ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЕКОНОМІКА
ЛІС: НЕ ЗБЕРЕГЛИ, ТАК ВІДНОВИМО
Економічна доцільність вирощування лісів незаперечна. Насамперед — це цінна сировина, важливий чинник екологічного балансу та природний регулятор клімату на місцевості. Загалом у світі стрімко зменшуються площі лісів. Більшість країн удаються до спеціальних заходів з їхнього відновлення. Наприклад, у Китаї чинним є закон, згідно з яким кожен громадянин віком від 10 до 70 років зобов'язаний щороку посадити 10 дерев. Завдяки цьому Китай за темпами заліснення малозаселених територій впевнено тримає першість у світі.

Пасемо задніх
За показником лісистості Україна відстає від багатьох європейських держав. Загалом 16% нашої території вкрито лісами, це 10,8 млн гектарів (га), тоді як Фінляндія, Норвегія та Швеція вважаються європейськими «лісовими клондайками», а Франція, котра за площею менша від України на п'ять мільйонів гектарів, має 15,1 млн га лісів. Навіть Німеччина, територія якої майже вдвічі менша, має більшу площу лісів.
У XVI столітті майже половина території сучасної України була вкрита лісами. У XVIII– ХІХ століттях 70% лісів українських губерній Російської імперії становили приватну власність. Споживацьке ставлення стало причиною того, що до 1917 року площа лісів рівнинної України зменшилася на 40%, а високоякісні дубові та соснові ліси були практично знищені. У часи індустріалізації та колективізації ліс розглядався лише як сировинна база і нещадно винищувався.
Наслідки знеліснення й досі даються взнаки: у гірській місцевості стаються катастрофічні за своїми наслідками паводки і повені, на рівнинах активізуються ерозійні процеси ґрунтів, зменшується кількість і якість родючих чорноземів, міліють та пересихають річки, ставки й озера, мікроклімат стає посушливим.
Лише в 40-і та 50-і роки ХХ століття розпочалися централізовані лісозахисні та лісопосадкові заходи. Нині кожний другий гектар лісу в Україні — це штучні посадки. За останні півстоліття площа лісів зросла в півтора раза.
За висновками експертів, оптимальний рівень лісистості України має становити 20–25%. Для цього треба висадити 2,5–5 млн га лісів.
Нещодавно затверджено концепцію розвитку лісового господарства, метою якої є заліснення значних територій. Лише в цьому році мають засадити 16 тис. га на нових землях, а наступного року має бути заліснено 27 тис. га. Вперше за багато років держава профінансувала нові лісопосадки на суму 25 млн грн, ще 25 млн грн лісництва отримали на придбання сучасної техніки для догляду за лісами. Держкомлісгосп планує до 2010 року висаджувати по 60 тис. га лісу щорічно, до 2015 — по 100 тис. га, а потім — по 150 тис. га.

Головна проблема — земля
Загалом, за оцінками експертів, в Україні із сільськогосподарського використання виведено понад 8 млн га земель. Фактично, 300 тис. га вільних земель непридатні для ведення сільського господарства, тому їх треба заліснити. Найбільша перешкода — це небажання сільських і селищних рад виділяти землі запасу, непридатні для сільгоспвиробництва під заліснення. Посадка лісу на одному гектарі сіянцями сосни коштує 1,5 тис грн на Поліссі та три тисячі — у Криму. На півдні ліс садити дорожче, бо за сіянцями треба доглядати щонайменше три роки. Найближчим часом мають стати до ладу три нових лісонасіннєві заводи та розсадники у Львові, Житомирі та Києві, щорічно вирощуватиметься 400–500 млн сіянців. До вирішення проблеми заліснення та лісовпорядкування підійдуть з науковим обґрунтуванням — понад половина лісництв мають сучасне комп'ютерне та програмне забезпечення.
Свій внесок у створення нових лісів можуть зробити приватні землевласники. Новий Лісовий кодекс дозволяє фермерським господарством мати ліс у приватній власності на площі до п'ятьох гектарів. Але цей ліс фермер має посадити самотужки на землях, які є не придатними для сільськогосподарського використання.
Заступник голови Державного комітету лісового господарства Микола Ведмідь зазначає, що нині на землях запасу — 400 тис. гектарів лісу. Фактично, ці ліси не мають жодного господаря, підпорядковуються лише місцевим радам.
Держлісгосп вважає, що так звані «аграрні» ліси, підпорядковані Міністерству аграрної політики, не доглядаються, запаси деревини в них вдвічі менші, ніж у держлісгоспівських, тому вони мають перейти в підпорядкування Комітету, як це передбачено урядовою постановою. Проте її реалізація «пробуксовує». Значною мірою процес залежить від керівників агрофірм та органів місцевого самоврядування. Ліс можна передати лише за погодженням з місцевою обласною держадміністрацією та Міністерством аграрної політики. Якщо вони не хочуть передавати ліс у підпорядкування Держкомлісгоспу, силою його забрати ніхто не має права. Позиція міністерства дещо інша: ці ліси треба зберегти за агрофірмами, яким для господарської діяльності також потрібні пиломатеріали та ділова деревина. Раніше в підпорядкуванні аграрного міністерства було 2,6 млн га лісів, нині — 1,4 млн га, тобто 17% загальної площі лісів. Для прикладу, у Польщі 83% лісів перебувають у власності держави, хоча раніше було не більше 50%. Польські державні лісогосподарські підприємства не отримують ліс безоплатно, а викупляють у приватних власників у державну власність за казенні кошти. Тенденція до одержавлення лісів спостерігається і в інших європейських країнах та США.

Ділова деревина — з аукціону
Віднедавна змінилася система забезпечення деревообробних підприємств сировиною. Великі товаровиробники, які переробляють щороку понад 100 тисяч кубометрів деревини, отримують сировину за прямими угодами. Здебільшого, це великі підприємства з виробництва меблевих ДВП— та ДСП-плит. Усі інші переробні підприємства купують деревину на аукціонах. Через це змінилася система формування цін на цей товар. Раніше вони були регульованими і на внутрішньому ринку меншими, ніж на зовнішньому. Віднедавна на аукціонах з продажу оптових партій ціна деревини регулюється ринковими методами і державні структури не впливають на ціноутворення.
Щороку обсяги деревообробки зростають в Україні на 20-30%, ця галузь розвивається надзвичайно динамічно. За оцінками експертів, у цьому році буде перероблено 15 млн кубометрів ділової деревини. Попит на неї залежить від розвитку меблевої та будівельної галузей. У першому півріччі на внутрішньому ринку попит на деякі види деревної сировини, яка використовується в меблевому виробництві, на 12% перевищує заявлені обсяги. Натомість попит на будівельну деревину та пиломатеріали з хвойних і листяних порід — на 40–60% менший від очікуваного. При цьому понад 40% прибутків Держкомлісгоспу дає експорт двох мільйонів кубометрів деревини з 12 млн, які рубають щороку. Через це залишки нереалізованої деревини становлять майже мільйон кубометрів.
Найменший попит у споживачів має низькосортна деревина твердолистяних порід — дуба, бука, граба, ясена, клена, берези. Українські заводи таку деревину на переробку не беруть, віддають перевагу хвойним породам.
Ціна деревини на внутрішньому та зовнішньому ринках практично однакова. Значна частина деревини та пиломатеріалів експортується за кордон. Проте нинішній сезон не дуже сприятливий — зовнішні ринки затоварені, тож у першому півріччі експорт зменшився на 6%. Основними конкурентами на зовнішніх ринках є російські компанії, котрі продають деревину дешевше.
Загалом концепцією розвитку лісового господарства передбачено, що Держкомлісгосп поступово до 2015 передасть виробничі потужності з переробки деревини державним та приватним підприємствам. Лише в цьому році продано та передано в оренду понад 100 деревообробних цехів. Таким чином, позбуваючись деревообробних підприємств, можна сконцентруватися на залісненні. Проте експерти не схильні ідеалізувати ситуацію, адже для розведення лісів та догляду за ними необхідні великі кошти, яких у держави немає. Тому первинна деревообробка, за висновками більшості фахівців, залишиться в компетенції Державного комітету лісового господарства.

ДОГОСПОДАРЮВАЛИСЬ...
Для жителів села Гвізд Надвірнянського району, що на Прикарпатті, найбільш наболіла проблема — вирубування лісу. Тут нині самі баюри і жодного дерева, замість густих насаджень — пні...
Через вирубування лісу в селі почастішали випадки бронхо- та онкозахворювань, а ще людям вже ніде взяти дров на опалення власних будинків (Гвізд газифіковано тільки частково). Крім проблеми з вирубуванням лісу, гвіздявцям додалася ще одна: дорогу, яку селяни відремонтували частково за свої кошти, руйнують завантажені лісовози.
Численні скарги селян та звернення до влади нічого не дають: ані голова, ані депутати сільської ради на їхні біди не звертають уваги. А ліс вирубують та вивозять найчастіше вночі. «Хіба що в засідці сидіти»,— сумно жартують жителі Гвіздця.

Леонід СЕРГІЄНКО, Івано-Франківська область
також у паперовій версії читайте:

• «VANCO INTERNATIONAL» ВІЗЬМЕТЬСЯ ДО НАШИХ ВУГЛЕВОДНІВ
• «КАРДІОГРАМА» — ОПТИМІСТИЧНА
• ЗДЕШЕВЛЕННЯ НАФТИ В СВІТІ ТРИВАЄ
• ПОПИТ НА АВТОМОБІЛЬНЕ «БЛАКИТНЕ» ПАЛЬНЕ ЗРОСТАЄ

назад »»»