ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА НА ВЛАСНІ ОЧІ
ЖИВА ІСТОРІЯ: TERRA HEROICA-2006
...Гармати гримлять під самісіньким вухом. Луна м’ячиком відскакує від фортечних стін, від нескінченних мушкетних пострілів усе навколо потопає в диму. Брязкіт холодної зброї чути все ближче: повстанці підбираються під самісінькі замкові ворота. В гущу бою побігла молоденька дівчина: допомогти пораненим? Командувач артилерією зірвав горло від команд.
Все надто серйозно і по-справжньому: зброя, одяг. Крім одного, обличчя супротивників сяють від щасливих усмішок.

«Жертви» шквального вогню з польських гармат чи поранені козацькими шаблями падають на стару бруківку з пафосними зойками, щоб за хвилину піднятися і потиснути руки своїм «убивцям».
Це Кам’янець на Поділлі, це м’яке жовтневе надвечір’я — і другий день Міжнародного військово-історичного фестивалю «Terra Heroica-2006» («Земля історична-2006»).

Реконструктори — це реставратори. Тільки не будинків, а подій
Нарешті і до України дійшла мода на історичну реконструкцію, таку популярну на Заході. У Великій Британії цей рух називають living history (жива історія). Влучне визначення.
Якщо подібне дійство схоже на тусовки юних фанатів Толкієна, то лише віддалено. Лицарські турніри, що час від часу відбуваються в українських замках, теж явище іншого порядку та масштабу. Учасники 13 військово-історичних груп з України, Чехії, Польщі та Росії, які приїхали в Кам’янець, — люди солідні. Ніяких тобі ельфів, хоббітів і дерев’яних мечів. Усе — від посуду та одягу і аж до зброї — має бути таким, яким було у вибраний для реконструкції період.
Отже, 1653 рік, Жванецька кампанія Богдана Хмельницького. Події 350-річної давності взялися відтворювати з максимально можливою достовірністю Київський реєстровий козацький полк, група «Артилеристи» при Музеї Севастопольської оборони, Перше Польське турнірно-фехтувальне товариство «Liga Baronow», Група фехтування й давнього танцю «Lorica» (Варшава), «Козацька хоругва» (Кєльце), Кєлєцьке артилерійське братство (Кєльце), «Регімент Його королівської милості Владислава IV» (Варшава), «Вольна компанія Сарматська» (Вроцлав), «Magna Moravia» (Шумберг, Чехія), Стрілецький приказ (Москва), «Рондашьєр» (Москва), інші учасники фестивалю.
Жили там же, де й «воювали»: біля Старої фортеці. На валах розбили два наметових містечка. На дерев’яних столах — дерев’яний посуд, щовечора влаштовувалися справжні учти з танцями під мандоліну, дарбуку, флейту і варган: на фестиваль приїхала відома група Musica Radicum (Санкт-Петербург). Теж реконструктори, тільки від музики.
У костюмах XVII сторіччя бігали в сусідні крамниці та кав’ярні за хот-догами та кока-колою. Ніби на часі залишили всі принади цивілізації — тільки від мобілок і цифровиків відмовитися неможливо навіть «козакам» та «мушкетерам».
1653 року неприступне місто і його могутня фортеця тиждень витримали козацьку облогу. В 2006 році штурм триває годину, після чого польські загони відступають до форпосту, закриваючи в’їзну браму. Все було саме так. Ну добре, майже так: немає вершників і татарських загонів хана Іслама-Гірея ІІІ, що воювали на боці Хмельницького, проте є московські стрільці (Поділля побачить їх уперше кількома роками пізніше). Загін швейцарських мушкетерів дарма видається декому історичним ляпсусом: ослаблена війнами Річ Посполита в XVII ст. не гребувала найманцями з усієї Європи. Так що козаки з мушкетерами зустрічалися не лише в улюбленому мультику Володимира Дахна.
1653-го взяти фортецю козакам перешкодила зрада татар. Ті пішли на перемир’я з польським королем Яном Казимиром, отримавши від нього контрибуцію в 100 тисяч злотих і дозвіл протягом 40 днів грабувати населення і брати ясир на Поділлі та Волині.

Terra Heroica-2006 у цифрах і фактах
Близько 160 учасників штурму розподілилися на два табори. Чисельна перевага була на боці коронної армії. Трьом київським мушкетерам, що приїхали сюди з фехтувального турніру «Стальна Муза», довелося перейти у польський стан: нічого не поробиш, шпаги і гаптовані комірці серед козаків були не в моді.
Із собою реконструктори привезли вісім польових гармат, три багатоствольні, 90 одиниць вогнепальної зброї (мушкети, пістолі, самопали відповідної епохи) і 50 кілограмів пороху. Кількість вил і пик, з якими йшла у бій пристала до козаків «голота», обліку не підлягала...
Костюм козака з Київського реєстрового полку (шапка, сорочка з домотканої тканини, свита, кушак, чоботи та шабля) в середньому коштує близько 5000 гривень. Стальні, вкриті карбованими орнаментами лати крилатих гусарів із польської «Ліги баронів» (пір’я на крила йде лише орлине, зброя — щедро прикрашена) обійдуться в кілька разів дорожче. Крила, щоправда, кам’янчани та гості міста не побачили. Наступного року під час відтворення подій трагічного для міста 1672 року, коли Кам’янець потрапив у турецьке ярмо, обіцяють участь кавалеристів — тоді крилаті гусари й розвернуться у всій красі.
Дороге задоволення? Без нього найцікавішого не побачиш: вузький перешийок Турецького мосту, на якому відбувався штурм, ховається за масивними бастіонами та міською брамою. Добре роздивитися все мали змогу лише журналісти, які прийшли на дійство... в костюмах, які не суперечили моді 1653 року.
«Відірватися» по-справжньому глядачі змогли в останній день фестивалю, коли на замковому подвір’ї здійнялась неабияка буча: каштелян фортеці затримав козакам зарплатню, щедро винагородивши іноземних рекрутів і артилеристів. Козачий отаман (Олекса Руденко, відомий київський геральдист, співголова департаменту воєнно-культурної антропології при Київському Національному університеті ім. Тараса Шевченка і просто харизматична особистість) такої наруги не потерпів — і козаки пішли у бій. Знову є робота гарматам, мушкетам і шаблям. Після того, як із обох сторін «полягло» чимало вояків, каштелян видав-таки козакам скриню з грішми. І полетіли у небо шапки: перемога! Ще раніше над полем бою здійнялися повітряні кулі, до яких кам’янчани вже звикли. Так привітало учасників фестивалю місцеве Товариство шанувальників повітроплавання «Триглав».
Під оплески глядачів команди полишали Стару фортецю. Найгучніше плескали чеській групі «Магна Моравія» (керівник — Вацлав Римський): ці поважні пани з мушкетами не шкодували ні пороху, ні усмішок, за що повезли додому приз глядацьких симпатій.
Загалом на свято місто витратило 30 000 гривень. Спонсори надали 200 000 гривень. Плани на майбутнє? Зробити третій фестиваль ще кращим за другий. Недоліки фестивалю? Лише один: надто швидко проминули ці три жовтневі дні.

Ірина ПУСТИНІНКОВА
також у паперовій версії читайте:

• «ДАЙТЕ МЕНІ ДВІ ТОЧКИ ОПОРИ»

назад »»»