ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СУСПІЛЬСТВО
ЧИ ВСТИГНЕ «НУ» НА ПОТЯГ?
РОЗДУМИ ЩОДО МОЖЛИВОСТІ ПАРЛАМЕНТСЬКОЇ КРИЗИ
Добре усе ж таки, що чинний український парламент ми з вами обрали на цілу п’ятирічку. Якби не збільшений термін, то навряд чи депутати спромоглися досхочу насолодитися своєю плідною діяльністю. Погляньте, що виходить: за кілька днів спливе півроку від дня нашого останнього походу до виборчих дільниць, а Верховна Рада, по суті, досі не розпочала нормальної роботи. Адже що записано у відкорегованій восьмого грудня 2004 року Конституції? ВР мусить сформувати коаліцію. А коаліція в Україні — це ніби мед у Вінні-Пуха: якщо вона є, то її одразу немає.

Нині скидається на те, що Партія регіонів та «Наша Україна» вирішили побити рекорд колишньої потенційної коаліційної «трійки», котра домовлялася про формування «демократичної» коаліції три місяці. І це новим фігурантам переговорів цілком до снаги, адже на відміну від ситуації влітку їх нібито ніхто і не підганяє: уряд-бо сформовано і він функціонує. От хіба що міністру з надзвичайних ситуацій Віктору Балозі, котрий минулого вікенду перебрався до президентського Секретаріату, невдовзі доведеться шукати заміну.
До речі, перехід пана Балоги на нову посаду — річ доволі знакова. Дехто з оглядачів уже встиг припустити, що це — початок можливої ротації «нашоукраїнської» частини Кабінету Міністрів. Таке припущення виправдано й тим, що одна з норм Універсалу національної єдності, підписаного вітчизняними політиками на початку серпня, минулого тижня була брутально порушена Прем’єр-міністром Віктором Януковичем. Ситуацію навколо наших подальших стосунків з Північноатлантичним альянсом нині коментують усі, кому не ліньки. Але чомусь майже ніхто не звертає уваги на те, що за недотриманням цієї стратегії, визначеної Універсалом, можуть бути й інші. Скажімо, щодо мови. Минулої п’ятниці, депутати від Партії регіонів, виступаючи з парламентської трибуни, кілька разів порушували питання російської мови. Юрій Болдирєв навіть вивів цілу формулу «сакрального» ставлення народу до влади, яке «нашоукраїнцям», на його думку, не слід ламати. А народ, мовляв, зі своїм «сакральним» ставленням, сам вирішить усі питання «в том числе и языковые».
Словом, нині утворення «коаліції національної єдності» (чи як там пропонувалося її охрестити ще в серпні) буксує ще більше. І що найцікавіше, однозначної відповіді на запитання: чого в такому пробуксовуванні більше — позитивів чи негативів — також наразі немає. Скажімо, з приводу того-таки НАТО. Віктор Янукович заявив, що нині в Україні не більш як чверть громадян підтримує ідею вступу до Альянсу. Але в автора цих рядків чомусь є тверда впевненість: після цих заяв та реакції на них у нашій державі, кількість прихильників Альянсу неодмінно зросте. Звісно, не з числа виборців самого Віктора Федоровича, а з електорату БЮТу (у північних та центральних регіонах), та й тієї ж «Нашої України», що теж далеко не однозначно ставляться до Альянсу. Просто всупереч заявам нелюбого їм політика.
Окрім негативів, брюссельські месиджі Януковича мають для прихильників євроінтеграції і явні позитиви. Так, на ризькому саміті НАТО, котрий відбуватиметься наприкінці листопада, Україні «не світить» приєднання до Плану дій щодо членства. Але разом з тим це відтерміновує й можливий референдум з питань приєднання до Альянсу, проведення якого найближчим часом явно не матиме позитивних результатів. Саме тому, до речі, представники найбільшої антинатівської партії — КПУ — так наполегливо відстоювали ідею якнайшвидшої організації волевиявлення, бо впевненості в тому, що несприйняття Альянсу більшістю українського народу триватиме довго, вони не мають.
Чи зможуть ефективно використати паузу наші прибічники євроінтеграції? Питання складне, адже помилок з їхнього боку було більш, ніж достатньо. Одна з найбільших — відверте намагання представити західному світові неспроможність євроінтеграційних потуг попереднього Президента Леоніда Кучми наприкінці його правління. Тим часом досвідчені дипломати наголошують: якби позаторік на саміті НАТО в Стамбулі з Україною розпочали інтенсивний діалог, то вже у 2005-му наша держава могла б спокійно приєднатися до Плану дій для здобуття членства в НАТО, а Прем’єр Янукович нині був би просто поставлений перед фактом.
Утім, історію, як відомо, не можна переписати. Отже, перед пропрезидентською силою нині стоїть завдання — не наробити знову помилок. «Наша Україна», як і влітку, перебуває між двома центрами впливів — владним та опозиційним. І такий стан справ уже призвів до того, що обидві ніші на сьогодні вже фактично заповнені. Тож виникає питання: чи не буде «Нашій Україні» в опозиції ще більш некомфортно, ніж у владі?
По-перше, Юлія Тимошенко вже застовпила за собою роль лідера опозиції. Причому, намагається залучити до своїх лав не лише парламентську опозицію, а й ті сили, що до ВР не потрапили. Чи буде це успішним — покаже час. Поки що парламентська фракція БЮТ лише втрачає — через приєднання не надто стійких депутатів до владної коаліції.
Власне, нинішня невизначеність «Нашої України» БЮТу теж на руку. Пригадуєте, що говорила Тимошенко про Універсал національної єдності? А тепер виходить, що Юлія Володимирівна мала рацію, і вона не мине нагоди нагадувати про це на кожному кроці.
На сьогодні запланована зустріч Тимошенко з Прем’єр-міністром Віктором Януковичем. Не важко здогадатися, що, крім іншого, йтиметься про можливе ухвалення закону про опозицію. Як відомо, відповідних проектів є два. Перший — розроблений «регіоналами», причому ще тоді, коли вони мали зайняти опозиційну нішу. Другий — нещодавно був поданий самою Юлією Тимошенко. Він ще більш радикальний за своєю суттю, тож є великі сумніви, що такі «палкі прихильники» контролю, як «регіонали», підтримають цей документ. Цілком імовірно, що Юлія Володимирівна може піти на певні поступки, але потенційну ціну цих поступок, поза всякими сумнівами, потрібно обговорювати.
Утім, найбільші політичні відчайдухи припускають навіть можливість дострокових виборів до Верховної Ради. Цими днями про можливі перевибори заговорили й у «Нашій Україні» — партії, яка, нагадаємо, найменше в них зацікавлена. Але це вже — тема для інших роздумів.

Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:

• ВІНСЬКОГО ВИКЛЮЧИЛИ
• «ІЗ ЗРАДОЮ У СПУ ПРОКРАЛОСЯ ЩЕ Й БОЯГУЗТВО»
• ОЛЕКСАНДР МОРОЗ САМ ПІДПИШЕ ЗАКОН ПРО ТСК
• «РЕГІОНАЛИ» ПЕРЕДУМАЛИ КАРАТИ ЗА НАКЛЕПИ
• ПРОПОЗИЦІЇ — НЕПРИЙНЯТНІ

назад »»»