ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ВІЙСЬКО
БОЛЯЧЕ Б’ЮТЬ ДИСПРОПОРЦІЇ
2005 року на засіданні Ради національної безпеки і оборони України було прийнято Державну програму розвитку Збройних сил на 2006—2011 роки. Її розробляли фахівці Верховної Ради України, Кабінету Міністрів, апарату РНБО, МО України, інших центральних органів влади. Вперше за новітню історію України органи військового управління отримали завдання щодо пріоритетів розвитку армії, кількісних показників основних зразків озброєнь і техніки, чисельності особового складу.

Цей документ визначає також основні принципи матеріально-технічного забезпечення, призову на військову службу.
Зважаючи на величезний обсяг робіт, виконання яких вона передбачає, держава подбала про відповідне фінансування: Законом «Про Державний бюджет України на 2006 рік» на потреби МО асигновано майже дев’ять мільярдів гривень. Зважаючи на солідну суму, принаймні для нас, Президент України, Верховний Головнокомандувач ЗС України Віктор Ющенко заявив, «що 2006 рік стане роком справжнього прориву в розвитку Збройних сил», бо «такого бюджету українська армія не мала ніколи».
Програма, про яку йдеться і яка передбачає реформування українського війська, реалізується. Та не обходиться і без проблем. Бо, за словами директора Департаменту фінансів МО України Івана Марка, з державного бюджету на потреби військового відомства треба лише 7 мільярдів 275 мільйонів гривень, а 1 мільярд 625 мільйонів гривень МО повинно віднайти самотужки. За рахунок реалізації надлишкового майна, що вивільняється в процесі скорочення ЗС. Однак зробити це не так легко, як декому здається. І ось чому.
Наша армія скорочується вже 15 років: увесь цей час її майно продають. Тому його залишилось не так багато. До того ж, воно є специфічним і покупці за ним у чергу не поспішають. Згідно з чинним законодавством, перед тим як виставляти на аукціони солдатські валянки і фляги, потрібно затвердити перелік майна, що пропонується продати. Цього ж не зроблено.
— Немає механізму наповнення спецфонду,— заявив на засіданні Громадської ради при МО України керівник військового відомства Анатолій Гриценко. На думку Анатолія Степановича, одним із варіантів вирішення цієї проблеми може бути отримання МО безвідсоткових кредитів, які б «гасилися» з надходженням коштів на рахунки МО. З подібними пропозиціями його керівники виступали ще 2005 року, але їх «ніхто не почув».
— Після відповідного рішення Президента України було вирішено забезпечити надходження 8,9 мільярда по загальному фонду, або передбачити в законі про бюджет механізм безвідсоткового кредитування витрат Міноборони,— сказав Анатолій Гриценко.— Проте і цього не зроблено...
Поле, як відомо, є академією для солдата: саме там він навчається стріляти, керувати танком чи бронетранспортером, наступати й відступати. Якщо ознайомитись з планами бойової підготовки наших Збройних сил за всі майже 15 років їх існування, відразу стане зрозумілим: до 2005 року їх частини й підрозділи, за невеликим винятком, знаходилися здебільшого в казармах, тобто в пунктах постійної дислокації. Зі збільшенням бюджету МО навчання почастішали. Але може так статись, що на полігонах і в танкових директрисах знову запанує тиша. Однією з причин є неритмічне надходження коштів, без яких про повноцінну бойову підготовку доводиться лише мріяти. Наприклад, гроші на придбання пально-мастильних матеріалів МО отримає аж у четвертому кварталі.
— У лютому 2006 року ми провели тендер на закупівлю 12 тисяч тонн авіаційного палива,— розповів присутнім Іван Марко.— За цінами, що діяли на той час: 4247 гривень за тонну. Закупили у першому кварталі 12 тисяч тонн. На наступні чотири місяці змушені були платити за тонну 5500 гривень. Лише на одному авіаційному гасі Міноборони втратило понад шість мільйонів гривень.
Проблеми з фінансуванням негативно впливають не лише на боєздатність армії, а й моральний стан офіцерів і прапорщиків. Адже у військовослужбовців Збройних сил України порівняно з їхніми колегами, що служать в інших силових відомствах, грошове забезпечення значно нижче. Хоча навантажень вони зазнають більше.
— Як можна вимагати від офіцерів ініціативи, сумлінного виконання покладених на них обов’язків, коли у багатьох із них немає над головою власного даху, дружини (у віддалених гарнізонах.— Авт.) позбавлені можливості працювати, а діти — відвідувати дитсадки і гармонійно розвиватися? — звернувся до присутніх під час засідання Громадської ради міністр оборони Анатолій Гриценко.— Хто може навести аргументи на користь того, що посадовий оклад командувача виду Збройних сил, генерал-полковника, має бути нижчим, ніж у водія податкової міліції? Чому командир корпусу, генерал-лейтенант, має отримувати менше грошове забезпечення, аніж підполковник із МВС чи СБУ?
Справді, підполковник, що служить в цих структурах, який має п’ять— десять підлеглих, отримує значно солідніше грошове забезпечення, ніж, скажімо, командир бригади, який відповідає за 800–1000 осіб і сотні одиниць техніки, державне і військове майно вартістю у десятки мільйонів гривень. Зважаючи на таку несправедливість у грошовому забезпеченні офіцерів і прапорщиків ЗС, керівництво МО звернулося до Мінфіну з проханням виділити додатково 800 мільйонів для ліквідації цих диспропорцій. Але воно було відхилене.
— Нині я адміністративно стримую перехід офіцерів до МНС, прикордонних військ,— сказав Анатолій Степанович.— Не хочу, щоб лейтенанти тисячами йшли під Верховну Раду, але прагну відстояти їхні права, щоб до них у державі було нормальне ставлення.
До речі, в ЗС України середній розмір грошового забезпечення, за словами Івана Марка, становить 1727 грн, у МВС — 2879, у Державній прикордонній службі — 2345 грн.
— Льотчик, який літає на над-звуковому СУ-25 і отримує 1235 гривень, ризикуючи життям, не гірший за командира застави, який отримує на 600 гривень більше, вважає Іван Юрійович.— На виконання указу Президента України щодо впорядкування грошового забезпечення всіх військовослужбовців нами підготовлено проект відповідної постанови Кабінету Міністрів. Його завізували в усіх міністерствах і відомствах, окрім Мінфіну. Впевненості, що з 1 січня наступного року диспропорції будуть усунені, немає.
За розрахунками, проведеними оборонним відомством, його бюджет на 2007 рік має становити 11 мільярдів 400 мільйонів гривень. Натомість проект бюджетної резолюції передбачав лише... 6,7 мільярда гривень. Майже на два мільярди менше, ніж у поточному році... Це при тому, що вартість будівництва житла для військовослужбовців, пально-мастильних матеріалів, плата за енергоносії, комунальні послуги значно зросли і ще зростатимуть. Щоправда, після проведення кількох погоджувальних нарад до бюджету МО додали ще мільярд гривень. Проте цієї суми замало, зважаючи на згадані чинники.
Якщо бюджет МО становитиме задекларованих 7,7 мільярда гривень, то це означатиме, на думку його керівника, що Збройні сили «відкинуть» років на п’ять-шість назад. Для того щоб виконати всі заходи, передбачені Державною програмою розвитку ЗС України на 2007 рік потрібно 12 мільярдів гривень.
— Відсутність належного фінансування призведе до того, що максимальну кількість коштів витрачатимуть на утримання війська,— вважає начальник Генерального штабу ЗС України — Головнокомандувач ЗС України генерал-полковник Сергій Кириченко.— На бойову підготовку, закупівлю техніки й озброєнь асигнуватимуть мізер, як це було раніше.
Одне слово, проблем з фінансуванням потреб нашої армії скільки, хоч греблю гати.
також у паперовій версії читайте:

• БАГАТОГОЛОССЯ ДРАМ АНАТОЛІЯ КРИМА

назад »»»