ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СІМ’Я
ВІЗЬМІТЬ ДИТИНУ В РОДИНУ
Говорячи про дітей, ми часто наголошуємо на їхній рівності, однакових правах, зокрема і на праві жити у власній родині. На жаль, окрім рівних прав, існують ще й різні можливості: далеко не всім дітям пощастило мати батька й матір, свій дім, свою сім’ю. Скільки ще таких, котрі можуть щохвилини все це втратити.

Сирітство — певний присуд, який часто визначає лінію життя дитини. Нині в нашій країні близько 100 тисяч сиріт, у тому числі так званих соціальних, тобто тих, у кого живі батьки. Таких сиріт, позбавлених батьківського піклування,— переважна більшість. Усі діти, що підпадають під визначення «сирота», однаково моторошно розпочали свій життєвий шлях — залишені у пологових будинках, підкинуті до дверей будинків дитини або й просто викинуті на вулицю. Вони рано чи пізно потрапляють до інтернатних закладів.

Від класичних інтернатів...
Інтернати, на жаль, не є ефективними. У розвинутих країнах давно відмовились від класичної інтернатної системи, що збереглась в Україні та деяких країнах колишнього Союзу. Це — закриті заклади, зазвичай переповнені, в них живуть і навчаються по 300—400 дітлахів. Проблема вихованців інтернатів полягає у тому, що у них немає соціальних контактів, вони звикли жити за чітко унормованими правилами, не вміють спілкуватись з навколишнім світом, не мають найпростіших побутових навичок. Такі діти не знають, якою має бути сім’я. Тому фахівці з тривогою зазначають, що в інтернатах нині виховують друге, а подекуди й третє покоління дітей, чиї батьки вийшли із цих закладів. Така система сама продукує своє наповнення.
Річне утримання в інтернаті однієї дитини обходиться державі в 10 тис. грн, а якість виховання не завжди задовільна. За статистикою, впродовж п’яти років після випуску з інтернату кожен п’ятий вихованець стає бомжем, кожен другий вдається до протиправних дій, стає злочинцем, а кожен сьомий намагається покінчити життя самогубством.
Нещодавно Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту розробило Державну програму реформування системи закладів для дітей-сиріт і позбавлених батьківського піклування. Її основна мета — перехід до сімейних форм виховання. Створення дитячих будинків сімейного типу (ДБСТ), прийомних сімей та усиновлення дітей дасть змогу поступово відмовитись від інтернатів. Нагадаємо, що прийомні сім’ї — це сім’ї, які беруть на виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Держава делегує їм свої певні повноваження з виховання та розвитку дітей. У прийомну родину може бути влаштовано до чотирьох дітей і вона бере їх на свою житлову площу. ДБСТ приймають від п’яти до десяти дітей-сиріт, їм надають будинок або багатокімнатну квартиру.
Загалом реформа інтернатних закладів розрахована на десять років і проходитиме у чотири етапи. Розпочали із розукрупнення інтернатів. Законом України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» визначено, що гранична чисельність вихованців у цих закладах не може перевищувати 50.
Перевага невеликих інтернатів очевидна: їхніми вихованцями будуть вихідці з тієї самої місцевості, де знаходиться заклад. Отже, долається соціальна ізольованість дітей-сиріт, вони навчатимуться у місцевих школах, підтримуватимуть стосунки з родичами, вчасно вживатимуться заходи зі збереження належного їм житла та майна.

Бути чи не бути донором?
На жаль, останнім часом національне усиновлення неухильно зменшувалось. Така ситуація не відповідає завданням демографічної політики. Аби поліпшити її, Президент України змінив положення про Міжвідомчу комісію з питань усиновлення іноземцями українських дітей, передавши її керівництво від міністра освіти й науки до міністра у справах сім’ї, молоді та спорту, а також оновив її склад.
У складі Мінсім’їмолодьспорту створено Державний департамент з усиновлення та захисту прав дитини. Передавання повноважень щодо усиновлення — не механічний процес, а створення принципово нового органу, до компетенції якого належать питання захисту прав дитини, подолання безпритульності й бездоглядності дітей, створення сімейних форм виховання дітей-сиріт.
Поставлене перед новим державним органом завдання складне — створити таку систему захисту прав дітей, найперше сиріт, за якої б Україна поступово втратила статус країни-донора міждержавного усиновлення. Питання ж, пов’язані з міжнародним усиновленням, непрості, делікатні. З одного боку, за наявності в країні демографічної кризи віддавати дітей за кордон — справа, начебто, погана, а з іншого — не так багато українців прагнуть усиновити сироту. А умови утримання в інтернатах не є ідеальними. Тож міжнародне усиновлення для таких дітей нерідко стає єдиним шансом отримати право на нормальне життя.
За словами міністра у справах сім’ї, молоді та спорту Юрія Павленка, в Державному департаменті перебуває майже 15 тисяч справ дітей, всиновлених іноземними громадянами, та 1200 справ іноземців, котрі вирішили усиновити українську дитину. Серед них — 390 громадян США, 350 іспанців, 119 італійців, 108 французів. У департаменті працюють фахівці, які професійно володіють п’ятьма мовами (англійською, німецькою, італійською, французькою, іспанською). Відтепер представники сімей та перекладачі, що не є працівниками департаменту, не братимуть участі у співбесідах з іноземцями — кандидатами в усиновлювачі.
Юрій Павленко наголошує, що пріоритетним залишається національне усиновлення. Але держава робить все, аби іноземні громадяни мали можливість прозоро і без затягувань оформити документи і реалізувати право української дитини мати батьків. Нині від процесу усиновлення максимально усувають різних «посередників», підвищується відповідальність державних службовців за долю дітей.
Звичайно, міжнародне усиновлення — тимчасовий вимушений захід. Головне завдання держави — активізувати національне усиновлення та поширювати практику сімейного виховання дітей: прийомні сім’ї й дитячі будинки сімейного типу.

«Гроші ходять за дитиною»
Донедавна прийомні сім’ї та ДБСТ фінансували з районного бюджету. Але ж більшість районів — дотаційні, тому через відсутність коштів стримувався розвиток закладів сімейного типу, місцевій владі простіше було відправити сироту до обласного інтернату і не мати клопотів.
З нинішнього року почала діяти нова державна програма фінансування прийомних сімей та ДБСТ. Зокрема, Кабінет Міністрів визначив порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги і грошового забезпечення на дітей-сиріт батькам-вихователям ДБСТ й прийомним батькам за принципом «гроші ходять за дитиною».
У держбюджеті-2006 на виконання цієї програми передбачено 50 млн грн. Це дало змогу збільшити фінансування на одну дитину до двох прожиткових мінімумів.
Згідно з нинішнім прожитковим мінімумом, на кожну дитину до шести років виплачують 752 грн (що становить два прожиткові мінімуми по 376 грн). На кожну дитину від шести років — 936 грн (тобто два прожиткові мінімуми по 468 грн). Окрім того, передбачено доплату прийомним батькам у 35% суми нарахувань на дитину.
Планується, що усиновителі отримають право на оплачувану тримісячну відпустку для одного з батьків від моменту винесення судом рішення про всиновлення дитини незалежно від її віку. Ті, хто вирішив усиновити дитину, отримають можливість пройти курс підготовки з питань виховання, догляду за дітьми. Після приходу дитини в сім’ю фахівці надаватимуть допомогу в її адаптації.
За даними департаменту з усиновлення, цьогоріч створено 13 ДБСТ, усього ж у країні функціонує 170 таких будинків, у яких виховується 1106 дітей, більш як 330 дітей влаштовано у 212 прийомних сімей. Відкрито також 19 центрів соціально-психологічної реабілітації дітей, на їхній ремонт і облаштування використано 13 млн грн. Створено шість центрів матері та дитини, сім соціальних гуртожитків для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Нині в Україні діє 96 притулків для неповнолітніх. Торік такі установи створено в Києві, Дніпропетровській, Одеській областях. Цього року виявлено 10700 бездоглядних дітей, котрі потребували соціальної допомоги, це на 9% менше, ніж торік. Таке зменшення фахівці пояснюють поліпшенням роботи із запобігання дитячій бездоглядності, збільшенням кількості прийомних сімей та ДБСТ, до яких влаштовуються діти, що перебувають у складних життєвих обставинах і які раніше були на вулиці.

Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• ПІШОВ ХЛОПЕЦЬ З ДОМУ...
• ЗОЛОТІ СЛОВА

назад »»»