання: кому потрібен такий захист? Яких і скільки продуктів харчування можна придбати за дві гривні? Але, разом з тим, язик не повертається стверджувати, що держава навмисне ігнорує інтереси постраждалих: за 20 років Україна на подолання наслідків катастрофи витратила близько 15 мільярдів доларів США. А до 2015 року, за словами Президента України Віктора Ющенка, «сумарні економічні збитки становитимуть приблизно 170 мільярдів доларів США».
Нині радіаційно забрудненими є понад дві тисячі населених пунктів, жителі яких отримують різні компенсаційні виплати. Незважаючи на їхню «астрономічність», суми набігають досить пристойні, оскільки, як ми вже знаємо, одержують їх 2594 тисячі чоловік. Тож, зважаючи на розмір компенсацій, чи не доцільно їх взагалі скасувати? Натомість за ці кошти можна було б побудувати в кожному із 74 постраждалих районів лікарні, поліклініки, оснастивши їх сучасним медичним лікувально-діагностичним обладнанням. Адже досить часто правильний діагноз є запорукою успішного лікування.
Одне слово, Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» потребує перегляду, точніше, оптимізації. Щоправда, зробити це дуже складно. Наприклад, для того, аби той чи інший населений пункт позбавити статусу постраждалого, потрібна згода обласної ради. А який, скажіть, депутат місцевого рівня піде на цей вельми непопулярний серед своїх виборців крок? Утім, якщо навіть облради і приймуть відповідні рішення, їх має затвердити Верховна Рада України. А парламентарі, гадаю, теж знайдуть достатньо аргументів, аби цього не робити: кожна політична сила, представлена у ВР, не впустить свого шансу продемонструвати суспільству своє занепокоєння долею постраждалих. Утім, нині, зважаючи на нові політичні реалії і той факт, що депутати вже не обираються за мажоритарними округами, можна сподіватись на позитивне голосування з цього приводу. Головне — чітке й зрозуміле для пересічних громадян роз’яснення ситуації. А ще, і це найголовніше, прозоре, ефективне використання заощаджених коштів. Якщо, наприклад, після подібного експерименту в одному з районів компактного проживання «чорнобильців» люди побачать, скажімо, нову лікарню, де вони зможуть пройти якісне обстеження, лікування, то нарікань з їхнього боку не буде.
...Нам не потрібні закони заради законів. За останні 15 років їх наплодили предостатньо. А яка з них користь, якщо вони не «працюють»? Тому й Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» доцільно переглянути, припинивши юридично чинність деяких його статей.
також у паперовій версії читайте:

• ЧУЖОГО ГОРЯ НЕ БУВАЄ

назад »»»