ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЕКОНОМІКА
ІСТИНА — У ЯКІСНОМУ ВИНІ
Виноробний сезон — у розпалі. Яке ж вино питимемо? Пройдисвіти цехового та кустарного виноробства нерідко змушують розчаровуватися в улюблених напоях. Проблема якості вина турбує не лише українських споживачів, а й наших сусідів.

Нещодавно Росспоживчнагляд перевіряв якість вина виробництва України і Китаю. Із 45 зразків українського вина 11 не відповідали вимогам смаку, аромату та кольору, з восьми китайських вин — п’ять. Звісно, смак і аромат вина різні споживачі сприймають по-різному, але факт такої публічної «перевірки» більш ніж промовистий. До власників та імпортерів «нестандартних» вин застосовуються санкції, проте заборони на імпорт, як це сталося навесні з молдавським та грузинським вином, на щастя, не було. Кілька років поспіль динаміка експорту українського вина зростає. Найбільше його надходить до Росії, Білорусії, Прибалтійських країн та Польщі. Торік Україна експортувала понад два мільйони декалітрів вина, з них 1,5 млн — до Росії.

Конкуренція загострюється
Після заборони Росією імпорту вин з Грузії та Молдови, які в київських ресторанах гурмани п’ють залюбки, конкуренція на зовнішніх ринках загострилася. Яскравим прикладом є ситуація в європейській виноробній галузі. Через звуження ринків збуту та зростання популярності американських та австралійських вин, Єврокомісія (ЄК) постановила переробити майже мільярд пляшок французького й італійського напою на... паливо й засоби дезінфекції. Крім того, близько двох з половиною мільярдів євро планується витратити на корчування виноградників. Нині обсяг австралійського експорту вина до Європи у 20 разів вищий, ніж десять років тому. Частково винна криза викликана ситуацією у Великій Британії, що є найбільшим світовим імпортером вина. Австралійські вина, які виробляються на механізованих виноградниках і завдяки цьому значно дешевші за європейські, стали найпопулярнішими в Англії. Торік у Євросоюзі вже витрачено близько 500 мільйонів євро на переробку вина на технічне паливо. Європейці виготовляють вино, знаючи, що продати його буде дуже складно. Навіть єврокомісар із сільського господарства Маріанн Бол визнала, що Європа продукує надто багато дорогого вина, для збуту якого немає ринку. Приблизно чверть іспанського вина використовується в промислових цілях. Реформою виноробної галузі в ЄС передбачено вирубку 400 тисяч гектарів французьких виноградників. Фермерам платитимуть за те, що вони підтримуватимуть свої ділянки в межах екологічних норм. Франція заперечує проти планів Єврокомісії з реформи європейської виноробної галузі. Натомість ЄК прагне припинити дотації виробникам на дистиляцію вин, а кошти спрямувати на скорочення виробництва вина, зокрема на вирубку «зайвих» виноградників і перепрофілювання господарств. Щорічні субсидії європейським виноробам становлять 1,3 млрд євро. Чи зможе відстояти Франція свої економічні інтереси наразі невідомо, але цей приклад наочно демонструє, як наднаціональний орган — Єврокомісія вирішує долю французьких виноробів. Залишитися без дотацій й адекватної альтернативи означає для багатьох європейських виноробів фактичне банкрутство.

Якість — над усе
Зважаючи на загострення конкуренції на внутрішньому та зовнішніх ринках, не варто дивуватися, що суспільний резонанс викликала кампанія боротьби з неякісними винами в Україні. За оцінками експертів, на українському ринку є не більш як 10—12% фальсифікату. Водночас елітних марок, як наприклад «Чорний доктор», у роздрібній торгівлі, особливо в кіосках, шукати не варто. Якщо вам запропонують таке вино задешево, можна не сумніватися, що це відверта підробка. Експерти зазначають, що найчастіше підробляють вина, на котрі є високий попит та гарна репутація серед споживачів — це мускатні вина та каберне.
Улітку в Криму під час перевірки 360 закладів торгівлі з’ясувалося, що частка фальсифікату алкогольних напоїв в колисці виноробства становить 34%. Крим вважається найбільш неблагополучним регіоном щодо підробки алкогольних напоїв загалом і вина зокрема.
В Україні до 2000 року діяла державна інспекція з якості продукції. Експерти вважають, що відсутність такої інспекції є однією з головних причин поширення фальсифікату. Директор асоціації виноградарів та виноробів України В’ячеслав Пономарьов відзначає, що від початку року набрав чинності закон про вино та виноградне вино, яким передбачено створення держінспекції з якості продукції, але в державному бюджеті не заплановано для цього коштів. Чи будуть такі кошти в бюджеті на наступний рік — не відомо. Водночас Держспоживстандарт не може забезпечити повного технологічного контролю за якістю вина — від вирощування винограду до реалізації продукції.
Раніше якість вина погіршувалася через прозору винну пляшку. Нині вина розливають тільки в темно-зелені й брунатні пляшки, тому сонячне проміння не впливає на смакові характеристики натурального вина під час зберігання.

Сурогату не місце на столі
Справжніх шанувальників хорошого вина можна образити порошковим сурогатом, але, як запевняють технологи, виробляти вино з порошку взагалі не можливо. Це вже не вино, а якась тонізуюча кока-кола. На жаль, є метод виробництва третьосортних вин. Їх «варять», використовуючи не натуральний виноградний сік, а настоянку з виноградних вичавок. Деякі дрібні підприємства іноді зловживають такими технологіями.
Одним з перевірених способів виявлення фальсифікату є хімічна реакція із звичайною содою: додавши її в натуральне червоне вино, можна спостерігати, як природні барвники стають мутними. Якщо ж вино «хімічне», штучні барвники не змінюють свого забарвлення. З білим вином також проводять аналогічні «содові» тести.
Фахівці радять споживати вино виробників, які вирощують виноград, а не розливають вже готовий продукт. Нині ж виноробство часто відірване від виноградарства, чимало підприємств виготовляють марочні вина, не маючи власної сировинної бази. У цьому — корінь проблем з якістю вина. Найбільше неякісного напою виробляють підприємства, котрі не мають власної сировини, технологічного обладнання, лабораторій, фахівців та усталених традицій високої якості продукції. Якісні вина продукують відомі корпорації та торгові марки. Експерти радять пити вина «Коктебель», «Коблево», «Таврія», «Французький бульвар», продукцію Одеського коньячного заводу, Артемівського, Харківського, Одеського та Київського заводів шампанських вин, а також вина марок «Золота Балка», «Масандра», «Новий Світ», «Гроно Закарпаття», «Інкерманського заводу марочних вин».

Глобальний ринок: нові можливості
Експерти вважають, що після вступу України до СОТ частка алкогольної продукції закордонних виробників на внутрішньому ринку може зрости до 5%. Український ринок збагатиться винами з Франції, Італії, Чилі, Аргентини, Іспанії, Австралії, Нової Зеландії, ПАР та Китаю. Але й українські винороби матимуть перед собою відкритим світовий ринок збуту, який треба буде завойовувати. Імпорт вина до України торік становив 290 тис. декалітрів, це не більше 2% ринку.
У радянські часи, особливо після запровадження «сухого закону», щороку в Україні викорчовували 15–20 тис. га виноградників, а висаджували лише на тисячі гектарів. Нині в Україні щорічно висаджують 3,5–4 тис. га нових виноградників. Кожний новий гектар створює додатково 12 нових робочих місць. Викорчовують лише старий та хворий виноград. В Україні нині є 80 тис. га виноградників. У середньому урожай винограду становить 250–270 тис. тонн на рік.
На Півдні й на Закарпатті виноробство — одна з найважливіших галузей економіки. В минулому році українські підприємства виробили 13,6 млн декалітрів вина, чотири мільйони декалітрів шампанських вин, 2,3 млн декалітрів коньяку та 44,7 млн декалітрів горілки. Винороби не конкуренти горілчаним королям, але вино — це лише 3% алкогольного ринку, а от пиво — абсолютний чемпіон, йому належить 70% ринку. Фактично, майже весь вітчизняний виноград використовують для виробництва натуральних вин. Лише шампанські виноматеріали в неврожайні роки доводиться імпортувати з Молдавії та Македонії.
Головний фахівець-винороб з Міністерства аграрної політики Сергій Чинуша запевняє, що в Україні достатньо сировини для виробництва високоякісного вина. За висновками експерта, внутрішній ринок споживання можна розширити до 15–18 млн декалітрів на рік, але для цього треба зробити вино якісним і доступним за ціною для більшості населення.
Дискусійне питання — доцільність дрібнотоварного, цехового виробництва вина. Торік кілька десятків дрібних виробників збанкрутували або втратили ліцензію. Найкращий спосіб боротьби з фальсифікаторами — відкликання ліцензій. Нині річна вартість ліцензії відповідно до закону «Про державне регулювання виробництва й обороту етилового, коньячного й плодового спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» на виробництво спирту етилового, коньячного, плодового становить 250 тис. грн, а для підприємств первинного виноробства — 25 тис. грн.
Водночас справжнє марочне вино — це фірмовий й оригінальний продукт певної місцевості. У Франції кожну місцевість знають насамперед за назвами марочних вин.
також у паперовій версії читайте:

• КОЖНА ЧЕТВЕРТА ГРИВНЯ З ДЕРБЮДЖЕТУ — «ТІНЬОВА»
• ФІНАНСИ «НАФТОГАЗУ» ПОХИТНУЛИСЬ?

назад »»»