ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
УГОРЩИНА: НЕСПОДІВАНИЙ ВИБУХ
У Будапешті не припиняються масові протести. Почалося з того, що натовп з кількох сотень антиурядових демонстрантів намагався прорватись крізь поліцейські кордони в будинок державного телебачення, розташований у центрі столиці.

Причиною для бурхливих безпорядків, як відомо, стало оприлюднення змісту 25-хвилинної плівки, записаної наприкінці травня під час закритої партійної зустрічі соціалістів. За кілька тижнів до цього соціалістичний кабінет Ференца Дюрчаня став першим урядом посткомуністичної Угорщини, який виграв парламентські вибори вдруге поспіль.
У виступі перед членами партії прем'єр визнав: його уряд ошукував виборців, безсоромно брехав, роздавав явно нездійсненні обіцянки. Адже перед парламентськими виборами стало зрозумілим, що держава перебуває в глибокій фінансовій кризі, а гігантський бюджетний дефіцит не тільки відсуває на невизначений час запровадження євро, а й загрожує стабільності економіки.
Незважаючи на це, прем'єр почав грати у своєрідну «рулетку» з кандидатом опозиційної правої партії «Фідеш» Віктором Орбаном, обіцяючи підвищення пенсій (обидва політики так підняли ставки, що інколи виборцям було соромно за них: на обіцянку соціалістів ввести тринадцяту пенсію, «праві» пообіцяли виплачувати 14 пенсій на рік).
Під час кампанії соціалісти лакували дійсність у комуністичному дусі, називаючи Угорщину економічною «паннонською пумою», вбиваючи в голови довірливих громадян, що це країна з найкращою економікою в регіоні, яка динамічно розвивається. Щоденно розповідалося про «державу, яка перебуває в стані прискореного розвитку», а державне телебачення показувало, як прем'єр разом з міністром економіки Янушом Кокою відкривають чергові ділянки автострад.

Пародія на 56-ий
Правдиві слова Дюрчаня на партійній нараді були підсилені нецензурними висловами на адресу електорату, та ба — навіть держави, а вся промова справляла враження цинічної. Зокрема, прем'єр дуже низько оцінив професійні здібності провідних угорських економістів. Але деякі експерти вважають — це не був цинізм, а розпач людини, яка втратила контроль над собою, бо зрозуміла у який глухий кут її завела жадоба влади.
Будапештські заворушення охоче порівнюють з революцією 1956 року (50-річчя якої угорці відзначатимуть у жовтні), але насправді вони є трагічною пародією на давні події. Будинок телебачення в ніч проти вівторка штурмували не повстанці, а найманці правих угруповань, а до демонстрантів звертались представники партій, про які раніше ніхто не чув — наприклад, Угорської народної партії свободи. Показово, що початок протестних акцій збігся з візитом угорського прем'єра до президента Росії Володимира Путіна в Сочі. Соціалісти вважають співпрацю в східному напрямку з Росією, Китаєм та Індією як панацею у вирішенні економічних проблем.
Проте брутальні дії і радикалізм демонстрантів призвели до того, що навіть «Фідеш», який у душі був на їхньому боці, офіційно підтримати акції не наважився.
На площі Свободи з'явились одіозні постаті прихильників крайнього націоналізму, а відсунуті свого часу на маргінес популісти й неофашисти Йозеф Торгіян та Іштван Чурка, вже готові повернутись на політичну арену.
Нагадали про себе й крайні праві партії, які безнадійно програли на виборах. Їхній 2-3 відсотковий електорат отримав нагоду виявити свої почуття. Щоправда, на площу Кошута перед будинком парламенту вийшли ще й студенти, які тепер, в умовах латання бюджетних дір, мусять платити за навчання.

Ненависть на бруківці
Громадський вибух не був випадковим, йому передували роки справжньої холодної громадянської війни. Країна глибоко розділена, поділ йде не лише між соціальними групами, а навіть в середині родин, серед друзів.
На жаль, угорське сприйняття політики нагадує підтримку улюбленої футбольної команди, поєднану з ненавистю до суперника. У Будапешті все стало питанням політики, навіть закупівля для міста суперсучасних, але дорогих і надзвичайно аварійних трамваїв перетворилась у політичну проблему.
В країні мимоволі утворилась практично двопартійна система — соціалісти проти «правих», яка ще більше зміцнилась напередодні попередніх виборів у 2002 році. Тоді не сталось заворушень, але всі пам'ятають велику демонстрацію на площі Героїв, організовану радикальною правицею, переконаною, що результати голосування фальсифіковано. Тоді поряд майоріли прапори ультранаціоналістів та фанів «Ференцварошу», найпопулярнішої угорської футбольної команди. Недавно цей клуб з понад сторічною історією опинився в другій лізі через банкрутство, тому серед вимог демонстрантів було повернення «зелено-білих» у вищу лігу.
Щоправда, перед будинком телебачення відбулось братання вболівальників «Ференцварошу» й «Уйпешту», які досі запекло ворогували. В угорській футбольно-політичній традиції «Ференцварош» називають клубом «сталевих хрестів» (угорських фашистів) а «Уйпешт» «гебістським».
Дюрчань нині розплачується за зарозумілість і пиху. Місяць тому, 20 серпня, у День Святого Штефана, з нагоди національного свята Угорщини відбулося велике шоу феєрверків і парад кораблів на Дунаї. Свято зіпсував потужний буревій, внаслідок якого кілька осіб загинуло, сотні були поранені. Виявилось, що попередження метеослужби про наближення шторму зникло в електронній пошті, а урядова комісія, що мала розслідувати події, справляла враження: цей скандал воліють затушувати.
Прем'єра не любить майже половина громадян, так само як і ліберальний SZDSZ, що перебуває в коаліції з його партією. Тепер ненависть, що кипіла в приватних розмовах і на шпальтах опозиційної преси, вийшла на вулицю, підігріта декларацією прем'єра, який заявив, що не збирається у відставку.
Здається, обіцяними реформами він не спокутує вини, бо значною мірою сам є відповідальним за економічну кризу. Зрештою, що б не зробив Дюрчань, це не поліпшить його рейтингу ні серед поміркованої, ні серед радикальної правиці.
Залишається відкритим питання, як зреагує на скандальний аудіозапис соціалістичний електорат. Чи ображений епітетами свого кумира на адресу громадян відвернеться від нього, чи перед «екстремістською загрозою» зімкне лави і, погодившись із втратою високих пенсій, безплатної медицини й низьких податків, затягне паски.
У жовтні — вибори в органи місцевого самоврядування, і якщо Дюрчань до того часу утримається при владі, вони дадуть відповідь на це запитання.
Політичний оглядач Золтан Кішелі вважає, що оприлюднення плівки «дасть змогу знизити напругу пристрастей з приводу реформ і може бути використане для підтримки позиції уряду, який наполягає на тому, що реформи назріли і їх не можна уникнути».
Інший коментатор, Ласло Шереш, переконаний, що в довгостроковій перспективі Дюрчань може говорити, принаймні своїм прихильникам, що не можна карати за чесність, і «що він все це сказав, аби нарешті припинити брехню».
Показово, що російські експерти та коментатори основною причиною політичних заворушень в Угорщині вважають недостатню підготовленість країни до вступу в ЄС, який відбувся у травні 2004 року і підготовку до вступу в зону євро.
Голова Євросоюзу прем'єр Фінляндії Матті Вахнанен розцінює нинішні події в Угорщині як внутрішню справу країни, наразі ЄС не вдасться до жодних дій. Проте комісар ЄС у справах митних зборів і податків, який колись був міністром закордонних справ Угорщини, Ласло Ковач вважає демонстрації загрозою «стабільності і майбутньому держави». Він наполягає на тому, що всі парламентські партії країни, що є членами ЄС, мусять співпрацювати для подолання труднощів.
Драматичні політичні події поки що не призвели до паніки на ринку, але інвестори стурбовані, а форинт втратив 1,1% по відношенню до євро.
Більшість аналітиків переконані: прем'єр не повинен йти у відставку, принаймні тепер, а найголовніше завдання — не допустити сповзання країни в анархію. Насправді за кризу відповідає весь політикум. Тому всі його складові повинні зустрітися за «круглим столом» і обговорити подальше реформування країни і напрями її розвитку.

Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• ІНТЕРНЕТ ПРАЦЮЄ НА ЕСТОНІЮ

назад »»»