ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЕКОЛОГІЯ
ДАЧУ МИКОЛИ ПІДГОРНОГО ПОВЕРНУЛИ ЦЕРКВІ. ЧИ ВІДНОВИТЬСЯ КУРОРТ ДЛЯ ВСІХ?
Нещодавно нерухоме майно санаторно-оздоровчого комплексу «Підлюте», розташованого в урочищі «Підлюте» на території села Осмолода Рожнятівського району Івано-Франківської області, розпорядженням голови облдержадміністрації Романа Ткача передали у власність Івано-Франківського Єпархіального управління УГКЦ.

Мінеральні джерела в Підлютому відомі з прадавніх часів. Та особливу увагу на них звернув на початку ХХ ст. львівський єпископ Сільвестр Сембратович, який вибудував тут кедрову палату для свого літнього відпочинку і гостей, що приїжджали до нього.
Саме з історією греко-католицької митрополії тісно пов’язаний розвиток Підлютого. Хоча воно стало відоме ще за митрополита Ангеловича, котрий начебто 1809 року, рятуючись від наполеонівських військ, подався зі Львова у свої володіння — до нинішнього Ангеліва (кілька кілометрів перед Підлютим) і мав намір через гори перебратися в Угорщину. Відтоді із Перегінська почали заїжджати хворі до Підлютого, щоб купатися у бальзамічній воді. Його слава починається у 40-х роках XIX ст., коли наступник Ангеловича митрополит М. Левицький у Підлютому позбувся ревматизму. Цікаво, що в ті часи від Перегінська до Підлютого не було ніякої дороги, лише гірські стежки, тому, кажуть, перегінські бойки несли владику на плечах на спеціально змайстрованих ношах. Левицький наказав поставити тут для себе дім, який носив ім’я «кедрова палата».
До розвитку цієї місцини пізніше долучалися греко-католицькі митрополити Г. Яхимович, Й. Сембратович, С. Сембратович. Були побудовані великий помешкальний дім, нова палата з кедрового дерева, зроблені прогулянкові стежки у лісі.
Український лікар Є. Озаркевич 1913 року писав: «... хто хоче використати добродійства в Підлютім, мусять пам’ятати, що це — не публічний заклад, а виключна власність митрополита і що лиш тоді можна туди добратися, якщо є митрополичий дозвіл». Проте в роки Першої світової війни, коли російська армія під командуванням генерала Брусилова вела жорстокі бої з австрійською цісарською армією в Карпатах, кедрову палату в Підлютому було сильно поруйновано.
З кінця 20-х років минулого століття, стверджує краєзнавець з Рожнятова Любомир Михайлів, сюди в поважному віці кілька разів поспіль щоліта приїжджав лікувати застуджені в російському полоні ноги митрополит Андрей Шептицький. Але доступ у цей благоліпний куточок Бойківщини духовними особами не обмежувався — прибувало й чимало світських осіб. Згодом митрополит Андрей Шептицький власним коштом відбудував приміщення для відпочинку та інші споруди. До Підлютого, а назва його пішла від гори Люта, поблизу якої знаходиться це урочище, було прокладено вузькоколійку. І загалом було облаштовано весь курортний комплекс. Воду мінеральних джерел було спрямовано у три басейни. За рік тут оздоровлювалось близько сотні курортників. Приміром, у одному з історичних джерел зазначено, що 1925 року у Підлютому лікувалось 83 курортники. Окрім оздоровлення, вони грали в теніс та інші ігри. До їхніх послуг були також бальна зала, читальня, телефон. Для курортників адміністрація організовувала мандрівки на карпатські вершини.
Із часом курорт у Підлютому став приваблювати до себе багатьох людей з недугами і тих, хто прагнув приємно і цікаво відпочити в Карпатах. Хворі могли тут лікувати ревматизм, запалення суглобів і м’язів, жіночі недуги, нервові хвороби, а також сухоти кісток і недокрів’я. Місцеві джерельні води, злегка солонкуваті, з домішками вуглеводню, йоду, вуглекислоти, пили та використовували для купелі. За своїм мінеральним складом вода наближається до трускавецької.
Після Другої світової війни пожежа в Підлютому дощенту знищила унікальний відпочинковий комплекс. Проте знамените рекреаційне місце порожнім довго не стояло. Радянська влада не тільки націоналізувала церковні угіддя, а й загнала у підпілля Українську греко-католицьку церкву. Спершу у відбудованій «палаті» на противагу колишнім елітним гостям відкрився санаторій для лісорубів. Та через деякий час після реконструкції Підлюте зробили закритою базою відпочинку номенклатури, куди приїжджали з Києва і Москви діячі тогочасного політикуму, зокрема Петро Шелест і маршал Віктор Куликов. Можновладців старшого віку сюди доставляли гелікоптерами здебільшого для полювання. У 70-х роках минулого століття курорт у Підлютому став дачею тодішнього голови Президії Верховної Ради СРСР М. Підгорного. Тут він полював на дичину. Після виходу його на пенсію помешкання хтось підпалив.
Нинішня «палата» — третій варіант резиденції, за розмірами, архітектурними формами і використаними будматеріалами не схожий на оригінал, тому кедровими їх тепер можна називати лише умовно. Відбудовано її було лише наприкінці 80-х років ХХ ст.
Нині цю екзотичну споруду повернуто УГКЦ. Тут незабаром постане Духовний центр.
Наразі з Підлютого в Перегінськ і Брошнів Рожнятівського району возять на розлив для постачання в торгівельну мережу цілющу мінеральну воду. Можливо, слава колишнього курорту в Підлютому ще нагадає про себе і приноситиме велику користь в поліпшенні здоров’я українців та їхнього відпочинку?

Іван ДМИТРІВ, Івано-Франківська область
також у паперовій версії читайте:

• ПАСТКИ ДЛЯ БРУДУ
• ВИНАЙШЛИ ЗАСІБ ПЕРЕВИХОВАННЯ БРАКОНЬЄРІВ
• ТОПОЛІ КРАЙ ДОРОГИ

назад »»»