ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СВІТ: ЩО? ДЕ? КОЛИ?
РУХ НЕПРИЄДНАННЯ ШУКАЄ НОВИХ ЛІДЕРІВ
З Куби надходять новини, які навряд чи тішать Вашингтон. Здається, що Фідель Кастро справді одужує, до того ж в Гавані відбувається неформальна зустріч лідерів країн Руху неприєднання. Його витоки беруть початок у 1955 році, коли в індонезійському місті Бандунг лідери Китаю, Індії, Індонезії, Філіппін, В'єтнаму, Малайзії підписали так звану Бандунзьку декларацію.

Цей історичний документ закріпив принципи невтручання у внутрішні справи, захист суверенітету і територіальної цілісності, курс на мирне співіснування та взаємовигідну співпрацю.
У 1961 році президент Югославії Йосип Броз Тіто та єгипетський лідер Гамаль Насер, спираючись на принципи Бандунзької декларації, заснували Рух неприєднання. Після деколонізації залежних територій упродовж 1970-х років його учасниками стали понад сто країн світу, які в умовах конфронтації між СРСР та США доби «холодної війни» взяли курс на неприєднання до жодного з ворожих блоків. Апогей впливу Руху неприєднання на міжнародні відносини припав на період після першої енергетичної кризи 1973 року. Після неї за симпатії країн, які розвиваються, точилася запекла боротьба між Москвою та Вашингтоном.
Звісно, в історії Руху неприєднання були й темні сторінки, пов'язані з численними війнами між країнами-учасниками. Упродовж 1980-х років загострилася криза в цьому геополітичному угрупованні, запеклою стала боротьба за лідерство в ньому. Після розпаду СРСР існування Руху неприєднання опинилося під питанням. Утім, ще більшим викликом стала економічна глобалізація. Саме процес тотального поширення ринкової ідеології та практики поставив під сумнів спроможність країн, що розвиваються, боротися за справедливий світовий економічний порядок. Наочним прикладом цього є ситуація у Світовій організації торгівлі, де так звані країни периферії не можуть виробити спільної позиції та захистити її перед комерційними інтересами найбагатших країн.
Тож зустріч 11 вересня в Гавані покликана дати відповідь, чи живий ще Рух неприєднання. Принаймні Фідель Кастро хоче виконати «історичну місію — передати естафету боротьби проти імперіалізму» молодшому поколінню політиків на чолі з венесуельським президентом Уго Чавесом, його болівійським колегою Ево Моралесом, іранським президентом Махмудом Ахмадінеджадом. Останній сподівається дістати підтримку своїх ядерних амбіцій. Проте світова громадськість так і не почула про винайдення способу, який дав би можливість країнам периферії світової економіки, політичні амбіції найвпливовіших з яких обмежуються сировинними ресурсами, а не технологіями, безболісно пристосуватись до глобалізації.

Андрій МАРТИНОВ
також у паперовій версії читайте:

• РОЗПОЧАВСЯ НАЙБІЛЬШИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ФОРУМ
• СУТИЧКИ В ШРІ-ЛАНЦІ
• В ІНДІЙСЬКОМУ ОКЕАНІ ЗАТОНУВ КОРАБЕЛЬ
• ЧОРНОГОРІЯ: ВИБОРИ ДО ПАРЛАМЕНТУ ЗАВЕРШЕНО
• АВІАКАТАСТРОФА В РОСІЇ
• АМЕРИКАНЦІ ЗВИНУВАЧУЮТЬ У ТЕРАКТАХ 11 ВЕРЕСНЯ БУША

назад »»»