ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ВІЙСЬКО
КОЛИ ЗАМОВКНЕ «МИРНА» КАНОНАДА?
Уперше широкій громадськості і в Україні, і за її межами стало відомо про існування села Новобогданівка, що в Запорізькій області, шостого травня 2004 року. Того дня, нагадаю, на арсеналах, де зберігалося близько п’ятьох тисяч умовних вагонів артилерійських снарядів, стався вибух. Упродовж наступних 12 діб у повітря «злетіли» тисячі снарядів, завдавши державі шкоди майже на 2,5 мільярда гривень.

А це, до речі, становило майже 30 відсотків оборонного бюджету.
Практично через рік, 23 липня 2005 року, на складах спалахнула пожежа, яку, щоправда, за кілька годин військовики локалізували. І ось у серпні поточного року — втретє за останні 28 місяців — над новобогданівськими складами і не тільки вкотре «свистіли» снаряди. Вибухи, спричинені пожежею, були такої сили, що в селах за кілька десятків кілометрів від арсеналу задрижали шибки.
— То була справжня канонада,— кажуть очевидці.— Складалося враження, що розпочалися навчання з потужною артпідготовкою.
І вони мають рацію: вибухи лунали з періодичністю 5-8 на хвилину, не припиняючись і в наступні дні, але, на щастя жителів навколишніх населених пунктів, з меншою періодичністю. Про завдані державі й людям збитки, страх, що довелося селянам пережити, не говоритиму: про це сказано достатньо. За інформацією Міністерства з питань надзвичайних ситуацій, роботи з ліквідації наслідків цієї «НП» триватимуть до 2008 року, оскільки снаряди тисячами порозкидані в радіусі десятків кілометрів.
Тільки-но пролунав перший вибух, як деякі видання і навіть політики почали звинувачувати Міноборони в «злочинному ставленні до безпеки громадян України, непрофесіоналізмі щодо зберігання боєприпасів і штучному створенні проблем». Подібні звинувачення — нонсенс. Бо, нагадаю, ні військове відомство, ні держава Україна загалом не причетні до виготовлення «надмірної кількості» боєприпасів, що зберігаються неподалік Новобогданівки: найновішим з них по 20–30 років, а є серед них і «раритети», яким... за 50 років! Тобто всі вони були виготовлені за часів Союзу. Арсеналів, де зберігається весь цей мотлох, в Україні вистачає, але майже всі вони перевантажені. Чому? А тому, що наприкінці 80-х років минулого століття, коли радянські війська залишали країни Центральної і Східної Європи, основна частка боєприпасів — за розпорядженням тодішнього військового керівництва Союзу — була перевезена до України. Того факту, що склади вже й так завантажені на всі 100 відсотків, до уваги не брали.
Одне слово, 15 років тому Україна успадкувала весь цей «скарб», який їй зовсім не потрібен. Що з ним робити? Продати? Але його ніхто не купує. Залишається єдиний варіант розв’язання проблеми — переробка, яка, до речі, розпочалася ще в 1995 році, коли була затверджена Програма утилізації звичайних видів боєприпасів, непридатних для подальшого використання та зберігання. Проте за дев’ять років позбулися, за словами начальника департаменту з утилізації ракет і боєприпасів МО Володимира Поповича, лише 172 тисячі тонн смертоносного скарбу. Чому так мало? Через брак коштів.
У січні поточного року Кабінет Міністрів України затвердив Програму ліквідації наслідків надзвичайної ситуації на території 275-ої артилерійської бази ракет і боєприпасів у селі Новобогданівка Мелітопольського району Запорізької області на 2006-2008 роки. Цією ж постановою уряд визначив головним державним замовником ліквідаційних робіт на цій базі Міністерство з надзвичайних ситуацій, а у квітні 2006 року міністр оборони Анатолій Гриценко підписав директиву, якою передбачено безплатну передачу військового майна від МО до МНС.
Суть не в тім, щоб перекладати відповідальність з одних плечей на інші. Звинуватити когось у бездіяльності чи якихось інших гріхах мають право лише компетентні органи, які проводять розслідування. Скажу більше: і МО, і МНС стали, власне, заручниками схвалених за межами України рішень про додаткове завантаження складів й арсеналів ракетами й снарядами, а також недофінансування утилізаційних і ліквідаційних робіт. Прикро, але факт: подібне лихо може знову статися не лише в Новобогданівці, а й у будь-якому куточку України, адже вся держава «нашпигована» подібними складами й арсеналами. На них накопичилася велика кількість надлишкових, фізично та морально застарілих зразків озброєнь, військової техніки, ракет і боєприпасів. З близько семи мільйонів одиниць стрілецької зброї і легких озброєнь, що зберігаються в Збройних силах, 1,5 млн одиниць (або понад 20% загальної кількості) підлягають утилізації. На цей час понад 1,7 млн тонн ракет і боєприпасів за строками придатності та технічним станом переробці підлягають близько 1,2 млн тонн, тобто 70% загального обсягу. Через брак екологічно безпечних технологій виникла проблема утилізації 16,2 млн тонн окислювача рідкого ракетного палива.
Зберігання такої кількості надлишкових озброєнь, техніки та боєприпасів потребує значних бюджетних витрат — понад 76 млн грн на рік, великих людських ресурсів — понад 12 тис. осіб, а головне — підвищує ризик для населення та соціальну напруженість. Позбутися цих запасів потрібно для оптимізації кількісних і якісних параметрів Збройних сил України та виконання зобов’язань держави відповідно до міжнародних договорів та угод стосовно контролю над зброєю та її нерозповсюдженням.
У 2005 р. внесено зміни та доповнення до чинної нормативно-правової бази, встановлені прозорі, єдині для всіх виконавців процедури переробки надлишкових озброєнь і військової техніки. До процесу були залучені уповноважені урядом організації, профільні державні підприємства, комерційні структури, а також ремонтні органи військових частин. Завдяки цьому досягнуто позитивних зрушень в утилізації надлишкових, непридатних для подальшого використання та застарілих ракет і боєприпасів. У 2005 р. знешкоджено звичайних ракет і боєприпасів 23,1 тис. тонн, тобто майже на 15 тис. тонн більше, ніж у 2004 р.
З метою створення технологічних можливостей, прискорення темпів утилізації, забезпечення належного фінансування цього процесу розроблений проект загальнодержавної «Програми утилізації непридатних для подальшого використання звичайних видів боєприпасів та ракет на період 2006–2015 рр.». Загальний обсяг фінансування, згідно з проектом, становитиме орієнтовно 3,9 млрд грн.
Міністерство оборони використовує можливості НАТО, ЄС, ОБСЄ та інших міжнародних організацій для залучення додаткових технологічних і фінансових ресурсів, необхідних для утилізації озброєнь, військової техніки, боєприпасів і рідкого ракетного палива. Так, за результатами проведеної НАТО оцінки наявних в Україні обсягів надлишкових озброєнь і боєприпасів, був запропонований проект вартістю 75,4 млн євро, розрахований на 12 років, яким передбачається переробка 133 тис. тонн боєприпасів і 1,5 млн одиниць стрілецької зброї та легких озброєнь.
У 2005 році між Кабінетом Міністрів України та підрозділом НАТО з питань матеріально-технічного забезпечення та постачання (NAMSO) укладено імплементаційну угоду, згідно з якою планується залучити кошти західних країн з фонду програми НАТО «Спільне скорочення небезпечних надлишкових запасів засобів війни». Угодою передбачено фінансування першого етапу робіт з утилізації боєприпасів (15 тис. тонн), стрілецької зброї (400 тис. одиниць) і переносних зенітних ракетних комплексів (1000 одиниць).
Крім того, в Україні виконується проект Європейського Союзу зі знищення 6,5 млн протипіхотних мін, на який Європейська комісія планує виділити до кінця 2008 р. близько сімох мільйонів євро. Міністерство оборони спільно з ОБСЄ започаткувало перший етап робіт з ліквідації запасів компонентів ракетного палива, на який виділено 30 тис. євро з бюджету координатора проектів ОБСЄ в Україні.
Прискорення процесу утилізації надлишкових озброєнь, військової техніки та боєприпасів сприятиме підвищенню рівня безпеки населення, а також вивільненню та рекультивації територій військових частин, що підлягають розформуванню під час реорганізації Збройних сил. А ще — зменшенню витрат на утримання надлишкової військової техніки, інфраструктури та персоналу обслуговування, підвищенню довіри до планів України з роззброєння, налагодженню партнерських стосунків і залученню додаткових джерел фінансових ресурсів.
також у паперовій версії читайте:

• З «ПІДРІЗАНИМИ КРИЛАМИ»

назад »»»