ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ПРОБЛЕМА
КУЛЬТУРА, ЕТИКА, «ЖИТТЄВІ УРОКИ»
Інформаційна свобода в сучасному українському суспільстві є однією з безперечних демократичних переваг. Однак стихійна орієнтація на видовищні ефекти, що обслуговують примітивні інстинкти і слабкості людської природи, уявлення про необхідність конкурентної боротьби і природного відбору шляхом виживання найсильнішого у всіх без винятку сферах життя призводить до загострення соціальних проблем, збільшення питомої ваги невротичних і психіатричних відхилень у масштабах, які вже виходять з-під контролю суспільства.

Якість інформаційного простору країни — це не проблема узгодженості чи не узгодженості смаків населення, а питання збереження психологічного здоров’я нації. Перед науковою інтелігенцією постало чимало серйозних питань. Серед них — створення моделей та критеріїв сприятливого психосоціального середовища; розроблення дієвих механізмів захисту прав дітей та юнацтва на здорові умови розвитку.

1.
Однією з провідних цінностей демократичного суспільства є гарантія й забезпечення свободи особистості. В умовах сучасної України це питання особливої актуальності. Незважаючи на те, що прагнення до свободи є однією з рис українського етносу, в більшості з нас не існує досвіду бути вільною людиною. Через це виникла велика кількість зловживань та маніпуляцій навколо питань свободи особистості з боку різних організацій та владних структур.
Проблема формування громадянського суспільства в нашій країні на сучасному етапі складна й суперечлива. Це пов’язано зі спадщиною тоталітарних тенденцій і нерозвинутістю демократичних інститутів, а також із деформацією деяких соціально-психологічних процесів.
Зміна форми політичного устрою — не означає швидкої зміни у масовій свідомості. У тоталітарній державі переважна більшість людей відсторонена від управління суспільним життям, позбавлена можливості впорядковувати власне життя. За 70 років зруйнувалися культурні соціальні стереотипи, що вироблялися нашими предками протягом багатовікової історії. Сучасні прагнення до побудови демократичного суспільства часто зводяться до впровадження авантюрних ідей на зразок легалізації наркотиків, сумнівної відеопродукції, лобіювання корпоративних інтересів. Швидкі бездумні соціальні нововведення можуть мати негативні, навіть зворотні наслідки.
Філософи, психологи, культурологи солідарні в оцінці деструктивного впливу від упровадження ідей та традицій, чужих нашій культурі, що не відповідають національним цінностям. Підміна понять у промовах політиків і в рекламі стає звичним явищем. Культурні традиції перекручуються, втрачається спільний гуманітарний контекст взаєморозуміння між людьми. Ми часто забуваємо, що ринковою має бути тільки економіка. Освіта й культура повинні розглядатися не як прибуткова галузь або сфера послуг, оскільки це порушує загальну спроможність спільноти до виживання і функціонування. При тому, що проголошується загальна мета формування громадянського суспільства і громадянина.

2.
Деградація культури є небезпечною, бо обиватель, сформований масовою культурою, може стати вироком для суспільства в його перспективі. Створюючи безликих людей, псевдокультура готує ідеологічне забезпечення нового глобального тоталітаризму, можливо, більш жорсткого, ніж усі попередні його форми. І водночас більш витонченого, бо здійснюватиметься всією потужністю сучасних інформаційно-технічних засобів, прикриваючись волею більшості, від їх імені й навіть, на перший погляд, в їхніх інтересах. Особа може бути віруючою або невіруючою (це — справа її совісті), але, якщо вона не визнає вічності й непорушності норм моральності, вона стає соціально небезпечною, «випадаючи» із загальнолюдського простору.
Інтелігенція мусить виконати своє історичне призначення: відтворення та передавання цінностей національної психокультури. Потрібно визначитися з критеріями для оцінки деструктивного впливу на масову свідомість, з виробленням правил здорової соціальної взаємодії та екології інформаційного простору.
Розмірковуючи про критерії конструктивності й деструктивності в соціальному та інформаційному середовищі, можна зробити висновок: жодна наукова і соціально-політична діяльність у гуманітарній сфері не має права на існування без урахування її етичних і моральних аспектів та наслідків.
Пропонована нами модель здорової соціальної взаємодії спирається на такі постулати: людське життя має сенс, він полягає у розвитку душі; іншими словами: людина приходить в цей світ для трансформації себе. Оперуючи інструментом свободи вибору і відповідальності, людина шукає кращі шляхи для кращого проживання свого життя. Емоційна система сприяє засвоєнню «життєвих уроків» людиною, супроводжуючи її досвід переживаннями радості, щастя або страждання. Людина приходить у світ не для того, щоб стати джерелом матеріального або емоційного благополуччя для когось. Людина має повною мірою реалізувати свій творчий потенціал. Кожна людина вартісна саме можливістю повноцінної реалізації. Це — найголовніший сенс її життя. Слід створювати нормальні передумови для задоволення цієї головної потреби.

3.
Структура етнічної культури, як і структура індивідуальної психіки, не є аморфним нагромадженням уявлень, фактів і думок. Вона є чітко структурованою. Можна метафорично сказати, що існують «системні файли культури», бездумне, анархічне втручання в які може призвести до неабияких розладів. Це виявляється в порушеннях передавання від покоління до покоління сутнісної інформації, від якої залежить виживання нації, народу.
Культура мусить створювати «приклад конструктивності» як середовище для розвитку здорової психіки. На нашу думку, засвоєння основ національних культур у процесі виховання і навчання дітей є головною складовою безпеки життя. Цей шлях веде до збереження національної самосвідомості, духовного і душевного здоров’я кожного і всього народу. Якщо в соціокультурному просторі не представлені поведінкові зразки нормальної людської самореалізації, нормальної людської взаємодії, з нічого вони не виникнуть. Демократичне різноманіття може бути корисним за умови наявності здорового підходу в культурі. Принципом створення здорового інформаційного середовища може стати такий підхід: чим більший ареал впливу засобів масової інформації, тим вищі для них мають бути критерії якості.
У державі потрібно розробити соціальну політику, спрямовану на впровадження здорових атрибутів культури, правдивості й моральності.

4.
Згідно з результатами соціально-психологічних досліджень деструктивними для психіки людей є індукція страхів; порушення логіки, просування текстів із алогічними висновками; надактивна мотивація до діяльності та успіху; створення смислового дисонансу між етнічно-культурними цінностями і пропагованими ідеями; протиставлення одну одній деяких груп людей; створення образу ворога, розрив природних теплих емоційних зв’язків; відверта брехня, неточності, помилки, жаргон.
Деструктивною є будь-яка ідея, що відмежовує одну групу людей від усіх інших. Обмежене корпоративне, кланове, класове або націоналістичне мислення є деструктивним, бо спрямоване на самоствердження однієї групи людей за рахунок інших, а внаслідок цього — до деградації цієї первинної групи.
Суспільне життя не повинно бути заручником бурхливих політичних вітрів. Воно має спиратися на культурні традиції народу та логіку професійних знань спеціалістів гуманітаріїв. Громадянське суспільство може бути побудоване за усвідомлення й реалізації інтелігенцією своєї соціальної функції — відтворення культурного коду нації та висвітлення його в педагогічній діяльності й мас-медіа.

Олена ЛІЩИНСЬКА,
кандидат психологічних наук
також у паперовій версії читайте:

• З ВОЗА ВПАЛО І ПРОПАЛО?
• ЧЕРЕПИЦЯ... ЗІ СМІТТЯ

назад »»»