ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ПРОБЛЕМА
ЧИ ЗАГРОЖУЄ ЗАКАРПАТТЮ ФРУКТОВИЙ БУМ?
Закарпаття — один з регіонів, що має унікальні умови для розвитку садівництва та виноградарства, а отже, виробництва високоякісної й, головне, екологічно чистої продукції виноробства, садівництва, ягідництва.

Вина та коньяки Закарпаття ввійшли до каталогів найкращих напоїв держави, неодноразово отримували золоті медалі на міжнародних виставках-ярмарках. І це при тому, що характерною особливістю сільськогосподарського виробництва краю є низька землезабезпеченість: на одного жителя припадає 0,36 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 0,15 га ріллі, що відповідно у 2,4 та 4,3 раза менше, ніж у середньому по Україні. Тому по-ґаздівському дбайливо тут використовують кожний клаптик землі, здебільшого вирощуючи городину, ягоди, садовину, плекаючи виноградну лозу. Саме про впровадження інтенсивного садівництва піде мова.

Імпорт як нонсенс
Споконвіків у Берегівському районі практикують садівництво та ягідництво. І якщо державні дотації на закладення виноградників отримують, як правило, потужні підприємства з власним переробним циклом, то садівництвом у змозі займатися особисті та дрібні фермерські господарства. Скористатися державною програмою і повернути витрачені кошти фермерам допомагають фахівці закарпатського офісу Проекту аграрного маркетингу (ПАМ), котрі лише на Берегівщині постійно опікуються 40 господарями та фермерами. Та чи буде збут продукції з майбутніх садів? Прикро, погодьтесь, що нині на Закарпаття, де є всі умови для виробництва садовини й винограду, фрукти завозять... з Угорщини, Іспанії... До речі, науково-обґрунтована норма споживання фруктів на одну людину — 68 кг, а фактичний показник на Закарпатті — 36 кг (в Україні — 34 кг). Втім, переконаний, під силу змінити ситуацію, наповнити прилавки власною вітамінною продукцією. Як повідомив спеціаліст з маркетингу ПАМ Олександр Коваль, на Закарпатті працюють шість заводів, здатних переробити понад мільйон тонн яблук за сезон. Однак торік в області вродило лише 41 тис. тонн цих плодів, що становить менш як 1/25 частини потреби. Тобто проблем зі збутом власники яблуневих садів не матимуть.
Координатор закарпатського офісу ПАМ Роман Сало стверджує, що більш як вісім тисяч гектарів садів в області мають вік понад 30 років, заражені збудниками хвороб і шкідниками, а їхній сортовий асортимент не відповідає сучасним вимогам. На допомогу фермерам приходять науковці, зокрема фахівці Закарпатського інституту агропромислового виробництва. Утішає й те, що держава повертається обличчям до садівництва та виноградарства, запроваджуючи програму часткового відшкодування коштів за висадку нових садів. Якщо, приміром, цьогоріч в області на закладання і догляд за багаторічними насадженнями витрачено 7,5 млн гривень, то виробникам компенсовано 3,7 мільйона, а за минулий рік — відповідно 11,4 млн і 6,5 млн гривень. Завдяки цьому за останні три роки на Закарпатті закладено близько 500 га нових інтенсивних садів. Залежно від ширини міжряддя, системи зрошення, наявності чи відсутності шпалер, один гектар нового саду обходитиметься фермерові від 30 тисяч до 50 тис. грн. Ще 5–6 тис. грн коштуватиме проект для одного гектара, за наявності якого фермер може претендувати на повернення частини його видатків відповідно до державної програми. Наприклад, за вартості висадки гектара виноградників 75 тис. грн з бюджету фермерові повернуть 60 тис. грн.
Рентабельність яблучного саду залежно від сорту становить 30–40%, витрати окуповуються на четвертий рік. У середньому сад, закладений за сучасними стандартами, плодоноситиме від 15 до 25 років. З огляду на теперішні можливості садівництва однією з найефективніших систем є зрошування. У структурі витрат воно займає близько 15 відсотків, але завдяки йому врожайність збільшується втричі.
За нинішніх цін та нестачі фруктів на українському ринку садівництво, як стверджують фахівці, справа вигідна. Для Закарпаття вона навіть значно перевищує можливу вигоду від вирощування зернових. На жаль, інтенсивним садівництвом цікавляться лише в селах Сторожниця Ужгородського й Завидово Мукачівського районів, весною долучилася й Берегівщина. До речі, за останні роки берегівські дослідники помітили потепління клімату на два градуси, розповіла завідувач відділу багаторічних насаджень Закарпатського інституту агропромислового виробництва Надія Пилипчинець. Це теж є своєрідним знаком для садоводів.

Контури майбутнього
Проблема сортозаміни в садівництві така ж актуальна, як, приміром, у рільництві. На саджанці фруктових дерев є значний попит не лише у великих господарствах, а й серед дачників, та й усіх, хто має хоч клаптик землі і хоче посадити на ньому дерево. Купувати саджанці на ринку ризиковано, особливо для тих, хто не дуже розуміється на справі. На підмогу закарпатцям прийшло ДП «Голланд-Плант-Україна» — дочірнє підприємство відомої угорської фірми з аналогічною назвою. Тут на 60-гектарній плантації плекають саджанці яблуні, груші, черешні, інших фруктових дерев, а також ягідники смородини, малини, винограду тощо. Дерева плодоноситимуть уже на другий рік. Цікава арифметика висадки саджанців: на один гектар середньорослих дерев їх потрібно 667, карликових — 2250. Ціни на деревця помірні — від 8 до 11 гривень, кущі порічок — по 3 грн 50 коп., саджанці винограду — по шість гривень.
Угорці взяли в пайовиків землю в оренду на 25 років. На Ужгородщині вони вже третій рік, розраховуються збіжжям — кожен власник паю отримує щонайменше тонну пшениці.
За словами директора дочірнього підприємства «Голланд-Плант-Україна» Яноша Кертиса, усі саджанці — це безвірусний матеріал, що дуже важливо. Інвестиції угорців становлять 500 тисяч доларів США. Сорти яблунь, котрі пропонує фірма, дають 100-тонний урожай з гектара. Традиційні для Закарпаття сорти, до слова, давали по 40–60 тонн яблук.
Послугами «Голанд-Плант-Україна» вже скористався відомий у краї фермер Василь Мелеш. Тепер уже й сам забезпечує закарпатських колег високоякісними саджанцями. Під Ужгородом у ФГ «Коник», котре очолює пан Мелеш, посадили молодий сад на 25-гектарній площі. Фермерське господарство стало полігоном запровадження інновацій і досягнень науки — крапельного зрошування фруктових дерев. Завдяки цій технології прискорюється приживлюваність саджанців, плодоношення, збільшується урожайність, адже до коренів дерев подається не проста, а насичена поживними речовинами вода. У структурі витрат застосування цього методу становить приблизно 15 відсотків, але врожайність зростає втричі.
Крім уже згаданого ФГ «Коник», садівнича справа добре поставлена в господарствах «Велла» та «Ренет» Виноградівського, «Айсберг» і «Котнар» Берегівського, «Завидівське» Мукачівського та «Ранет» Ужгородського районів. Керівники цих фермерських господарств Володимир Тижук, Іван Белеканич, Федір Вайс, Отілло Варга, Олег Івашкович та інші є справжніми ентузіастами сучасного садівництва й виноградарства. Завдяки їхнім старанням тільки цьогорічної весни в області посаджено 54 га саду, 120 га виноградників, три гектари ягідних кущів. Уже поточної осені планують зібрати з них майже 70 тисяч тонн плодів і ягід.
До речі, на Закарпатті фахівці розробляють стратегію розвитку аграрного виробництва, котрою передбачено розширення площ під багаторічні насадження. Зокрема, йдеться про ефективніше використання можливостей Хустського і Тячівського районів, які звіку-правіку славляться садами. Більшої фруктової віддачі очікують і від фермерів Іршавського району. Успішно реалізують і «Програму розвитку багаторічних насаджень у Закарпатській області до 2010 року», згідно з якою планується розширення площ під європейські сорти винограду та інтенсивні сади з використанням новітніх технологій, крапельного зрошення тощо. З цією метою в області створюються розсадники. Окрім уже згаданого ДП «Голанд-Плант-Україна», добре поставлене розсадництво в Закарпатському інституті АПВ, радгоспі-заводі «Виноградівський», АПТП «Бойовище» та інших. Думають і про створення помологічної інспекції для підтримки районованих сортів багаторічних насаджень. Нині вони займають на Закарпатті 13,5 тис. гектарів: зерняткові — 8,5 тис., кісточкові — 3,5 тис., горіхоплідні — одну тисячу, виноградники — 4,6 тис. гектарів.
Але, вочевидь, цього замало, якщо не вистачає власних фруктів на прилавках крамниць і ринків, а взимку імпортні яблука й виноград коштують дорожче, ніж заморські банани й помаранчі. Невже ми не здатні виростити у достатній кількості яблук чи винограду? Можемо, але треба поліпшити ситуацію в доволі занедбаній галузі. Мусимо переглянути структуру садів і виноградників, поліпшити сортність, старі сади замінити на інтенсивні... Фермерам варто відмовитись від традиційних підходів до справи, придивлятися до новітніх світових тенденцій у садівництві й виноградарстві, активніше впроваджувати сучасні технології...

Іван ДМИТРІВ,
Закарпатська область
також у паперовій версії читайте:

• «КУПІТЬ МЕНІ КОМП’ЮТЕРНЕ КРІСЛО!» ХТО ВЛАСНОРУЧ СТВОРЮЄ РАЙ ДЛЯ ЗДИРНИКІВ?

назад »»»