ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ВІЙСЬКО
І КВОЛИХ, І ХВОРИХ ВІДПРАВЛЯЮТЬ, БУВАЄ, ДО ВІЙСЬКА ДЕЯКІ ПРИЗОВНІ КОМІСІЇ
1 жовтня розпочнеться чергова призовна кампанія: згідно з указом Президента України солдатські однострої одягнуть понад 20 тисяч наших співвітчизників. Проблем, пов'язаних із комплектуванням армії, інших військових формувань держави особовим складом вистачає. Погане здоров'я молоді — одна з них.

— Патологічна ураженість на тисячу юнаків призовного віку становить близько двох тисяч хвороб,— говорить начальник військово-лікарської комісії МО України Василь Михайлець.— Найбільше хлопці хворіють у Києві, Дніпропетровській та Донецькій областях. Але, водночас, у нас вистачає юнаків, які за медичними показниками не мають обмежень щодо служби. Навіть в повітрянодесантних частинах і на кораблях Військово-морських сил. Нагадаю, що на військовому обліку перебуває близько 1200 тисяч громадян. Отже, є, начебто, з кого вибирати.
Із них на призовні дільниці викликають лише 350–370 тисяч. Проте і з цієї кількості 80–90 відсотків мають право на відстрочки. Отже, контингент тих, з якого відбирають майбутніх вояків, не такий великий. До того ж, щороку на додаткове медичне обстеження направляють десятки тисяч призовників. Чимало з них не повертаються до військкоматів. Наприклад, 2000 року подібним чином від служби в армії ухилились 24685 тисяч осіб, а в 2004-му — понад 40 тисяч.
Навесні й восени — на час проведення призовних кампаній — кожен військовий комісаріат отримує з Генерального штабу Збройних сил план щодо призову до ЗС юнаків. Його треба виконувати.
— Це, зважаючи на кількість тих, хто має право на відстрочки, не так просто зробити,— відверто розповідав мені знайомий офіцер-військкоматівець.— Тому деякі мої колеги, трапляється, вдаються до не зовсім законних дій.
Іншими словами, відправляють до війська тих, хто має вади зі здоров'ям.
...Руслана Ріпака Барський райвійськкомат, що на Вінниччині, призвав до столичного гарнізону.
— Ще з перших днів перебування в частині він скаржився на біль у ділянці серця,— говорив мені офіцер відділу виховної роботи понтонно-мостової бригади майор Анатолій Гаврищук.— Деякі мої колеги вважали Руслана за симулянта, але коли під час ранкової зарядки Ріпак втратив свідомість, його терміново відправили до госпіталю. «До військової служби непридатний» — такий вердикт винесли лікарі Головного військового клінічного госпіталю МО України після того, як ретельно обстежили хлопця. Незабаром його комісували.
«Складний далекозорий астигматизм очей», «ангіотрофоневроз верхніх і нижніх кінцівок», «уроджений порок серця», «шизофренія», «психопатія» — ось далеко не повний перелік діагнозів, з якими приходять служити. Давно відомо, що саме психічні розлади, розумова відсталість призводять до різних надзвичайних ситуацій, особливо якщо хворі знаходяться у великих колективах. Адже в їхніх руках часто опиняється зброя. У російській армії, під час комплектування якої теж не надто переймаються здоров'ям призовників, були випадки, коли психічно хворі солдати з незрозумілих причин розстрілювали своїх товаришів по службі й закінчували життя самогубством. У нас поки подібних «нп» не було. Але 2004 року за психічних захворювань лише зі Збройних сил достроково звільнились понад 500 осіб!..
— Відповідні дослідження, які проводяться серед молодих воїнів, свідчать, що чимало з них схильні до невротичних зривів і навіть самогубств,— каже Василь Михайлець.— Отже, це ще раз підтверджує низьку якість психологічних обстежень, які майбутні солдати проходять перед призовом. Рідко, але все ж під час служби деякі солдати накладають на себе руки. Так, інколи це пов'язано зі знущанням над ними казармених хуліганів, іншими ганебними явищами, притаманними нашій армії. Проте, зазвичай, причиною суїцидів є психічні розлади. Хтозна, можливо, не опинись в армії, ці хлопці завершили б свій земний шлях інакше.
Свого часу міністр оборони України видав наказ, що значно розширив коло хвороб, із якими не призивають до війська. Мета — поліпшення комплектування Збройних сил здоровим і фізично розвиненим поповненням. Його юрисдикція поширюється на всі військкомати, призовні комісії й він є настільною книгою для їхніх працівників. На жаль, деякі з них рідко її гортають...
У суспільстві існує думка, що призовом у нас займаються лише військкомати і коли б там служили більш порядні офіцери, то хворі б до армії не потрапляли. Ніскільки не захищаю військкоматівців: серед них є різні люди. Проте нагадаю, що, згідно з чинним законодавством, організація і проведення медичних оглядів призовників, визначення їхньої придатності до служби, прикріплення до лікувально-профілактичних закладів юнаків, що потребують обстеження й лікування, покладаються на призовні комісії. Очолюють їх заступники голів районних і міських держадміністрацій, а військові комісари є звичайними їхніми членами.
— На жаль, далеко не всі члени цих комісій відзначаються сумлінним виконанням своїх функціональних обов'язків,— говорить перший заступник начальника Головного управління нагляду за додержанням законів у Збройних силах України та інших військових формуваннях Генеральної прокуратури України полковник юстиції Василь Козачук.— Як і деякі військкоматівці: були випадки, коли останні безпідставно звільняли від виконання конституційного обов'язку громадян, не маючи на те жодних підстав. Звісно, що не за гарні очі.
Перелік фактів, які свідчать про те, що до Збройних сил часто потрапляють хлопці, місце яких на лікарняних, а не солдатських ліжках, можна продовжувати. Проте однією лише констатацією справі не зарадиш. Як запобігти призову до війська хворих? По-перше, треба поліпшити роботу підліткових кабінетів, у яких проводиться лікувально-оздоровча робота з майбутніми солдатами: вони оснащені застарілим морально і фізично медичним обладнанням або взагалі його не мають. До того ж, у багатьох із них працюють фахівці, котрим бракує відповідних знань, досвіду. Ці кабінети доцільно укомплектувати й психіатрами. Тоді, гадаю, у нас поменшало б солдатів із різними нервово-психічними розладами.
Із кожним роком кількість тих, хто викликається на медичні огляди без нагальної потреби, зростає. Якщо, наприклад, 2001 року на них побувало 640 тисяч юнаків, то у 2005-му — близько 800 тисяч, відчутно збільшивши навантаження на медпрацівників. Вони, бува, змушені обстежувати 100—150 осіб щодня, хоча їхня кількість не має перевищувати 50. Тож говорити про якість цих обстежень не доводиться.
Значна кількість помилок, допущених під час оформлення експертної документації, зумовлена тим, що чимало лікарів погано знаються на вимогах керівних документів з питань військово-лікарської експертизи на придатність до служби. Тож не завадило б навести, нарешті, лад як у проходженні медоглядів, так і потурбуватись про обізнаність фахівців з відповідними нормативно-правовими документами.
Щороку лише зі Збройних сил України через недуги, не пов'язані з проходженням служби, звільняються сотні юнаків. Але за помилки, допущені при їхньому призові, ніхто не відповідає. Шкода: притягнення до відповідальності бодай одного чиновника слугувало б, можливо, добрим уроком для інших. Проте за чинним законодавством ні члени призовних комісій, ні військкоматівці, з вини яких кволі й хворі юнаки потрапляють до солдатських казарм, відповідальності за свої дії не несуть...
За час існування Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» до нього часто вносять поправки і доповнення, які щоразу розширюють коло осіб, які мають право на відстрочки. Це суттєво звужує інше коло — тих, з кого комплектується військо.
...З 2011 року Збройні сили України, всі інші військові формування мають перейти на контрактну основу. Тобто в них служитимуть за власним бажанням. Однак до осені 2010-го, коли відбудеться останній призов на строкову службу, ми ще дев'ять разів проводжатимемо до війська наших синів, братів і онуків.
також у паперовій версії читайте:

• НЕ ЧИСЛОМ — УМІННЯМ

назад »»»