ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КУЛЬТУРА
РАНЕВСЬКА НА ВСІ ЧАСИ
110 РОКІВ ТОМУ НАРОДИЛАСЬ ВЕЛИКА РОСІЙСЬКА АКТРИСА
Упродовж кількох десятиліть, починаючи з 1930-х років, однією з найпопулярніших актрис театру і кіно була Фаїна Раневська. Редакційною радою англійської енциклопедії «Хто є хто» («Who is who») її включено до десятки найвидатніших актрис ХХ ст., повідомляє Укрінформ.

Фаїна Раневська (справжнє прізвище Фельдман) народилась в Таганрозі в заможній єврейській сім’ї. Її батько, Герш Хаймович, торговець і власник фабрики сухих фарб. Йому належали кілька будинків, крамниця, склади, пароплав «Св. Микола». Він був старостою синагоги і засновником притулку для старих. Мати, Любка Рафаїлівна (Заговайлова),— прихильниця літератури і мистецтва, пристрасна шанувальниця А. Чехова. Від неї, мабуть, Фаїна успадкувала чутливість, артистичність, любов до поезії, музики, театру. Судячи з висловів самої Фаїни Георгіївни, вона не була щаслива в батьківській оселі: «Мені згадується гірка моя образа на всіх оточуючих мене в моєму самотньому дитинстві...»
Можливо, причиною її підвищеної чутливості було легке заїкання, від якого дівчина потерпала від народження. Боячись насмішок, Фаїна уникала однолітків, не мала подруг, не любила вчитися. Насилу закінчивши курс молодших класів Маріїнської жіночої гімназії, дівчинка вмовила батьків забрати її звідти. Водночас Фаїна дістала звичайне для дівчинки із забезпеченої сім’ї домашнє виховання, навчалася музики, співу, іноземних мов, любила читати.
Із 14 років починається захоплення Фаїни театром. Справжнє потрясіння пережила вона 1913 року, коли побувала на виставі «Вишневий сад» А. Чехова у Московському художньому театрі, де грали зірки тих років. До речі, псевдонім «Раневська» саме з цієї п’єси. Одного разу дорогою додому у Фаїни з сумочки випали гроші, їх підхопив вітер, а вона сміялася: «Як гарно вони летять!». Її супутник помітив: «Ви зовсім як Раневська». Так і залишилося за нею це прізвище, що пізніше стало офіційним. «Професію я не вибирала,— скаже пізніше Фаїна Георгіївна,— вона в мені причаїлась».
Після повернення додому Фаїна склала екстерном іспити за курс гімназії й стала відвідувати заняття в приватній театральній студії. Вона вчилась вільно рухатися на сцені, говорити, розтягуючи слова, щоб приховати свою ваду. У цей час вона брала участь в аматорських виставах. Батько поблажливо ставився до захоплення доньки. Але, коли раптом Фаїна оголосила про бажання стати професійною актрисою, це викликало скандал і розрив з сім’єю. Про те, щоб піти працювати в місцевий театр, не могло бути й мови. Крім того, дівчина розуміла, що їй ще потрібно всерйоз вчитися сценічної майстерності. Ф. Раневська пізніше писала: «1915 року я виїхала до Москви з метою вступити до театральної школи, у жодну з кращих шкіл мене не прийняли як нездібну. Насилу влаштувалась в приватну школу, яку вимушена залишити через неможливість сплачувати за навчання».
Можна уявити, в якому становищі опинилась Фаїна в Москві: без грошей, протекції, житла. Починала свій шлях актриси з участі в масовках на сценах провінційних театрів. Її перші професійні успіхи пов’язані з виконанням таких гостро характерних ролей, як Шарлота у «Вишневому саду», Зміюкіна у чеховському «Весіллі», Дунька в «Любові Яровій». З 1931-го Раневська — актриса московського Камерного театру, потім працювала в Центральному театрі Червоної Армії й в Театрі Мосради. Уся сім’я Фельдманів після революції емігрувала, а Фаїна залишилася в Росії.
Коли Раневська влаштувалась в Москві у 1931 році, вона мала за плечима десятки зіграних ролей. У кіно прийшла в 38-річному віці, знявшись в «Пампушці» у Михайла Ромма. Потім був «Підкидьок», з яким прийшла неймовірна популярність...
Широкому глядачеві Фаїна Георгіївна більше знайома за кінофільмами «Весілля», «Людина у футлярі», «Мрія», «Весна», «Попелюшка», «Слон і мотузочок» тощо... Раневській однаково вдавалися сатиричні, побутові, гротескні й драматичні образи. Природжений талант, помножений на неймовірну працездатність і відданість мистецтву, допомогли їй стати однією з найулюбленіших глядачами актрис.
Про Фаїну Раневську хтось з великих режисерів сказав: «Вона може все!» І це — правда. Її герої неповторні. Актриса не тільки «вживалась» в образ, а й приголомшливо володіла найдрібнішими деталями. Кожну героїню Раневська наділяла своєрідною ходою, манерою мови, ритмом руху. Крім того, величезне значення надавала будь-якій цигарочці, чіпцю, парасольці, пенсне, томику «Ідіота» чи кухлю пива. Загалом створювався неповторний, ідеальний образ, який неможливо уявити в чиємусь іншому виконанні. Актриса досконало володіла всіма жанрами — від трагедії до фарсу. Проте всі її екранні й сценічні роботи можна перелічити на пальцях. «Я в своєму житті не зробила 99 відсотків зі ста»,— говорила одна з видатних актрис сторіччя.
Фаїна Раневська здобула легендарну популярність, високі звання й нагороди (лауреат Державної премії СРСР (1949, 1951 рр. — за театральну роботу, 1951 р. — за роль фрау Вурст у фільмі «У них є Батьківщина»). Народна артистка СРСР. Вона мала все, крім сім’ї й особистого щастя: вона так ніколи не стала ні дружиною, ні матір’ю.
Поки були сили, все забирав театр. Фаїна Раневська грала в п’єсах А. Чехова, О. Островського, М. Горького, Ф. Достоєвського,
Л. Толстого. На жаль, про театральну гру актриси можна судити тільки з фотографій, оскільки лише останні три спектаклі — «Далі — тиша» В. Дельмар, «Правда добре, а щастя — краще» О. Островського і «Дивна місіс Севідж» Дж. Патрика — записані на плівку.
Востаннє Фаїна Георгіївна вийшла на сцену у 86-річному віці. 1983 року вона пішла з театру, пояснивши, що їй «набридло симулювати здоров’я». Ніхто тоді ще не знав, що їй залишався останній рік життя. 19 липня 1984 року актриси не стало.


Фаїна Георгіївна у всьому прагнула побачити смішне. Своїм іронічним талантом вона скористалась настільки повно, що навіть зараз ми повторюємо багато її фраз. Чи це не є акторське безсмертя?
Про Раневську писали різні автори, видано чимало спогадів її сучасників, досліджень... Однак ніде так яскраво не відчувається її особистість, ставлення до життя, як у її власних висловлюваннях.

Скільки вам років?..
У театрі ім. Мосради з величезним успіхом ішов спектакль «Далі — тиша». Головну роль грала немолода Раневська. Якось після спектаклю до неї підійшов глядач і запитав:
— Пробачте за нескромне запитання, а скільки вам років?
— У суботу буде 115,— вмить відповіла актриса.
Прихильник завмер від захоплення і сказав:
— У такі роки і так грати!

От так!
Ще один вислів актриси:
— Знятися у поганому фільмі — все одно, що плюнути у вічність!

Герой праці спізнюється
Раневська довгі роки працювала в театрі ім. Мосради. Проте взаємини з головним режисером у неї не склалися, і Завадському частенько діставалося від її гострослів’я. Якось Завадський, який щойно до свого ювілею отримав звання Героя соціалістичної праці, спізнювався на репетицію. Чекали довго. Нарешті, не витримавши, Раневська запитала роздратовано:
— Де ж наша Гертруда?

Піаніно
Раневська з величезним багажем приїздить на вокзал.
— Шкода, що ми не захопили піаніно,— говорить Фаїна Георгіївна.
— Недотепно,— помічає хтось із супроводжуючих.
— Справді, недотепно,— зітхає Раневська.— Річ у тім, що на піаніно я залишила квитки.

Шлях до успіху
Якось Раневську запитали, чому у Марецької — всі звання і нагороди, а у неї особисто набагато менше. На що вона відповіла:
— Любі мої! Щоб отримати все це, мені потрібно зіграти як мінімум Чапаєва!

Лихач
Фаїна Георгіївна повернулась додому зблідла, і розповіла, що їхала від театру на таксі.
— Я одразу зрозуміла, що він — лихач. Як він лавіював між машинами, ухилявся від вантажівок, прослизав прямо перед носом перехожих! Але по-справжньому я злякалась потім. Коли ми приїхали, він дістав лупу, щоб подивитись на лічильник!

Подив
— Невже я така стара,— засмучувалась Раневська.— Адже я ще пам’ятаю порядних людей!

Машину для хлопчика!
Навіть у похилому віці Раневська вміла примусити людей підкорятись і виконувати свої вимоги. Якось перед Московською олімпіадою вона набрала номер директора театру і офіційним тоном повідомила, що їй терміново потрібна машина. Директор спробував відмовити, пославшись на те, що машина зайнята, але Раневська суворо перебила:
— Ви що, не розумієте? Я маю об’їхати Москву і показати хлопчику олімпійські об’єкти. Він хоче переконатися, що все гаразд...
Директор був змушений відправити машину Раневській, хоча не знав, який хлопчик бажає перевірити готовність об’єктів. А Хлопчик — то була кличка улюбленої собачки Фаїни Георгіївни.

Апофеоз
Під час гастрольної поїздки до Одеси Раневська користувалась величезною популярністю і любов’ю глядачів. Місцеві газети висловлювались: «Одеса робить Раневській апофеоз!»
Одного разу актриса прогулювалась містом, а за нею довго йшла громадянка, то обганяючи, то заходячи збоку, то відстаючи, поки, нарешті, не зважилась заговорити.
— Я не розумію, не можу зрозуміти, ви — це вона?
— Так, так, так,— басом відповіла Раневська.— Я — це вона!

Уся країна знає!
На вулиці в Одесі до Раневської звернулась перехожа:
— Пробачте, мені здається, я вас десь бачила... Ви в кіно не знімалися?
— Ні,— відрізала актриса, якій набридли ці нескінченні докучання.— Я лише зубний лікар.
— Пробачте,— пожвавилась її випадкова співрозмовниця.— Ви зубний лікар? А як ваше ім’я?
— На біса! — розсердилась Раневська, яка тепер образилася на те, що її не впізнали. Та моє ім’я знає вся країна!

Вихід зі становища
Якось Раневській зателефонувала балакуча приятелька і довго-довго мучила її базіканням. Коли у Фаїни Георгіївни луснуло терпіння, вона тоном, що вибачається, сказала:
— Пробачте, любонько, я говорю з вами з автомата. Тут черга...

Дівоча честь
Якось в театрі Фаїна Георгіївна їхала в ліфті з артистом Геннадієм Бортниковим, а ліфт застряг... Чекати довелось довго. Тільки за сорок хвилин їх звільнили. Молодому Бортникову Раневська сказала, виходячи:
— Ну ось, Геночко, тепер ви зобов’язані зі мною одружитися! Інакше ви мене скомпрометуєте!

Каламбурчик
Одного разу Раневська послизнулась на вулиці й впала. Назустріч їй ішов якийсь добродій.
— Підніміть мене! — попросила Раневська.— Народні артистки на дорозі не валяються...

Друге дихання
У переповненому автобусі, що розвозив артистів після спектаклю, пролунав непристойний звук. Раневська нахилилась до вуха сусіда і пошепки, але так щоб усі чули, видала:
— Відчуваєте, голубчику? У когось відкрилось друге дихання!

Мало місця
— Шафа Любові Орлової так набита вбранням,— говорила Раневська,— що міль, яка живе в ній, ніяк не може навчитися літати...

Дещо про чоловіків
Молода актриса якось запитала у Раневської:
— Фаїно Георгіївно, як ви гадаєте, чому в чоловіків красива жінка користується більшим успіхом, аніж розумна?
— Любонько, це ж так просто! Сліпих чоловіків на світі не дуже багато, а дурних — хоч відбавляй...

Хто як живе
— Мій собака живе краще від мене! — пожартувала Раневська.— Я найняла для нього хатню робітницю. Так ось і виходить, що він живе, як Сара Бернар, а я — як сенбернар...

Небажаний прихильник
Голова Комітету із телебачення і радіомовлення Лапін, відомий своїми звичками все забороняти, був великим шанувальником Раневської. Актриса не любила ідеологічних начальників, тому холодно вислуховувала його захоплені відгуки про свою творчість.
Якось Лапін зайшов у гримерку Раневської після вистави і став висловлювати захоплення грою актриси. Цілуючи на прощання руку, він запитав:
— У чому я можу вас ще побачити, Фаїно Георгіївно?
— У труні,— відповіла Раневська.

Комплімент
У будинку відпочинку на прогулянці приятелька заявляє:
— Я просто обожнюю природу.
Раневська спиняється, уважно оглядає її й говорить:
— Це після того, що вона з тобою зробила?

Найжахливіше
Старше покоління завжди сварить молодь: вона, мовляв, зіпсувалась, стала легковажною, не поважає старших, тільки про забави думає.
Почувши такі старечі розмови, Раневська зітхнула й сказала:
— Найжахливіше в молоді те, що ми самі не належимо до неї й не можемо робити всі ці дурощі...

Щось я не зрозуміла
— Мене ніхто не цілував, окрім нареченого! — з гордістю сказала Раневській одна молода актриса.
— Люба моя, я не зрозуміла,— озвалась Фаїна Георгіївна,— це ви хизуєтесь чи скаржитесь?

Що важливіше?
Раневська, котра все життя прожила одна, говорила:
— Сім’я — це дуже серйозно, сім’я людині замінює все. Тому перш ніж завести сім’ю, потрібно дуже добре подумати, що для вас важливіше: все або сім’я.
також у паперовій версії читайте:

назад »»»