ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КРИМІНАЛ
ДІТИ НА ВОКЗАЛІ
Літо, що минуло, як, утім, і будь-яке інше, було вкрай напруженим для транспортної міліції, особливо через дитячу безпритульність та злочинність. Вокзал немов магнітом притягує до себе покидьків суспільства, у тому числі й знедолених маленьких громадян. Про злочини, розкриті правоохоронцями протягом останнього часу, розповів начальник сектора кримінальної міліції в справах неповнолітніх лінійного управління МВС на Південно-Західній залізниці В’ячеслав Лаврентьєв.

Горе-матусі
Під час оперативно-профілактичних заходів працівники міліції одержали від затриманих на вокзалах юних бродяг цікаву інформацію: одна із знайомих їм циганок, народивши дитину, продала її невідомим людям за дві з половиною тисячі гривень. Перевірка, під час якої ця інформація повністю підтвердилася, вивела на 23-літню жінку на ім’я Еріка.
Разом з гуртом своїх одноплемінників вона приїхала із Закарпаття до Києва, де потрапила до найнижчої касти циганської спільноти — до тих, хто не має ні кола, ні двора, живе в наметових таборах на околицях столиці, а взимку гріється біля пічок-«буржуйок». На жаль, і в ХХІ столітті таке ще буває. Ця симпатична молода жінка народила п’ятьох дітей: двоє померло, двох виховують у дитячих будинках (їхньою долею вона не цікавиться), а п’ятого, хлопчика, залишила в пологовому будинку, звідки його невдовзі перевели до дитячого закладу. А за декілька днів несподівано заявилася туди разом з чоловіком, котрий назвав себе батьком немовляти, і забрала його.
Історія вийшла така: разом з Ерікою в палаті лежала киянка, сестра якої уже десять років була заміжньою, але дітей їм бог так і не дав. Ось це подружжя й вирішило скористатися моментом: чоловік знайшов Еріку в одному з циганських таборів, потягнув до дитячого будинку, де змусив її назвати себе батьком малюка і забрати його. Після цього Еріка отримала обіцяні їй 2,5 тисячі гривень, а новоспечений «татусь» приніс дитину в нову сім’ю.
Хлопчик почувався там непогано, подружжя до нього звикло, вирішує питання про його усиновлення, але вже законним шляхом. Директор дитячого будинку, котра дозволила забрати малюка, буде покарана, оскільки порушила встановлену процедуру всиновлення, котрою передбачено цілий комплекс перевірок. Це добре, що дитину забрали порядні люди, а якби його збиралися перепродати на органи? Ну, а матуся буде притягнена до кримінальної відповідальності. Вона перебуває в приймальнику-розподільнику для бродяг і найбільше плаче за тим, що поки вона сидить за ґратами, її співмешканець по намету, котрого вона називає своїм «чоловіком», напевне, проп’є всі гроші.
Розкрито й ще декілька злочинів, у тому числі й один резонансний, пов’язаний із загибеллю дитини в Дніпропетровську. Працюючи із затриманими бродягами, правоохоронці отримали оперативну інформацію про жінку, котра, використовуючи свого п’ятимісячного сина, жебрала в цьому місті. Якось у листопаді вона, п’яна, заснула просто на лавочці біля оперного театру, а коли прокинулася, немовля було вже холодне. Злякавшись, вона покинула труп немовляти й, сівши на електричку, втекла до Києва. Тепер затриманою зловмисницею займається прокуратура Кіровського району Дніпропетровська.

Маленький «король» платформ
У свої 14 років Грицько вже має судимість за крадіжку, скоєну на вокзалі. Щоправда, покарання йому призначили умовно, тобто реально волі не позбавили. Але він належних висновків для себе не зробив і, покинувши рідну оселю в Коростені, де його мама пропадала в пиятиці та розпусті, знову подався на вокзал, котрий став для нього другою домівкою.
Там він крав залишені без нагляду валізи та грабував п’яних. Здобиччю розпоряджався так: гроші лишав собі — купував на них клей «Момент» (діагноз — полінаркоманія), а непотрібні йому речі та документи віддавав дорослим пройдисвітам, за що отримував від них у винагороду попоїсти. За таку «співпрацю» Грицька поважав увесь навколокримінальний світ вокзалу, а відомий авторитет Бабай, чия справа нині розглядається в Солом’янському районному суді, навіть особисто водив хлопчика в «Макдональдз».
Підліток дуже швидко засвоїв правила, що панують у злочинному світі, і невдовзі став лідером гурту безпритульних дітлахів, котрі жили тим, що тягли все, що погано лежить. До Києва прибувало багато шукачів пригод, та оскільки усіх їх Грицько одразу помічав, жоден з них не міг почати «бізнесу» без його дозволу.
Одного разу до Києва прибуло двоє «мандрівників» з Харкова, віком 14 та 15 років і такого ж способу життя — теж токсикомани. Вочевидь, знаючи правила гри, хлопчики, перед тим як взятися до справи, знайшли місцевого «авторитета», аби дістати в нього «санкцію». Той навіть зрадів прибульцям, оскільки угледів на виході з конкорсу до 14-ї колії п’яного будівельника, в кишенях якого були гроші. Хоча бідолаха й не в’язав лика, але пограбувати його самотужки сил могло не стачити, а от утрьох вони б з ним упоралися.
Юні харків’яни радо погодилися, ще й дали йому 10 гривень, на які він купив собі ніж-«метелик» — аби, мовляв, упевненіше почуватися. І хоча п’яний чоловік особливого опору не чинив, Грицько все одно штрикнув його в спину ножем — дуже йому хотілося випробувати нову зброю. На щастя, рана виявилася не глибокою, а здобиччю нападників стало 200 гривень.
Платформа, на якій зловмисники скоїли розбій, була майже безлюдною — свідком нападу став молодий хлопець, котрий вийшов із залу чекання. Але замість того щоб утрутитися або хоча б викликати міліцію, він з цікавістю спостерігав, як троє хлопчаків лупцюють ногами п’яного. Це особливо розізлило Грицька. Він накинувся на небажаного свідка й теж поранив його ножем.
Якби не ці поранення, ніяких заяв у міліцію ніхто б, напевне, й не писав. Але потерпілі звернулися по допомогу до вокзального медпункту, а там лікарі, довідавшись, як були отримані тілесні ушкодження, викликали правоохоронців. А вони вже за прикметами знайшли і юного «авторитета», і його харківських спільників. Нині усі троє в слідчому ізоляторі чекають на вирок суду.

Винахідник-перевертень
Спосіб, у який 17-літній Сашко обкрадав пасажирок, ще не траплявся в криміналістичній практиці, принаймні на теренах України. Місцями «рибної ловлі» для цього тендітного юнака стали жіночі туалети залізничного вокзалу Києва.
Відомо, що жінки всі свої цінні речі тримають в одному місці — у сумочці. А заходячи до кабінки громадського туалету, зазвичай вішають її на спеціально пристосований для цього гачок. Сашко й зметикував: якщо зайти до сусідньої кабіни, забратися на її перегородку та чимдуж перехилитися, то можна цю сумочку викрасти.
А як же, спитаєте, потрапити хлопцеві до жіночого туалету? Та дуже просто: треба лишень на декілька хвилин змінити стать! Простіше кажучи, перевдягтися в жіноче. Для цього Сашко на «блошиному» ринку придбав туфлі універсального фасону (тобто такі, що годяться і для хлопчика, і для дівчинки), довгу широку спідницю та куртку, яку вивертаючи, можна одягати на обидва боки.
Вахтерці, котра чатувала біля входу, треба було платити гривню — інакше не пройдеш, тож кожний візит мав бути результативним. Через те юний злодій виходив на полювання переважно в ранкові часи, коли відвідувачок мало і майже всі кабіни вільні. Угледівши потенційну жертву — пристойно вбрану жінку з сумочкою, він прямував за нею, заходив у сусідню кабіну, ставав ногами на зливний бачок і дротиком підчіплював сумочку, що висіла на гачку.
Потерпіла ж, навіть якщо й бачила, що в неї крадуть речі, нічим зарадити собі не могла — хіба що лемент здійняти. Але то вже було марно — за дві-три секунди зловмисника вже не було. Ось він виходить звідти: ззовні глянеш — дівчина як дівчина. Але одна мить, і Сашко зриває з голови хустинку, запихає за пасок спідницю, під якою ховаються трохи задерті штани, перевдягає куртку іншим боком, а викрадену сумочку ховає в поліетиленовий пакет — і вже він хлопець як хлопець. За якими прикметами його тепер шукати? Тим більше, що потерпіла в обличчя його не бачила, а вахтерка, що наприкінці зміни зазвичай куняє, теж не дуже її (вірніше його) розгледіла.
Обкрадені пасажирки, до речі, всі як одна виявлялися приїжджими, дуже поспішали в справах, а тому й не мали бажання витрачати час на спілкування з міліцією. Тому заяви про крадіжки в жіночих туалетах довгий час до лінійного відділу внутрішніх справ не надходили.
Нашому ж героєві іноді щастило спіймати багатий улов: в однієї жіночки з Кривого Рогу він таким чином викрав золоті сережки, браслет, перстень, обручку, фотокамеру, дорогі парфуми — якщо скласти все докупи, у тому числі вартість сумочки та гаманця, то збиток, завданий потерпілій, становив сім тисяч гривень. З речей, котрі попадалися у викрадених сумочках, Сашка найбільше цікавили гроші та мобільні телефони. Усе інше — косметика, парфуми, документи йому нібито були не до шмиги, але він з якоїсь незрозумілої для сищиків причини все це дбайливо зберігав.
На цьому й попався. Міліціонери оперативно-пошукової служби, котрі патрулюють вокзал у цивільному, вистежуючи цікавий для себе контингент, якось помітили Сашкові маніпуляції з перевдяганням. Добре, що не стали затримувати одразу (оскільки на той момент він був «порожній»), а простежили, як він попрямував до місця в залі чекання, де лишив свої речі під наглядом сусіди. Коли ж вони, представившись, попросили показати вміст сумки, той не зміг пояснити, звідки в нього взялася сила-силенна жіночих речей, як з’ясувалося потім, викрадених за годину до того під час попереднього «візиту» в туалет.
А сищики, за допомогою документів та записних книжок, встановивши особи потерпілих, пред’явили крадієві незаперечні звинувачення, тож невдовзі цю справу розглядатиме суд.

Юрій КОТНЮК
також у паперовій версії читайте:

• «СТАЛЕВИЙ КІНЬ» З ФАЛЬШОВАНИМ ТАВРОМ

назад »»»