ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА
ЗАПОЗИЧЕНИЙ ПРАЦІВНИК
До редакції зателефонував громадянин, який довго перебував на обліку в службі зайнятості, а от працевлаштуватися не міг. Хтось йому порадив звернутися до приватного агентства зайнятості. Мовляв, заплатиш півтора червінця і, як мовиться, справу буде зроблено. Чоловік так і вчинив. З агентства його направили на фірму, але зарплата виявилася меншою, ніж платять за подібну роботу на інших підприємствах (він добре про це знав), трудового договору з ним не укладали, мовляв, а чого це ти не довіряєш нам. Так він ні з чим і пішов. А тепер скаржиться, бо вважає, що його ошукали.

Я зателефонувала до ФПУ, щоб порадитися, як людині допомогти (неодноразово чула від працівників державної служби зайнятості, які радили безробітним звертатися до них, а не до приватників, які ні за що не відповідають). І почула таке пояснення:
— Ми стикалися з такими випадками й були налаштовані захищати людей, поки не розібралися достеменно, у чому справа. А вона в тому, що реформується ринок праці. З’являються нові, незвичні форми зай-нятості (інша річ, що в нас подекуди все доводиться до абсурду). Очевидно випадок, про який мова, належить до такої форми, як запозичена праця.
Що ж таке запозичена праця? Скажімо, певній структурі треба виконати якусь роботу. З тих чи інших причин її керівники не хочуть набирати постійних (штатних) працівників, мовляв, нині потрібна гнучкість на ринку праці. От і звертаються до приватного агентства, яке працевлаштовує безробітних. При цьому трудовий договір не укладається, а заміняється цивільно-правовим. До речі, у 2004 р. Держкомстат дослідив питання гнучкості праці на промислових підприємствах і засвідчив: понад 70% з них залучали тимчасових працівників.
Приватні агентства зайнятості або субпідрядні підприємства «передають» працівників підприємству для виконання необхідних йому робіт. Компанія може передавати при цьому якусь із своїх функцій, яка не є профільною, зовнішній компанії. Може вивести частину своїх працівників за межі штату й передати їх кадровому приватному агентству, яке формально виконує для них функції роботодавця, але фактично вони залишаються працювати в колишній компанії. Тимчасовий та сезонний персонал комплектується на короткий термін. Робить це кадрове приватне агентство, яке укладає з працівниками договір і повністю за них відповідає.
Приватне агентство може також надавати клієнтові на тривалий термін (від 3 місяців до кількох років) працівників, що перебувають у його штаті. Певний позитив у цьому, безумовно, є, бо хоч якось допомагає зменшити безробіття. До того ж певним категоріям населення вигідна і тимчасова, і сезонна праця, а когось влаштовує довготермінова угода. Але річ у тім, що «запозичений» працівник не отримує гарантій зайнятості, у нього менша зарплата, на нього практично не поширюються норми соціального захисту, бо механізм застосування цього виду діяльності належним чином не відпрацьований.
Але це — не суто український винахід, така праця застосовується і в інших країнах. Більше того — цей вид зайнятості визнала ще в 1997 році Міжнародна організація праці Конвенцією № 181 та Рекомендацією № 188 «Про приватні агентства зайнятості». Але при цьому передбачаються жорсткі обмеження й контроль. Ці документи ратифікували вже 18 країн. В Україні з цього приводу точаться дискусії. Минулого року Президент підписав Указ «Про вдосконалення державного регулювання у сфері зайнятості населення та ринку праці в Україні», запропонувавши Кабінетові Міністрів до першого грудня 2006 р. розробити проект закону щодо ратифікації Конвенції МОП № 181 «Про приватні агентства зайнятості». Однак під час обговорення питання на засіданні тристороннього органу соціального партнерства в сфері зайнятості — Українського координаційного комітету сприяння зайнятості його учасники ні в грудні 2005 р., ні в квітні 2006 р. не дійшли консенсусу. Урядовці й роботодавці вважають цей закон передчасним. Отже, питання буде вивчатися далі і поступово напрацьовуватимуться зміни до законодавства, аби врегулювати діяльність приватних агентств зайнятості та повторно розглянути питання за підсумками 2006 р.
Але вже тепер ясно, що необхідно запровадити обов’язкове ліцензування приватних агентств зайнятості та індивідуальних підприємців для цього виду діяльності. Треба заборонити заміщати запозиченими працівниками постійних у разі страйку. Якщо на підприємстві протягом останнього року проходили масові звільнення працівників, право на залучення запозичених працівників для такої структури обмежується. Слід також чітко визначити перелік професій для такої форми зай-нятості і, звісно, потрібно подбати про соціальний захист запозичених: поширити на них умови колективних договорів, затверджених на підприємствах-користувачах, доступ до інфраструктури підприємств-користувачів нарівні з найманими працівниками.
також у паперовій версії читайте:

• ДОПОМОГА БЕЗРОБІТНИМ МАЄ ЗРОСТИ
• ПОЛІПШИТИ СИТУАЦІЮ В СФЕРІ ЗАЙНЯТОСТІ
• ХТО ПОДБАЄ ПРО СОЦІУМ?

назад »»»