ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КУЛЬТУРА
«МОЯ ПРОФЕСІЯ — АПОЛІТИЧНА»
Віктор АНДРІЄНКО, народний «довгоносик» України, актор, режисер, автор розважальних програм, з екрану «іскрить» бурхливими веселощами, а в житті — саркастичний та прагматичний. У той день, коли ми зустрілися, він був у філософському нас-трої.

— Що означає для вас фраза: «Актор має бути досяжним для всіх, але не належати нікому»?
— Цей вислів подарував мені Олег Янковський, з яким познайомив мене Роман Балаян. Він став моїм життєвим кредо. Адже я не обманюю.
Не обманюю ні глядачів, ні партнерів, ні друзів, ні близьких. Я можу чогось не договорювати, проте не обманюю. Не лукавити в усьому, що стосується роботи, працювати чесно — цього вимагаю від акторів та від себе ще вдвічі. Якщо ти узявся за професію, не важливо, актор, швець чи політик, ти мусиш бути чесним у своїй роботі. Як Анатолій Хостікоєв, Богдан Бенюк, Олександр Ігнатуша, Олег Янковський, Олександр Абдулов. Це люди, з якими Бог дав поспілкуватися... Як чесні режисери Хейфець, Балаян, Черкаський. Саме у чесності щодо професії — запорука незалежності. Люди мусять розуміти, що актор — не блазень у гіршому розумінні цього слова і не повинен давати себе принижувати.
Незалежність моя нині в тім, що я досяг того рівня, коли відмовляю: «Вибачте, але я у цьому не зніматимусь». Під час виборів я принципово не брав участі у заходах політичних партій, хоча міг заробити великі гроші, обливаючи брудом супротивників. Моя професія — аполітична.
— Розкажіть про свій проект — «Весела хата».
— Головна ідея «Веселої хати» — показати глядачеві, що ми говоримо з ним однією мовою. Тому ми періодично ідемо там до Ради Європи чи проводимо вибори. «Веселої хати» було знято 12 серій, нині знімаємо ще 24 по 26 хвилин. Запланували серіал під робочою назвою «Веселі історії» — сто серій по десять хвилин.
«Весела хата» — це кав'ярня у прикордонному селі, навколо неї намішано культур та індивідуальностей. Відвідують її водії рейсових автобусів, далекобійники, контрабандисти і прикордонники, податкові інспектори, випадкові подорожні, «човники» й співробітники «канадських оптових компаній». Я зробив для господарів і завсідників «Веселої хати» дві мови спілкування — українську та російську. Ця ідея з'явилася у мене з ужгородських реалій, там частина людей розмовляє угорською, частина — словацькою, інші — українською, російською. І всі один одного розуміють. А теми спілкування у «Веселій хаті» можуть бути які завгодно — від «пташиного грипу» і до інопланетян. Узагалі, місцем дії можуть бути оселя, митниця чи міліцейська академія. Головне — стосунки людей.
«Веселою хатою» володіє сім'я — чоловік українець, дружина — росіянка (прямо як у мене). У дочки є коханий, від якого тато не знає, як спекатися... Микола Луценко («Миколина погода») грає хитруна і пройдисвіта Тараса Чиглюка, який хоче купити «Веселу хату», бо навпроти у нього сільмаг «Речі з Європи». На каналі «1+1» мені сказали: «Навіщо ви берете Луценка на роль підлої людини, він же добрий!» Та Микола — актор багатогранний...
Канал «1+1» замовив ще 50 серій «Міліцейської академії» — я там зайнятий лише як актор. Знімає телекомпанія «Сім'я від А до Я».
— Побутова життєвість ваших історій та персонажів — немов проникаюча радіація. У «Приватній міліції» були вельми впізнавані менти. Дідусь Крисюк взагалі заслуговує, щоб видати про нього цикл історій на DVD «Крисюк. Краще».
— Я з Валентином Опалєвим переговорю найближчим часом. Хтось може допомогти видати нам ті самі DVD. Можна це зробити, як ностальджі.
— Пам'ять про «Шоу довгоносиків» жива. Їм десять років. Як зустріли знаменну дату?
— Я знову хотів випустити на екран усі 28 серій «довгоносиків». Це зустрічає спротив продюсера та режисера Віктора Приходька. Без нього цю ідею не втілити. Це наша спільна праця: Віктора Приходька, Георгія Конна, Віктора Андрієнка, Валентина Опалєва.
Так, «Шоу довгоносиків» — десять років. Я ще за півроку до дати намагався зробити з цього ефектне шоу, привернути увагу людей. Та отримав заперечення. Я не знаю — чому? Це ж історія, від неї не втечеш. Як би частина України не зневажала Вєрку Сердючку, позбутися неї вона не зможе. Як ми ніколи не забудемо ні «Маски-шоу», ні «Джентльмен-шоу», ні «Каламбур», ні «Шоу довгоносиків», ні «Приватну міліцію», ні «Дружну сімейку», ні «Комедійний квартет». Це — історія. Чим більше б ми цього показували, тим краще було б тамувати народну ностальджі...
Можливо, нині не вдається повернути «Шоу довгоносиків» людям з іншої причини: як це не дивно, воно є надто злободенним.
— Чи берете участь у корпоративних вечірках?
— Іноді. Коли друзі запрошують, не можу відмовити. Це навіть не заробіток, радше хобі. Робота, бізнес і «драмгурток» у мене в одній професії, там я отримую задоволення, зарплату і самостверджуюсь.
— Ви самодостатня людина?
— У мене є проблеми. Напевно, вони загострюються, тому що мій суспільний стан, професія до дечого зобов'язують, і мені не пробачатимуть те, що простому смертному.
Якось запропонували на одному каналі прочитати монолог. Я сказав, що його не читатиму, тому що це — позиція. Це був злостивий монолог, у ньому не було легкості, гумору. Він принижував людей, сварив жителів різних регіонів. Проте в Україні я відчуваю себе — вдома. Безперешкодно працюю на Новий рік у Донецьку, проводжу корпоративні вечірки у Львові, мене запрошують виступати до Криму. Словом, я — не політизований, тому не хочу займати на сцені позицію, яку в житті не займаю.
— Яке значення мають гроші у Вашому житті?
— Гроші потрібні, щоб жити, бути незалежним. Я не такий багатий, яким здаюсь. У мене досі немає банківського рахунку, банківської картки. Я живу від роботи до роботи. Проживаю гроші — іду шукати нову роботу. Увесь час намагаюсь найнятися у будь-яку телекомпанію, щоб зарплата у мене була, щоб захищеність... Та ніхто не хоче мене брати. Я багатьом каналам себе пропонував — відмовили. Говорять: «Ти гарне кіно знімаєш, принось. Ми покажемо».
— Ви автор, режисер, актор. Ще якими професіями володієте?
— Я працюю не за фахом у багатьох аспектах. Вигадую ідею. Ми з автором Георгієм Конном її виписуємо. Я знаходжу телекомпанію, яка дає гроші, апаратуру, допомагає зняти. Після цього монтую... Далі йду на телеканал та продаю наш продукт. Знаходжу спонсора, котрий це все оплачує. Виходить, я і швець, і жнець... Я не хочу займатися не своєю справою. Є продюсери, є хороші режисери. Та, на жаль, мені доводиться займатися не своєю професією.
Колись я допоміг одній людині зробити цікаву програму, яка мала успіх і великий рейтинг у нас і за кордоном. Людина не знала, що я мало того, що дав ідею передачі, а ще зняв перші дві передачі за свої кошти. А вона моє ім'я брудом обливала п'ять років... Коли людина про все довідалась, їй було незручно...
Я філософськи ставлюсь до людей. Ніколи їх не проклинаю. Я не розумію, як образити дитину, як підняти руку на стару людину. Чи мама з татом поставили бар'єр на тему непорядності, чи це моя внутрішня харизма... У першому мультфільмі Василя Ліванова «Най-най-най» сказано: «Не кажи, що мудрий,— зустрінеш мудрішого, не кажи, що гарний — можеш зустріти найвродливішого, не кажи, що сильний — зустрінеш найсильнішого...» Треба знати, що ти — номер два. Якщо ти це знатимеш, моментально станеш номер один. Якщо ж називатимеш себе першим, завжди будеш другим, навіть якщо волатимеш про це на весь світ.
— Що найцінніше у професії?
— Завдяки професії я створюю світи. Світ Шерлока Холмса, світ інспектора Петренка, Крисюка, «Весела хата», довгоносики — це світ, у якому живуть люди. Найприємніше, що глядачі хочуть жити у цьому світі. Вони хочуть жити у світі «Комедійного квартету», з героями «Дружної сімейки». Це найбільше щастя, найбільший подарунок, коли вони кажуть: «Дякую Вам за півгодини відпочинку».
— Як проводите вільний час?
— Подорожую до Криму або Ужгорода. Крим гарний і взимку, і влітку, проте я влітку ніколи туди не їжджу. Гадаю, ліпше приїздити тоді, коли ніхто не їздить... Взимку їду до Ужгорода кататися на лижах, а влітку — до водоспаду із сірчановодневим джерелом.
— Хто чекає на Вас удома?
— Дружина була артисткою балету, тепер викладає дітям. Синові дев'ятнадцять років. Є кіт Мартін породи норвезька лісова. Про нього передачу зняли на «1+1».
— З ким дружите?
— Із Георгієм Конном, Володимиром Комаровим, Георгієм Делієвим, Борисом Барським, Богданом Бенюком, Олександром Ігнатушею, Миколою Луценком, Василем Бендасом.

Ірина КИРИЧЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• ВИД НА КОСМОС ІЗ МІСЬКОГО БАЛКОНА

назад »»»