ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СПОРТ
ДЖЕНТЛЬМЕНИ З ГІДРОПАРКУ
Двоє хлопців, що зустрілися в столичному Гідропарку, аби потренуватись з овальним м'ячем, тоді ще не знали, що вийде з їхньої витівки.
Як усе починалось...
За всієї скромності масштабів розвитку українського регбі шанувальників цього виду спорту — чимало.

Гру, що зародилась в Англії, люблять у Львові, Харкові, Одесі. Як і раніше, Меккою регбістів в Україні є Київ. Специфіка гри полягає в тому, що до перших стартів у дорослих змаганнях спортсмен починає готуватися з 11–13 років і лише до 20 літ по-справжньому «дозріває» для овального м'яча. Тому атлети, котрі прийшли у регбі з інших видів у «зрілому» віці,— швидше виняток. Якщо «рідний брат» регбі, футбол, лишає шанси людям будь-якого віку і різної фізичної підготовки прилучитися, то аматорам «хуліганської гри джентльменів» податися, великим рахунком, нікуди. Професіонал, завершивши кар'єру, може, як і раніше, одержувати задоволення від улюбленої гри, виступаючи за ветеранські команди. А де і як почати грати молодій людині, що хотіла б познайомитися із захоплюючою грою? Приблизно так міркував засновник київських «Орків» Сергій Буланович, менеджер за професією, економіст за освітою і регбіст за покликанням, коли зважився шукати однодумців з-поміж земляків. Він розмістив оголошення в Інтернеті й розклеїв листівки у Гідропарку, що давно став постійним місцем збирання аматорів спорту столиці. На перше тренування, як читач уже знає, прийшло тільки двоє...

Добрий початок — половина справи
Утім, «масовість» першого тренування не позбавила оптимізму ентузіастів. Наполегливо оновлювалися оголошення в мережі й в місцях скупчення людей, був створений спеціальний сайт для аматорів регбі. І люди зацікавились.
До заявки регбійної команди на гру включається 22 гравці — на поле водночас виходять 15 спортсменів. Більш динамічний вид — регбі-7, передбачає команду з десяти спортсменів (семеро — у полі). Але обидва різновиди також передбачають наявність великого поля зі спеціальною розміткою і специфічними воротами. Проте ці проблеми можна було вирішити. Річ у тім, що на всіх континентах давно й успішно розвивається пляжний різновид регбі. Міні-формат «п'ять на п'ять» не потребує спеціальної розмітки, наявності воріт, та й грати можна на будь-якому піщаному майданчику розміром тридцять на п'ятдесят. Відсутність технічно складних елементів «великого» регбі (коридорів тощо) дає змогу залучити до гри людей, що не мають спеціальної підготовки. Власне, нестача гравців для створення повноцінної команди і відсутність регбійних полів у Києві за великого бажання хлопців грати і дали поштовх до появи перших команд з пляжного регбі. Тим часом колектив зростав і вже на першому Відкритому кубку Києва з пляжного різновиду гри (серпень 2005 року) аматорський регбійний клуб «Орки» виставив на змагання три команди. Щоправда, обіграти тоді професійних гравців і досвідченіших «братів по зброї» з московського клубу «Форум» господарі поля не змогли. Одначе добрий початок — половина справи.
Головна мета — створення повноцінної команди — не давала спокою «Оркам» (клуб названо на честь найпопулярнішого письменника Толкіна, котрий, як і багато інших відомих людей, свого часу грав у регбі). Дебютна товариська зустріч із київським «Локомотивом» у регбі-15 хоч і закінчилась розгромною поразкою новачків (0:40), усе ж окрилила й надала впевненості у правильності обраного шляху. На зимові канікули аматори пішли з наміром «не відступати і не здаватися». Підстави для оптимізму в «Орків» таки були: до складу команди прийшли сильні гравці, що грали колись у союзних і українських лігах. Залишивши регбі через травми, роботу, з інших причин, хлопці стали, по суті, тренерами-гравцями клубу. Команда виявилася бажаним тренувальним партнером для майстрів овального м'яча. «Хлопчики для биття» з Гідропарку виявилися здібними учнями маститих учителів і незабаром почали доводити, що і характер, і сили, і здатність у них є.

Не легіонери, але...
Після того, як «Орки» вирішили дати заявку на чемпіонат України, вони не уявляли, з чим доведеться зіштовхнуться. Більшість наших клубів, на жаль, ледь животіють і найчастіше не можуть знайти коштів навіть на найнеобхідніше (включаючи, оренду стадіонів). Виїхати навіть до сусідньої області для багатьох — фантастика. Саме «географічно-фінансова» причина призвела до створення нової, другої ліги чемпіонату України. У ній об'єдналися львівські «Сокіл-2» (фарм-клуб команди першої ліги), «Тернопіль», «Рівне», «Хмельницький» (дочірнє формування клубу суперліги). До цієї «західної» кампанії приєдналися й київські «Орки». Утім, київськими їх назвати було б не зовсім справедливо,— до заявочного списку клубу потрапили... гравці з Нової Зеландії, Франції, Італії, Канади. Та й легіонерами в повному розумінні слова їх не назвеш — вони живуть і працюють в Україні, а вільний час присвячують улюбленій грі. Традиції молодої команди, її стиль, відкритість припали до смаку іноземним гравцям, а розуміння гри і досвід допомогли суттєво додати у класі новачкам. До складу увійшли й регбісти, «які бутси повісили на цвях» років п'ять-шість тому,— Юрій Никон, Микола Тихомиров, Олексій Стольников... Незважаючи на поразку (10:34) в Хмельницькому, кияни таки попсували нерви більш досвідченому суперникові. Потім були ігри у Львові, Києві... Нині «Орки» — реальний претендент на підвищення в класі й вихід до першої ліги.

Крізь піщані бурі
Попри те, що цього року київські аматори зробили акцент на регбі-15, пляжний різновид вони не забувають. Відбулися чергові міжнародні змагання в Гідропарку. Перший турнір не тільки зібрав рекордну для України кількість учасників (16 команд), а й запам'ятався приїздом жіночої команди з Москви, чоловічої команди з далекої Ірландії. 2007 року до Києва мають намір приїхати регбісти з Німеччини, Ізраїлю, Росії, Франції, Англії й Ірландії. Є плани запросити сусідів з Чехії й Польщі. Як і раніше, «Орки» усе роблять самотужки і за свій рахунок. Хіба що «Кока-кола» забезпечила учасників змагань напоями. У молодого київського клубу є й інша особливість — пропагувати у ЗМІ регбі, залучаючи нових людей до своїх лав.

Що далі?
Що в найближчих планах керівництва команди? Щодо пляжного регбі, то тут більш-менш зрозуміло. Аматори переконані, що наступного року зможуть організувати не два, а чотири турніри, які стануть турами першого в історії чемпіонату України. До слова, один із турів готова прийняти Одеська обласна федерація регбі. З легкої руки «Орків», планується чемпіонат міста з-поміж дітей і юнацтва. Та й свої лави аматори сподіваються поповнити за рахунок новачків, котрим завжди раді на тренуваннях і матчах.
Серед найближчих завдань нового клубу — залучення спонсорів. В усьому світі на грі з овальним м'ячем роблять чималі гроші. Чи вийде в «Орків» зробити прорив — побачимо. Принаймні, хлопці працюють над цим. «Так, буде нелегко,— говорить президент клубу Сергій Буланович,— утім, клянчити гроші ми не будемо. Крім того, працюємо на майбутнє — залучаємо до спорту, до здорового способу життя все більше молодих людей. Якщо сподіватись на доброго дядечка з комерційної структури, держоргани, що відповідають за спорт, на поліпшення роботи федерації, можна довго чекати «біля моря погоди». Усе просто: хочеш — грай! Якщо клуб (це об'єднання всіх його членів) не в змозі вижити — гріш ціна такому клубові. Та якщо хтось захоче нам посприяти, простягне руку допомоги, будемо вельми вдячні».
P. S. Ті, хто зацікавився амбітними аматорами регбі з клубу «Орки», можуть познайомитися з ними на сайті kievrugby.narod.ru.
Євген МАЄВСЬКИЙ
також у паперовій версії читайте:

• ЛЬВОВУ — НОВИЙ СТАДІОН

назад »»»