ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ОСВІТА
У ПАСТЦІ ЧУЖИНЕЦЬКОЇ КУЛЬТУРИ
«Духовні потреби українських дітей» — збірка праць викладачів Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова. Побудована вона на результатах соціологічного дослідження, проведеного минулого року серед підлітків у всіх областях, Криму, Києві та Севастополі.
Чим духовно живе наша зміна?
Авторитет мистецтва серед українських школярів невисокий. Хоч це й дивно, у міських — нижчий (48 %), ніж у сільських (52 %). Ще більше вражає тенденція зниження шанобливого ставлення до мистецтва в 9–15-літніх — саме в такому віці, коли закладаються основи світогляду.

Як, наприклад, діти ставляться до музики? Оскільки в їхньому середовищі панує музична стихія з полегшеним інтелектуальним змістом, то цілком зрозуміла позиція підлітків: «Класичну музику слухають лише музиканти й ті, хто вчиться в музичній школі». Тільки деякі школярі назвали в анкетах Баха, Бетховена, Моцарта, Чайковського, Лисенка, Глинку. Деякі додали Ігоря Крутого й Ігоря Ніколаєва. Половина опитаних чесно зізналася: їм важко відповідати на запитання.
Книг, як відомо, сучасні діти в масі не читають. У всякому разі до улюбленців більшості не потрапили ні Тарас Шевченко, ні Пушкін з Гоголем і Чеховим. Також не захоплені вони Жулем Верном, Кристианом Андерсеном, Олександром Дюма, Джеком Лондоном, Конан Дойлем, Марком Твеном.
Лише один відсоток голосів юних одержали Володимир Сосюра, Всеволод Нестайко, Павло Тичина. У списку геть-чисто немає імен сучасних українських письменників. З-поміж росіян наші діти вирізняють... Дар’ю Донцову.
Що стосується живопису, то лише найбільш «просунуті» школярі назвали Леонардо да Вінчі, Шевченка, Пікассо, Рєпіна, Мікеланджело. Одиниці згадали Рубенса, Рембрандта, Левітана, Малевича, Шишкіна, Ван Гога. З українських сучасників діти чули лише про Катерину Білокур.
А от улюблених кіноакторів — легіон! Якщо список відомих дітям художників увібрав 88 імен, то зірок екрана — 402. Безумовні лідери тут Арнольд Шварценеггер, Ван Дамм, Брюс Вілліс, Сильвестр Сталлоне. З російських названо двох — Сергія Безрукова і Анастасію Заворотнюк. Жоден з українських артистів не здобув й одного відсотка симпатії!
А якого ви чекали результату в умовах суто розважальних, та ще й повально закордонних видовищ? Що посієш, як мовиться, те й пожнеш. Я на хвильку уявила, як американські школярі, захлинаючись, відгукуються про діячів української культури. Але це — із сфери фантастики!
Проблема художньо-естетичного виховання набула в нас характеру національної катастрофи. Інакше як назвати ситуацію, коли молоде покоління не бачить ніякої привабливості в мистецтві своєї країни і легко попадає під вплив закордонної масової культури?
У дитинстві освоєння навколишнього світу відбувається переважно не через заучування текстів, понять, а шляхом безпосереднього сприйняття дійсності і власної творчої діяльності.
Щодо останнього, то ситуацію я спробувала з’ясувати в Ірини Василянської — мистецтвознавця, заступника директора Українського державного центру позашкільного виховання Міністерства освіти й науки.
— У чому, на Ваш погляд, причини байдужості дітей до мистецтва? — запитала я Ірину Олександрівну.
— Тут кілька причин. По-перше, дегуманізований контекст епохи, лихоліття взагалі підірвали інтерес людей до мистецтва. І діти бачать це на прикладі дорослих. По-друге, для задоволення естетичних, художніх потреб і занять мистецтвом потрібні певні умови. У переважної більшості дітей їх бракує і вдома, і в школі. Крім того, слід пам’я-тати, що улюблені дітьми літературні й кіношні герої уособлюють дедалі менше позитивних рис. А це й копіюють підлітки.
— На формування світогляду дитини впливає і те, як вона проводить дозвілля.
— Безумовно. Одним з традиційних видів цього є регулярне відвідування дітьми різних гуртків, секцій, студій. В Україні позашкільними навчальними закладами художньо-естетичного напряму охоплено понад 800 тисяч дітей, проте спостерігається тенденція до зменшення цієї кількості. Лише 40 % міських і 28 % сільських дітей займаються після уроків улюбленою справою. Одна з причин — «одомашнювання» дозвілля, відмова від організованих форм проведення вільного часу. Школярі воліють сидіти вдома біля телевізора чи комп’ютера. Ця техніка сповна заволоділа їхнім часом, змінила режим дня, зменшила час перебування на свіжому повітрі, контакти з ровесниками.
— Процес відсторонення від мистецтва став невідворотним?
— Гадаю, це тимчасове явище. Слід змінити національну політику виховання дітей. От, приміром, 2006 рік оголошений роком дитини. Але в чому це виражається? Не знаю, може, у чому і сприяють соціально незахищеним дітям, влаштовують спеціальні заходи для них. А в житті загальної маси дітей — ніяких змін. Я сама мати трьох дітей і не можу сказати, що нині їм живеться краще, цікавіше, ніж у минулому або позаминулому роках.
Щось, нарешті, слід робити з телебаченням. Якийсь розумний контроль за тим, що демонструється на екранах, необхідний. Повинні бути гарні дитячі фільми, талановито зроблені передачі — окремо для малят і підлітків. Хотілося б, щоб твереза інформаційна політика стала важливим пунктом роботи нового Кабінету Міністрів. Інакше в нас ростиме малоосвічене, обмежене, агресивне покоління.
Потрібно нормально фінансувати дитячі заходи, у тому числі й ті, котрі проводяться під егідою нашого Центру. Щорічно силами моїх колег і фахівців на місцях організується близько 30 масових всеукраїнських заходів — дитячих фестивалів, конкурсів, концертів, оглядів, виставок. Їхня мета — пошук юних талантів, стимуляція подальшого зростання. Нарешті, надання обдарованим дітям шансу в житті.
— Торік я була на підсумковому концерті фестивалю «Чисті роси», де гран-прі в номінації «вокал» дістався Любі Тройчук — школярці з села Російська Галявина Черкаської області. Дівчинка стала справжнім відкриттям. А хто вразив членів журі цього року?
— І здивував, і вразив 16-літній Вітя Мірошник — вихованець студії академічного співу «Адажіо» Чернівецького обласного центру естетичного виховання. Він теж із села, зі звичайної родини. Підліток виявився дуже здібним. Йому пощастило — трапився талановитий педагог Лідія Гакман, що буквально за півтора року зробила з нього перспективну зірку українського оперного мистецтва. А уявіть, якби Вітя зі своїми вокальними даними і високою працездатністю потрапив у байдужі руки? Потрібно віддати належне завзятості й наполегливості Віктора. Участь у телевізійній програмі «Шанс» дала йому справжній шанс виявити себе перед широкою аудиторією.
— Чула про те, що Мірошником зацікавився відомий оперний співак Володимир Гришко і взяв Віктора під опіку.
— Сподіваюся, що юнак піде вгору, що на нього чекає цікаве творче життя. Взагалі, в Україні багато талановитих дітей. І ми маємо досить серйозний рівень підготовки, що дає наша система позашкільного виховання.
— Читала, що в планах вашого міністерства на цей навчальний рік — охоплення половини учнів заняттями в гуртках і студіях позашкільних установ.
— Гарна ідея. Але спочатку потрібно створити нормальну матеріально-технічну базу. Зібрати дітей у гуртки можна. Але треба, щоб їм там було цікаво. Якщо вони прийдуть в обдертий клас, де немає сучасної апаратури, матеріа-лів, вони там не затримаються. Кожен Будинок чи Палац дитячої творчості повинний мати такі умови, щоб дітей це захоплювало. Треба вкладати чимало грошей, щоб вся система позашкільного виховання функціонувала нормально. І тоді, може, навіть більше, ніж 50% школярів, ходитимуть у наші ансамблі, студії і гуртки.
— А скільки разів бувало, що в Київ на фестиваль не можуть приїхати діти з областей тільки тому, що не вдалося знайти автобус...
— От і я про це ж. Зате ми можемо похвалитися своїми кадрами. Це чудові, талановиті педагоги, заслужені й народні артисти, видатні діячі мистецтва. Вони віддано працюють з дітьми. Однак, щоб утримати таких фахівців, потрібна відповідна зарплата. Але вона в нашій галузі сміховинна. Тому ми часто втрачаємо унікальних фахівців.
— У вас усі гуртки і студії для дітей безоплатні?
— Так, і це великий плюс порівняно з приватними закладами. У позашкільного виховання є перевага й перед середньою школою. Там уроки — обов’язкові. А позашкільні заняття — це для душі. Прийшла дитина, педагог йому не сподобався чи здалося, що нудно — і вона йде. Але як сильно прив’язується учень до свого наставника, якщо дитина знайшла себе, захопилася улюбленою справою.
— Виходить, крім змістовного дозвілля і загального розвитку, отут ще й добра профорієнтація?
— І профорієнтація, і знання, і практичні навички. Нехай не всі наші вихованці стануть професійними митцями. Але розуміння і знання мистецтва, уміння співати, танцювати, малювати, фотографувати, знімати кіно — це багатство особистості. Це прояв творчої натури будь-якого фахівця. Це, нарешті, просто цікаве і яскраве життя.

Тетяна ХЛЄБНИКОВА
також у паперовій версії читайте:

• «ВІДСИДКА»... ЗА ПАРТОЮ
• КОЛИ ШВИДКО, КОЛИ СКОРО?
• ЗВІДКИ ВЗЯЛОСЯ О’КЕЙ?

назад »»»