ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ОСВІТА
У СІМ’Ї — ПЕРШОКЛАСНИК
«Привітайте: мій син Богданчик став школярем»,— збуджено й радісно похвалилася знайома, у якої цьогорічний вересень почався з нового етапу в житті молодого сімейства — їхній первісток пішов до школи.

До події батьки хлопчика, а також його бабусі та дідусі готувалися ретельно: подбали, щоб у родині напередодні першовересневого свята панував піднесено-урочистий настрій: і торт спекли, і фруктів накупили, і нову гру для комп’ютера як заохочення. Та виявилось, що врахували не все. Принаймні, після двох днів навчання син категорично заявив батькам: «До школи більше не піду — мені там не подобається!» Далі були умовляння, прохання, сльози й категоричне батьківське: «Я тобі що сказав?»
Нині Богдан ходить до школи через силу, став замкнутим, не хоче нічого розповідати, до навчання не виявляє інтересу.
«Можливо, варто частіше спілкуватися з учителькою?»— висловлюю занепокоєння сусідки.
Мама Галина Вікторівна пояснює: «В учительки таких школяриків, як наш Богданко, ще двадцять дев’ять. Вона ще й сама молода-недосвідчена, хіба встежить за кожним? Та й навряд чи вона зобов’язана комусь окремо приділяти більше уваги, ніж іншим?»
Богдан, як розповіла його мама, до школи пішов із бажанням й радісним хвилюванням. Чи готували його спеціально? Річ у тім, що до дитсадка він не ходив через стан здоров’я (хлопчика доглядала бабуся). Тож практично його не привчили до поведінки в колективі, самообслуговування, побутової праці, правил суспільної поведінки, чіткого дотримання розпорядку дня, дисципліни, моральних обов’язків і звичок. А ще, здається, батьки припустилися помилок у підготовці сина до школи:
>>Слід було пояснити хлопчикові, що навчанння — не розвага (урочистості й веселощі бувають тільки з певної нагоди), а серйозна справа. Це праця — уперта й наполеглива, від якої залежить втілення всіх його мрій і бажань, подальша доля.
>>Потрібно формувати у дитини інтерес до здобуття знань у школі, бути допитливим, зосередженим, уміти спостерігати, аналізувати, прагнути мати широкий світогляд, який допоможе надалі правильніше визначитись з майбутнім вибором життєвого шляху.
>> Дитина має бути охайною в усьому — від ставлення до власного приладдя, книжок, зошитів, форми, портфеля чи наплічника — до шкільного майна, яке потрібно берегти.
>> Школяр від перших днів навчання мусить сприймати відвідування школи як обов’язок. На уроках він має бути організованим і дисциплінованим; у поведінці з учителькою — стриманим, зосередженим, слухняним, говорити правду (адже вона бажає йому добра, хоче прищепити знання); у ставленні до однокласників школярикові треба бути чемним, не створювати конфліктів, не насміхатися, не брати на глум тих, хто чогось не зрозумів, не протиставляти себе іншим, а допомагати, якщо є така змога, формувати товариські стосунки.
>> Одна з найпоширеніших помилок батьків (це стосується здебільшого дітей, котрі не відвідували дитсадок) — те, що їх не навчено вчасно попроситися в туалет (дехто навіть не знає, як потрібно звернутися з таким проханням, соромиться). Таке, зокрема, трапилося з Богданчиком.
Як з’ясувалось, хлопчик дотерпів на уроці до того, що замочив штанці. Заплакав, а однокласники почали його соромити. Вчителька, звісно, погасила конфлікт, однак те, що відбулось, стало для дитини складним психологічним випробуванням, яке нескоро вдасться стерти з пам’яті. Тепер батькам доведеться попрацювати з дитиною, щоб Богдан зміг виявити свої здібності й поновити в однокласників «підмочений» авторитет.

Леся ПОЛІЩУК
також у паперовій версії читайте:

• КРЕДИТ, МОДУЛЬ, РЕЙТИНГ...
• ЗНАХОДЬТЕ ТОЧНИЙ ВІДПОВІДНИК ДЛЯ СЛОВА «ЗНАХОДИТИСЯ»

назад »»»