ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЕКОНОМІКА
СОЛОДКИЙ ПРОРИВ У ЄВРОПУ
Україна у 1991 році виробила понад п’ять мільйонів тонн цукру. Згодом основні російський та азійський ринки збуту «солодкого піску» були втрачені, й торік обсяг валового виробництва цукру становив близько 2 млн тонн.

Водночас експерти переконані, що названа галузь є однією з найперспективніших з погляду експорту.
Нині українські цукровари працюють практично на потреби внутрішнього ринку. В часи перманентних криз, коли на ринку бракувало цукру, Україна була змушена імпортувати дешевий цукор-сирець, за допомогою якого насичувала внутрішній попит. Обсяг споживання цукру на внутрішньому ринку — 1 млн 840 тис тонн.

Цукор змінює статус
Для розвитку галузі є кілька сприятливих передумов. Цього року світові ціни на цукор найвищі за 25 років. Причина — в зміні статусу цукру й цукрової сировини із суто продовольчого на енергетичний продукт. Як відомо, найбільший у світі виробник цукрової тростини — Бразилія — понад 68% первинної сировини переробляє на пальне, яке є замінником бензину. Це — біоетанол. У багатьох країнах у складі моторного пального 15-20% становить біоетанол. Японія до 2020 року має намір відмовитись від використання бензину як моторного пального і перейти на біоетанол. Нещодавня директива Європейської комісії також передбачає до 2015 року розширити використання біоетанолу як моторного палива до 10% обсягу загального споживання. Забезпечити себе біопаливом у такому обсязі ЄС самотужки не зможе, бо для цього доведеться 80% посівних площ відвести під технічні культури.
Тенденції на енергетичному ринку свідчать про те, що неминуче зростатиме ціна нафти. За такої кон’юнктури зростатиме попит і ціна відновлювальних енергетичних джерел, якими є цукрова тростина, буряк і цукор. Споживання цукрової сировини та цукру щороку зростає у світі на 2%. За прогнозами експертів, цьогоріч глобальне споживання цукру досягне 150 млн тонн.
На світовому ринку навіть виник певний дефіцит цукру і ціни на нього стабільно зростають. Сприятлива кон’юнктура формується на європейському ринку. Після реформи цукрової галузі в ЄС скорочується виробництво буряку і цукру. Зростанням попиту на солодкий продукт у світі та Європі повинні скористатися українські виробники. Бурякоцукрова галузь, на переконання експертів, є найперспективнішою з погляду капіталізації й залучення інвесторів.

Перша «ластівка»
Про перспективи свідчить те, що компанія «Астарта-Київ» (один із лідерів цукрової галузі України) нещодавно під час публічного розміщення цінних паперів (ІРО) на Варшавській фондовій біржі продала 355 683 акцій. Цей пакет становить близько 20% загального обсягу цінних паперів компанії. Торги закрилися на позначці 19 злотих за одну акцію компанії. Капіталізація компанії — 158,17 млн дол. США, що є рекордом українських аграрних фірм. Це перший значущий інвестиційний проект із розміщення акцій українських агропромислових виробників у Європі.
Для публічного розміщення «Астарта-Київ» випустила додатково п’ять мільйонів акцій. У компанії — понад 400 індивідуальних інвесторів з «портфелем» у розмірі 850 500 акцій та більше 20 інституційних інвесторів з «портфелем» у розмірі 4 149 500 акцій. Найбільшим інституційним інвестором компанії (5% акцій) є шведський фонд East Capital, який бере активну участь в придбанні акцій російських і українських компаній, які первинно розміщують цінні папери на міжнародних фондових біржах.
За словами гендиректора «Астарта-Київ» Віктора Іванчика, компанія має п’ять цукрових заводів і понад 20 агрофірм, які вирощують цукровий буряк на площі 75 тис. га. Вийти на зовнішні ринки запозичень компанію спонукала нестача інвестиційних ресурсів для модернізації цукрозаводів і закупівлі новітньої сільгосптехніки. Європейських інвесторів удалося переконати, що Україна потребує інвестицій, для яких може забезпечити хороший клімат.
Загалом реалізовано п’ять мільйонів акцій. Найбільшу частку (83%) придбали інституційні інвесторів. Це переважно великі банки, компанії, страхові компанії та пенсійні фонди Польщі, Великої Британії, Італії, Швейцарії, Швеції та Німеччини. Власниками 60% проданих акцій стали польські інвестори, а близько 40% розподілились між інвесторами з інших країн.
Віктор Іванчик вважає, що українські компанії мають виходи на європейські ринки, зокрема фінансові, «з відкритим забралом», тобто мати прозорі бізнес-плани і цікаві пропозиції для інвесторів. Тоді успіх залучення капіталу — гарантований. Експерт прогнозує найближчим часом бум європейських інвестицій в Україну.
Компанія отримала 95 млн злотих (майже 31 млн доларів). Ці кошти вкладуть у розвиток інфраструктури бізнесу, для придбання новітньої техніки й технологій. Кошти переважно використають для закупівлі американської ґрунтообробної техніки, розрахованої для обробітку великих земельних масивів і модернізації п’яти цукрових заводів на Полтавщині. За рахунок динамічного розвитку та залучення інвестицій компанія сподівається збільшити свою частку на внутрішньому ринку цукру до 5%.
Експерти вважають, що такий вдалий старт «Астарта-Київ» свідчить про великі перспективи українського цукрової галузі, яку іноземні інвестори розглядають як привабливу для довгострокових інвестицій.
Голова правління асоціації «Укрцукор» Микола Ярчук наголошує, що вперше у вітчизняній цукровій галузі використано успішний метод залучення іноземних інвестицій — первинне публічне розміщення акцій на біржі. Через скорочення виробництва цукру в Європі та зростання попиту всі українські цукрові компанії тепер мають шанс отримати іноземні інвестиції від приватних та інституційних інвесторів у процесі ІРО.
Директор департаменту зовнішньоекономічного співробітництва Міністерства аграрної політики України Михайло Руденко наголошує, що залучення іноземного капіталу українськими компаніями — вимога сучасного ринку та важливе завдання, яке стоїть перед нашою державою. Михайло Руденко вважає, що розміщення і продаж акцій «Астарта-Київ» на Варшавській фондовій біржі є подією, що має відкрити нову епоху інвестицій в агропром. За 15 років отримано понад 1,5 млрд доларів прямих іноземних інвестицій, найбільша частка яких припадає на харчову промисловість. Брак інвестиційних коштів спричиняє технологічну відсталість та зношеність основних виробничих фондів. Упродовж багатьох років основний інвестор — внутрішній, але його фінансові ресурси обмежені й не можуть йти в жодне порівняння з європейськими. Практичні кроки із залучення інвестицій це не лише гроші, а й перспектива виходу на великий європейський ринок збуту, залучення новітніх технологій, обладнання та техніки, підвищення ефективності виробництва і конкурентоспроможності.

Ринки збуту — над усе
Нинішнього року, за прогнозами експертів, бурякоцукрова галузь виробить продукції на суму понад 7 млрд грн. Це — вагомий внесок у економіку держави.
Та щоб отримати гроші, продукцію треба продати. Не є секретом факт, що зменшення обсягів виробництва цукру стало наслідком втрати основних ринків збуту. Угода про вільну торгівлю між Україною та РФ передбачає кілька вилучень, зокрема, щодо торгівлі цукром. Для українських виробників традиційний східний ринок закритий. Проте згідно із цією угодою, російський ринок має бути відкритий для безмитної торгівлі українським цукром з 1 січня 2009 року.
Але поки це станеться, можуть відбутися корективи, які знову обмежать наших виробників, тому наразі важливо опановувати світовий та європейські ринки збуту. Міністерство агрополітики прогнозує експорт цукру у 2006/2007 маркетинговому році на рівні 400—500 тисяч тонн.
Експерти вважають, що Варшавська фондова біржа є найзручнішою для виходу українських компаній на європейські ринки. Ця біржа є стартовим майданчиком для багатьох східноєвропейських компаній, яким важко пробиватися на Лондонську чи Франкфуртську фондові біржі. Вихід на європейські ринки також важливий з погляду підвищення конкурентоспроможності галузі. Країни — члени СОТ вимагають квоту на щорічний імпорт до нашої держави 260 тис. тонн цукру-сирцю. Очевидно, що вступ України до СОТ створить жорсткіше конкурентне середовище, але, на думку експертів, це не є загроза для її розвитку.
Відомо, що сирець з цукрової тростини дешевший від бурякового, але цукор із наших солодких коренів значно якісніший від заморського. Українські виробники теоретично здатні виробляти цукор за собівартістю 400–500 доларів за тонну, тоді він може конкурувати на світовому ринку з тростинним цукром. Для цього потрібно підвищувати ефективність виробництва. Собівартість продукції можна зменшити завдяки збільшенню врожайності й продуктивності праці, запровадженню високих технологій виробництва сировини та її переробки.
Цукор потребує значних капіталовкладень. Для вирощування пшениці достатньо 1,5–2 тис. грн інвестицій на кожний гектар. Для вирощування «солодких коренів» необхідно 4–5 тис. грн капіталовкладень на гектар. В Україні середня врожайність цукрових буряків — 245 ц/га, у Європі — 500-700 ц/га. Проте виробництво цукру в Україні за собівартістю втричі дешевше, ніж у Європі. Розвиток «солодкої» галузі — спосіб вирішення багатьох соціальних проблем і працевлаштування мешканців більшості аграрних областей держави.

Із цукром. Але за якою ціною?
Сезон цукроваріння фактично розпочався. Нині 113 із 143 заводів отримали квоту на переробку буряку. Прикро лише, що впродовж останнього десятиліття було демонтовано 49 цукрозаводів через брак сировини.
Для технічної підготовки до сезону й поточного ремонту заводи витратили понад 500 млн гривень. Та реальні потреби значно більші. Сучасний бурякозбиральний комбайн коштує 500 тис. доларів. Загалом їх потрібно 1,5 тисячі. Отже, для технічної модернізації бурякоцукрового комплексу лише на стадії виробництва сировини треба понад 750 млн доларів. Загалом обсяги інвестицій мають становити сотні мільйонів доларів щороку. Лише цього року для закупівлі цукрової сировини заводам потрібно 2,7 млрд грн. Таких коштів вітчизняна банківська система для кредитування не має, та й виробникам банківські кредити під 17% є невигідними. Тому іноземні інвестиції стають найкращим джерелом залучення доступних обігових коштів для проведення сезону цукроваріння.
Нині граничні ціни на тонну сировини сягають 195 грн, а на тонну цукру — 2,8 тис. грн. Але на ринку ціни значно вищі, виробничники за відсутності вільних обігових коштів змушені кредитуватись за рахунок кінцевого споживача. Наразі експерти не прогнозують, чи подорожчає цукор, але зростання відпускних цін, напевно, позначиться на роздрібних.

Роман ПІДВИСОЦЬКИЙ
також у паперовій версії читайте:

• СОЄВА ОЛІЯ СУДІВСЬКОГО РОЗЛИВУ

назад »»»